Рішення

від 24.12.2014 по справі 128/5785/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/5785/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2014 року Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

при секретарі Городнюк К.В.

за участю представника

позивача: Сопівника А.В.

представника відповідача: Донець М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО Маркетинг» про поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в :

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО Маркетинг» про поновлення на роботі, мотивуючи позовні вимоги тим, що до військової прокуратури Вінницького гарнізону надійшло звернення ОСОБА_1 , який був мобілізований на військову службу в особливий період, щодо захисту його інтересів у суді в зв`язку із незаконним звільненням із основного місця роботи.

07 травня 2014 року ОСОБА_1 наказом генерального директора ТОВ «ПРО Маркетинг» від 07 травня 2014 року №07/05-11-02-к прийнятий на посаду помічника водія автотранспортних засобів (доставка) підрозділу з обслуговування Вінницької філії ІП «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» на умовах строкового договору.

29 травня 2014 року, у зв`язку із оголошенням часткової мобілізації, ОСОБА_1 призвано на військову службу із подальшим зарахуванням до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , яка змінила своє місце постійної дислокації та на теперішній час знаходиться в зоні проведення АТО.

29 травня 2014 року на підставі мобілізаційного повідомлення

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 наказом генерального директора ТОВ «ПРО Маркетинг» від 29 травня 2014 року №20/05-14-06к увільнено від роботи з 29 травня 2014 року на військову службу, із збереженням займаної посади і середньої заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України.

30 вересня 2014 року в час проходження військової служби в зоні

проведення АТО ОСОБА_1 наказом генерального директора

ТОВ «ПРО Маркетинг» від 30 вересня 2014 року №29/09-14-13к звільнено з

роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, тобто у зв`язку закінченням строку

трудового договору.

Звільнення ОСОБА_1 з основного місця роботи порушує його права на працю та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей, гарантованих Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Так, згідно статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. При цьому, у частині п`ятій статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що до одного із видів військової служби віднесена військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період.

Основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у частині п`ятій статті 4 якого визначено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17 березня 2014 року оголошено та проведено часткову мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської; Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

В силу вказаних вище норм позивач, як військовослужбовець запасу мобілізований на час особливого періоду, відповідно до свого конституційного обов`язку був зобов`язаний відбути до місця зборів для проходження військової служби, а тому об`єктивно не міг продовжувати виконувати свою роботу на ТзОВ «ПРО Маркетинг», а також досягнути своєї мети працевлаштування згідно укладеного строкового договору.

За правилом частини другої статті 21 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

Статтю 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Також, статтею 119 Кодексу законів про працю України визначено, що працівникам, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, гарантується збереження місця роботи, посади і середнього заробітку.

Таким чином, законодавством не встановлено жодних відмінностей між правовим становищем працівників, які уклали строкові трудові договори, та працівників, що працюють за безстроковими трудовими договорами, зокрема, й щодо поширення на них установлених законом гарантій, пільг і компенсацій. Тобто передбачені статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статті 119 Кодексу законів про працю України гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором, а тому в силу наявних обставин та вимог чинного законодавства відповідач при звільненні мобілізованого ОСОБА_1 мав би врахувати факт проходження останнім військової служби, у тому числі в частині забезпечення гарантій його соціальних прав на отримання середньомісячного заробітку за основним місцем роботи на період проходження військової служби.

При цьому, рішення відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи суперечить його же рішенню щодо увільнення ОСОБА_1 від роботи, оскільки період увільнення ОСОБА_1 від роботи згідно вказаного наказу визначено періодом проходження ним військової служби, а тому слід прийти до висновку, що звільнення ОСОБА_1 фактично мотивоване його соціальним станом - проходженням військової служби за мобілізацією, що зумовлює незручності та додаткові фінансові навантаження для роботодавця.

Згідно абзацу 2 ст. 22 КЗпП України, відповідно до Конституції України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

За вказаних обставин права та законні інтереси військовослужбовця, призваного за мобілізацією ОСОБА_1 , підлягають відновленню шляхом його поновлення на займаній посаді з 01 жовтня 2014 року на особливий період, але не більше одного року з моменту призову останнього на військову службу, із збереженням за ним місця роботи та середнього заробітку.

В судовому засіданні прокурор військової прокуратури Вінницького гарнізону -Сопівник А.В. позовні вимоги підтримав, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, заявивши клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, який пропущений з поважних причин, просив їх задоволити, пояснивши, що військовослужбовець ОСОБА_1 , перебуваючи в короткостроковій відпустці, 23.10.2014 року особисто звернувся до військового прокурора Вінницького гарнізону з заявою про порушення його прав та звернення до суду в його інтересах з приводу незаконного звільнення. Будучи особою юридично необізнаною і не маючи фізичної можливості особисто звертатися до суду, оскільки ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом по мобілізації, він пропустив місячний строк звернення до суду з позовом про поновлення на роботі. Водночас, прийнявши вищезазначену заяву ОСОБА_1 , прокуратурою Вінницького гарнізону проводилася перевірка фактів та обставин звільнення його, витребовувалися відповідні документи та в зв`язку з відсутністю судової практики по даним правовідносинам, готувалися матеріали позовної заяви, які були відправлені до суду 24.11.2014 року. За даних обставин прокурор Сопівник А.В. просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновити їх та задоволити позов.

Особа, в інтересах якої подано позов ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, оскільки на даний час перебуває в зоні АТО.

Представник відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО Маркетинг» - Донець М.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала щодо їх задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не має жодної з ознак, що можуть бути підставами для надання прокурору права на представництво його інтересів у суді, заступник військового прокурора Вінницького гарнізону не надав суду жодних доказів щодо підтвердження наявності таких підстав. 08.05.2014 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду помічника водія

автотранспортних засобів за строковим трудовим договором відповідно до його заяви та наказу. Відповідно до Мобілізаційного повідомлення, ОСОБА_1 призвано для проходження військової служби з 29.05.2014 року під час мобілізації, на особливий період. На підставі вказаного повідомлення, ОСОБА_1 , було увільнено від роботи на час проходження військової служби із збереженням займаної посади і середнього заробітку. Позивач помилково вважає припинення трудового договору ініціативою та рішенням відповідача. Припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку його дії не відноситься до звільнення за ініціативою роботодавця і не може бути мотивоване соціальним станом працівника. Відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України, викладених у листі № 30/13/133-12 від 30.01.2012 року припинення трудового договору по закінченню строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже визначив при написанні заяви про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно, він виразив і свою волю на припинення такого трудового договору по закінченню строку на який цей трудовий договір був укладений. Аналогічна позиція викладена і в роз`ясненнях Міністерства соціальної політики України щодо припинення строкового трудового договору, укладеного з працівником, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період від 03.12.2014 року №503/06/186-14. Невірним є твердження позивача про відсутність відмінностей між правовим становищем працівників, які уклали строкові трудові договори та працівників, що працюють за безстроковим трудовим договором. Основна відмінність це припинення трудових правовідносин між працівником, з яким укладено строковий трудовий договір, та роботодавцем в останній день строку такого трудового договору, не зважаючи на соціальний стан, тимчасову непрацездатність, мобілізацію, наявності дітей віком до трьох років і та інше. Відповідач виконав свій обов`язок, щодо збереження середнього заробітку та робочого місця щодо мобілізованого працівника ОСОБА_1 в межах дії строкового трудового договору - з 29.05.2014 року по 30.09.2014 року, тоді ж і закінчився строк дії трудового договору з ОСОБА_1 , а тому відповідач не мав підстав, необхідних для продовження строку дії трудового договору. 29.09.2014 року відповідач надіслав повідомлення ОСОБА_1 щодо закінчення дії строкового трудового договору, яке він отримав 07.10.2014 року, а саму трудову книжку отримала його мати. Позивачем порушено строки позовної давності та не подано клопотання про їх відновлення у зв`язку з пропуском з поважних причин. Позивач не надав суду пояснень причин пропуску строку позовної давності. Таким чином, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення на підставі встановлених судом фактів та відповідних їм правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ПРО Маркетинг» з заявою про прийняття його на роботу за строковим трудовим договором на строк та об`єм виконання робіт згідно заявки № 08/05-14-01 до Договору №270709 від 27.07.2009 року, укладеного між ТОВ «ПРО Маркетинг» та ІП «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з 08.05.2014 року по 30.09.2014 року на посаду помічника водія автотранспортних засобів (а.с.11).

Наказом № 07/05-14-02-к ОСОБА_1 був прийнятий на роботу за строковим трудовим договором на строк та об`єм виконання робіт згідно заявки № 08/05-14-01 до Договору №270709 від 27.07.2009 року, укладеного між ТОВ «ПРО Маркетинг» та ІП «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед» з 08.05.2014 року по 30.09.2014 року на посаду помічника водія автотранспортних засобів (доставка) (а.с. 8 11, 12).

Згідно мобілізаційного повідомлення Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату № 1490 від 30.07.2014 року, ОСОБА_1 призваний для проходження військової служби у Військово медичний клінічний центр Центрального регіону з 29.05.2014 року (а.с.6).

Військова частина НОМЕР_1 , на військовій службі у якій перебуває старший солдат ОСОБА_1 , вибула з постійного місця дислокації 02.06.2014 року та по теперішній час знаходиться для виконання завдань в районі АТО (для участі в АТО), що підтверджується довідкою № 133 від 17.10.2014 року (а.с.7).

Наказом від 29.05.2014 року, увільнено ОСОБА_1 , помічника водія автотранспортних засобів (доставка), підрозділу з обслуговування Вінницької філії ІП «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед», від роботи з 29 травня 2014 року на військову службу, зі збереженням займаної посади і середньої заробітної плати за рахунок коштів Державного бюджету України (а.с.13).

Згідно наказу № 29/09-14-13-к про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнений з посади помічника водія автотранспортних засобів ВІДД підрозділу з обслуговування Вінницької філії ІП «Кока Кола Беверіджиз Україна Лімітед » з 30.09.2014 року (а.с.14). Дана обставина підтверджується також записом в трудовій книжці ОСОБА_1 , копія якої знаходиться на а.с. 8 9.

29.09.2014 року ОСОБА_1 було направлено інформаційний лист, згідно якого укладений між сторонами строковий трудовий договір закінчує свій строк дії 30.09.2014 року, і відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України, ОСОБА_1 буде звільнений в зв`язку із закінченням строкового договору (а.с. 24). Вказаний лист був отриманий ОСОБА_1 07.10.2014 року (а.с.25).

Як вбачається з копії наказу № 29/09-14-13-к про припинення трудового договору, на ньому відсутній підпис про ознайомлення з ним ОСОБА_1 , тобто, чи була вручена позивачу копія наказу, невідомо. Сама ж трудова книжка, з пояснень представника відповідача, всупереч законодавству, була повернута матері ОСОБА_1 , а не йому особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, районний (міський) суд може поновити ці строки.

Згідно ксерокопії заяви ОСОБА_1 (а.с. 5) на ім`я військового прокурора Вінницького гарнізону вбачається, що до заяви ним додано не копію вищезазначеного наказу, а лише повідомлення ТОВ «ПРО Маркетинг» від 29.09.2014 року, з чого слідує, що на момент 23.10.2014 року у позивача не було на руках копії наказу про звільнення.

На а.с. 10 наявна копія листа відповіді генерального директора «ПРО Маркетинг» ОСОБА_2 на ім`я заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Оскоми О., який отриманий військовою прокуратурою 20.11.2014 року, в додатку до якого зазначено про направлення на адресу прокуратури копії наказу про припинення трудового договору № 29/09-14-13-к від 29.09.2014 року.

З огляду на викладене, враховуючи заяву ОСОБА_1 про фізичну неможливість самостійно захистити свої права в судовому порядку, звернення до прокурора про пред`явлення в його інтересах позову про поновлення на роботі, а також враховуючи дату отримання військовим прокурором копії наказу про звільнення (20.11.2014 року) і дату подачі самої позовної заяви до суду (25.11.2014 року), строки звернення до суду, передбачені ч.1 ст. 233 КЗпП України з позовною заявою про поновлення на роботі, не пропущені.

Згідно ст. 121 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Згідно п. 3 ч.3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», при виявленні порушення закону прокурор в межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.

За наявності підстав, передбачених частинами другою четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи фізичний стан ОСОБА_1 , а саме: перебування його з 02.06.2014 року та по теперішній час в районі АТО (для участі в АТО) для виконання завдань, що підтверджується наданою прокурором довідкою від 17.10.2014 року, обставини даної справи, які свідчать про відсутність у позивача об`єктивної можливості здійснити захист своїх прав та інтересів, представництво його інтересів в суді військовим прокурором є обгрунтованим та законним, а тому твердження представника відповідача щодо відсутності підстав та повноважень прокурора на ведення справи в суді, суд не бере до уваги, як безпідставні.

Відповідно до ст. 22 КЗпП України, забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу. Відповідно доКонституції Українибудь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Згідно ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: угода сторін; закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року; розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45); переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання протидії корупції»; з підстав, передбаченихЗаконом України «Про очищення влади»; підстави, передбачені контрактом. У випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади». Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків закріплені у ст. 119 КЗпП України, відповідно до якої на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову службу)» і «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, законодавством не встановлено жодних відмінностей між правовим становищем працівників, які уклали строкові трудові договори, та працівників, що працюють за безстроковими трудовими договорами, зокрема, й щодо поширення на них установлених законом гарантій, пільг і компенсацій. Відповідно, передбачені статтею 119 КЗпП України гарантії поширюються на всіх без винятку працівників незалежно від того, працюють вони за строковим чи безстроковим трудовим договором.

Тому, твердження представника відповідача щодо відмінностей між правовим становищем працівників, які уклали строкові договори та працівників, що працюють за безстроковими трудовими договорами, з посиланням на роз`яснення Міністерства соціальної політики України, викладені в листах № 30/13/133-12 від 30.01.2012 року та №503/06186-14 від 03.12.2014 року, судом не беруться до уваги, оскільки вони грунтуються не на законі, а лише на листах роз`ясненнях Міністерства соціальної політики України, які по своїй суті не є нормативно правовими актами, а за своєю природою носять інформаційний, рекомендаційний та необов`язковий характер.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для звернення заступника військового прокурора Вінницького гарнізону до суду з даним позовом, дотримання ним строків звернення до суду з даним позовом та про незаконність наказу ТОВ «ПРО Маркетинг» про увільнення ОСОБА_1 від роботи на час проходження військової служби, необхідності поновлення його на роботі з 01 жовтня 2014 року на посаді помічника водія автотранспортних засобів (доставка) ТОВ «ПРО Маркетинг» на особливий період, але не пізніше 29 травня 2015 року, із збереженням за ним місця роботи та середнього заробітку.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Розглядаючи дану цивільну справу, визначаючись щодо заявлених позивачем вимог, суд виходив з того, що відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення на роботі слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 36, 119, 233 235 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 27, 31, 79, 88, 209, 212-215, 367 ЦПК України, ст. 121 Конституції України, ст. ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», суд,-

в и р і ш и в :

Позов заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО Маркетинг» про поновлення на роботі - задоволити.

Поновити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) з 01 жовтня 2014 року на посаді помічника водія автотранспортних засобів (доставка) ТОВ «ПРО Маркетинг» (адреса: м. Київ, вул. Братська, 6) на особливий період, але не пізніше 29 травня 2015 року, із збереженням за ним місця роботи та середнього заробітку.

Стягнути з ТОВ «ПРО Маркетинг» (адреса: м. Київ, вул. Братська, 6, код ЄДРПОУ 31955339, р/р НОМЕР_2 , АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) на користь держави судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з моменту проголошення.

Суддя :