Ухвала

від 12.12.2014 по справі 148/2192/14-ц

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/2192/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 року м.Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Карнауха А.П.

при секретарі Грабовській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,мотивуючи свої вимоги наступним.

31.12.2013 року помер ОСОБА_3 Після його смерті залишилось спадкове майно, що складається із земельних ділянок площею 1,1026 га та 1.0281 га, які розташовані на території Кирнасівської селищної ради. ОСОБА_3 на ці ділянки залишив заповіт на ім»я позивача, посвідчений 25.12.2002 року секретарем Кирнасівської селищної ради. Позивач в установлений законом строк звернувся до Сьомої державної нотаріальної контори Одеського міського управління юстиції - за місце відкриття спадщини, Але в видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки в заповіті було вказано прізвище спадкодавця як ОСОБА_3, а в свідоцтві про смерть серії І - ЖД № 357944, виданому відділом ДРАЦС Одеського МУЮ 31.12.2013 року зроблено актовий запис на прізвище ОСОБА_3. Окрім того, в тексті заповіту ОСОБА_3 заповів не саму земельну ділянку, а лише державний акт на землю. Також, на думку нотаріуса, в самому тексті державного акту на право приватної власності на землю серії ВН № 003695, виданого Кирнасівською селищною радою Тульчинського району 25.06.2001 року, зазначено, що він виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.11.2001 року, тобто державний акт виданий раніше, ніж документ, що став підставою для його видачі. Вважає, що він має право на спадщину. При видачі про право на спадщину на земельну ділянку секретарем Кирнасівської селищної ради допущена помилка, бо свідоцтво про право на спадщину за законом не могло бути видано пізніше, ніж державний акт на землю. Також в заповіті помилково вказано, що передається у спадок лише державний акт на землю. Після смерті спадкодавця успадковується спадкове майно, а не документ на нього.

В зв»язку з цим позивач вимушений звернутись до суду.

Просить суд визнати за позивачем право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4, що помер 31.12.2013 року, а саме - земельні ділянки площею 1,1026 га та 1.0281 га, які розташовані на території Кирнасівської селищної ради.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з»явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання також не з»явилась, надала суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи за її відсутності.

Вивчивши надані позивачем письмові докази, враховуючи визнання позову відповідачкою суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ЖД № 357944, виданого 31.12.2013 року відділом ДРАЦС Одеського МУЮ, ОСОБА_3 помер 31.12.2013 року в м.Одесі.

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Кирнасівської селищної ради Тульчинського району 25.12.2002 року ОСОБА_3, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, заповів належний йому державний акт серії ВН №003695 ОСОБА_6.

Із витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-0502055702014 від 25.07.2014 року вбачається, що ОСОБА_3, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2, належать земельні ділянки площею 1,1026 га та 1.0281 га, які розташовані на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ВН №003695 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 2.13 га, яка складається із двох земельних ділянок площею 1,03 га та 1,10 га, розташована на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Із відповіді на запит суду завідувача Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою вбачається, що із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 звернулись дочка - ОСОБА_7, та син - ОСОБА_8, а за заповітом - ОСОБА_1

ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суду надана письмова заява про те, що вони не заперечують проти визнання права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1

Листом завідувача Сьомої Одеської державної нотаріальної контори №2535/02-14 від 16.07.2014 року ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За ст.ст.1235,1236 ЦК України заповідач вправі призначати спадкоємців та визначати обсяг спадщини, що має спадкуватися за заповітом.

Відповідно до ст..1226 ЦК України право власності на земельну ділянку перходить дос спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник вправі пред»явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Керуючись ст.ст.392,1223,1235,1236 ЦК України, ст.ст.212 - 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, що помер 31 грудня 2013 року, яке складається із земельних ділянок площею 1,1026 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 0524355300:01:003:0281, та площею 1,0281 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 0524355300:01:003:0282, які розташовані на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області та передані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали померлому ОСОБА_3 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 003695, виданого 25 червня 2001 року Кирнасівською селищною радою Тульчинського району Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Тульчинський районний суд.

Суддя: