Рішення

від 24.12.2014 по справі 145/2169/14-ц

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

"24" грудня 2014 р. 145/2169/14-ц

2/145/821/2014

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Ратушняка І. О.

при секретарі Тихій О.Н.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Маловулизької сільської ради про встановлення факту родинних відносин, факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_3, яка до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка НОМЕР_1 площею 2,72 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ВН № 020892 від 03 січня 2003 року.

За життя його мати своїм майном не розпорядилась, заповіту не залишила. Він є спадкоємцем першої черги спадкування після її смерті. Інші спадкоємці першої черги спадкування після смерті ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до виписки з погосподарської книги по Маловулизькій сільській раді в с. Польова Слобідка Тиврівського району Вінницької області в господарстві НОМЕР_2 проживала ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та він. Крім того, вказана обставина підтверджується також довідкою виконавчого комітету Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, відповідно до якої він проживав разом зі своєю матір'ю ОСОБА_3 по день її смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4.

Вважає, що прийняв спадщину в порядку, передбаченому ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки проживав зі спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини і не відмовився від неї в строк, передбачений ст. 1270 ЦК України.

На даний час він має намір оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на належну його матері земельну ділянку, однак при зверненні до нотаріальній конторі у видачі свідоцтва йому було відмовлено в зв'язку з тим, що відповідно до вказаного державного акту площа земельної ділянки становить 2,72 га, а у витязі з державного земельного кадастру її площа зазначена 2,7166. В зв'язку з смертю його матері внести зміни в державний акт немає можливості.

Незважаючи на розбіжність площ у землевпорядній документації, вважає, що земельна ділянка, яка належала померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ВН № 020892 від 03 січня 2003 року входить до складу спадщини.

Нормативно - грошова оцінка земельної ділянки, яка належала померлій становить 84833, 06 грн.

На дану земельну ділянку заборони немає.

Оскільки отримати Свідоцтво про право на спадщину за законом у нотаріальній конторі немає можливості, він вимушений звернутися до суду із даним позовом.

Крім того, перешкодою в отримання ним свідоцтва про право на спадщину за законом стало те, що, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю ім'я власника земельної ділянки вказано як «ОСОБА_3», в той час, як відповідно до свідоцтва про смерть ім'я матері записано як «ОСОБА_3», а також те, що в його свідоцтві про народження ім'я матері також вказано як «ОСОБА_3».

Невідповідність у написанні імені матері дійсно має місце і виникла внаслідок що того, що російське ім'я матері «ОСОБА_3» було перекладено на українську мову як «ОСОБА_3».

В зв'язку із смертю його матері зміни в державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на її ім'я, виправивши ім'я «ОСОБА_3» на «ОСОБА_3» немає можливості.

Встановлення даних фактів йому необхідно для того, щоб реалізувати своє право на спадкування та одержати свідоцтво про право на спадщину за законом, внаслідок чого він вимушений звернутись до суду з даною заявою.

Просить встановити факт, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Шпиків Тульчинського району Вінницької області, була його матір'ю.

Встановити факт, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ВН №020892, виданий 03 січня 2003 року на ім'я ОСОБА_3, належить ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Шпиків Тиврівського району Вінницької області.

Визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,7166 га, кадастровий номер 0524583800:02:003:0202, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, нормативно - грошовою оцінкою 84833,06 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Шпиків Тульчинського району Вінницької області.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, викладених упозовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Маловулизька сільська рада подала заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності її представника, позов визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з часу її відкриття.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3, яка до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка НОМЕР_1 площею 2,7166 га, кадастровий номер 0524583800:02:003:0202, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, стверджеється державним актом на право приватної власності на землю серії ІУ-ВН № 020892 від 03 січня 2003 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ - 0501775702014. від 16.04.2014 р.

Відповідно до п. 2.4. Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22.06.2009 р. №325 площа земельної ділянки прописується із зазначенням до 0,0001 га. В державних актах старого зразка, площа земельної ділянки округлювалась до сотих.

Факт, що вказаний державний акт на право приватної власності на землю в дійсності належав покійній ОСОБА_3 належав підтверджується витягами з погосподарських книг Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області за 2001-2005 рр., державним актом на право колективної власності на землю, виданим 02 червня 1995 року КСП «Дружба» с. Мала Вулига з додатком, та самим державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, відповідно до яких прізвище та по-батькові спадкодавці повністю співпадає з прізвищем та ім'я по-батькові матері позивача, а ім'я «ОСОБА_3» є українським варіантом російського імені «ОСОБА_3», а також довідкою Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, відповідно до якої ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є однією і тою ж особою.

Позивач - спадкоємець першої черги в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3

Факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 була матір'ю позивача стверджується витягами з погосподарських книг Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, довідкою Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, відповідно до якої ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є однією і тою ж особою, а ім'я «ОСОБА_3» є українським варіантом російського імені «ОСОБА_3».

Спадщину ОСОБА_2 відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України прийняв, інших спадкоємців, які б претендували на спадщину, немає, що стверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №39123207 від 09.12.2014 р.

Вартість земельної ділянки становить 84833,06 грн., що стверджується витягом про нормативно - грошову оцінку відділу Держземагенства у Тиврівському районі Вінницької області № 01-9/67 від 24.01.2014 р.

Заборони на спадкове майно немає, відомості про обмеження у використанні не зареєстровані.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 174, 212, 213, 214, 215, 223, 256, 259, ЦПК України, ст.ст. 1218, 1261, 1268 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 р., -

вирішив:

Позов задоволити.

Встановити факт, що ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт Шпиків Тульчинського району Вінницької області, була матір'ю ОСОБА_2 .

Встановити факт, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІУ-ВН №020892, виданий 03 січня 2003 року на ім'я ОСОБА_3, належить ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Шпиків Тиврівського району Вінницької області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2,7166 га, кадастровий номер 0524583800:02:003:0202, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, нормативно - грошовою оцінкою 84833,06 грн., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Шпиків Тульчинського району Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ратушняк І. О.