Рішення

від 11.12.2014 по справі 127/16211/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16211/14-ц

Провадження № 2/127/5477/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

при секретарі Чінаровій Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкову частку у праві спільної власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкову частку у праві спільної власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Право власності на цю нерухомість виникло в зв'язку з прийняттям позивачем спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті бабусі та складає 9/20 частки житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з господарськими спорудами.

Зазначений житловий будинок з господарськими спорудами перебуває у спільній частковій власності двох осіб, де власником іншої 11/20 є відповідач ОСОБА_2

Державними актами серія ВН №118722 від 06.05.04 р. та серія ВН №118724 від 06.05.04 р. визначено, що земельна ділянка перебуває у спільній власності двох осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Розмір часток співвласників земельної ділянки не зазначений.

Відповідно до п. 24 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріусом не може бути видано свідоцтво про право на спадщину, якщо відсутнє визначення частки померлого у спільному майні. Тобто без визначення частки спадкодавця у праві спільної власності, позивачу не може бути видано свідоцтво про право на спадщину відносно земельної ділянки, що і стало підставою його звернення до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач позов не визнав. Згідно його пояснень земельну ділянку вони з позивачем приватизували без визначення долей. В договорі купівлі-продажу квартири від 19.12.1990 року вказано, що частка, яку придбав ОСОБА_2 в домоволодінні становить 11/20. Проте за 27 років, в період з 19.12.1990 року як за життя ОСОБА_4, так і після її смерті співвласниками домоволодіння проводилися різні добудови з невизначеним статусом, внаслідок чого частки в домоволодінні могли змінитися. Відповідач ОСОБА_2 наполягав на перерахунку часток в будинковолодінні і пропорційному визначенню часток земельної ділянки за адресою : АДРЕСА_1.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 подала заяву, відповідно до якої позов ОСОБА_5 визнає, судове засідання просить провести за її відсутності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Право власності на цю квартиру виникло в зв'язку з прийняттям позивачем спадщини, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті баби ОСОБА_4 та складає 9/20 частки житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець першої черги за законом - донька померлої ОСОБА_3, яка є матір'ю позивача, із спадкодавцем спільно не проживала, спадкову садибу не прийняла та не має претензій щодо прийняття позивачем спадкового майна.

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, як за заповітом, складеним ОСОБА_4, так і за законом - онука померлої, з народження проживала однією сім'єю з бабусею до її смерті. Вона прийняла спадкове майно, заяви про відмову від спадщини в шестимісячний термін не подавала, отримала свідоцтво про право на спадщину в частині житлового будинку.

Зазначений житловий будинок з господарськими спорудами перебуває у спільній частковій власності двох осіб. Власником іншої 11/20 частки є відповідач ОСОБА_2

До складу спадкового майна входила не лише квартира АДРЕСА_1, але й земельна ділянка, на якій розташовано житловий будинок з господарськими спорудами.

Право спільної сумісної власності у власників будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виникло в результаті приватизації в 2004 році земельної ділянки, на якій розташовано їх будинок. Право на земельну ділянку посвідчено державними актами серія ВН №118722 від 06.05.04 р. та серія ВН №118724 від 06.05.04 р., що зареєстровані в книзі записів за №1/3080а, №1/3079а.

Цими правовстановлюючими документами визначено, що земельна ділянка перебуває у спільній власності двох осіб : ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Розмір часток співвласників земельної ділянки не визначений.

Відповідно до п. 24 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріусом не може бути видано свідоцтво про право на спадщину, якщо відсутнє визначення частки померлого у спільному майні. Тобто без визначення частки спадкодавця у праві спільної власності, позивачу не може бути видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

Згідно з ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення.

Після переходу до позивача права власності на квартиру АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель, до позивача перейшло і право власності на частку померлої у земельній ділянці, яке згідно згідно з державними актами серія ВН №118722 від 06.05.04 р. та серія ВН №118724 від 06.05.04 р., належало на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 Але без визначення конкретного розміру частки, яка належала спадкодавцю, право власності позивача на земельну ділянку не може бути визнано.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 та ч.1 ст. 89 ЗК України земельна ділянка співвласників житлового будинку перебуває у спільній сумісній власності без визначення часток учасників спільної власності.

Частиною 2 ст. 370 ЦК України, ст. 89 ЗК України визначено, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Виходячи з цього, визначення часток співвласників у праві власності на житловий будинок, де ОСОБА_4 належало 9/20, а ОСОБА_2 11/20 частки, відповідно визначається і розмір часток співвласників у праві власності на земельну ділянку.

Таким чином, розмір частки у праві власності на земельну ділянку померлого співвласника ОСОБА_4 становить 9/20 частки земельної ділянки площею 0,1602 га, що розташована по АДРЕСА_1, що складається з 9/20 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 0510100000:02:056:0003 площею 0,1000 га та з 9/20 частки земельної ділянки для садівництва кадастровий номер 0510100000:02:056:0005 площею 0,0602 га.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 86,89,120,152 ЗК України, ст.ст. 316, 370,377 ЦК України, ст.ст. 4,10, 60, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме : на 9/20 частки земельної ділянки площею 0,1602 га, що розташована по АДРЕСА_1, що складається з 9/20 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд кадастровий номер 0510100000:02:056:0003 площею 0,1000 га та з 9/20 частки земельної ділянки для садівництва кадастровий номер 0510100000:02:056:0005 площею 0,0602 га.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат зі сплати судового збору в розмірі 950 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення, а особами, відсутніми в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя: