Рішення

від 26.12.2014 по справі 906/1480/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" грудня 2014 р. Справа № 906/1480/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Рішко М.І. - дов. №54 від 17.11.14 р., діє до 31.12.14 р.

від відповідача: Бура А.М. - керівник, витяг з ЄДР 19506114 від 27.10.2014 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Люкс Плюс" (м.Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Полісся" (м.Житомир)

про стягнення 40154,02 грн. (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.12.14 року)

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Віва Люкс Плюс" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Полісся" про стягнення 39382,38 грн. заборгованості за неналежне виконання своїх зобов'язань за договором №58 поставки товарів від 09.10.13 р. в частині проведення розрахунків за поставлений товар, з яких: 31 077, 29 грн. основного боргу, 2 135, 64 грн. пені, 889, 20 грн. 3% річних, 5 280, 25 грн. інфляційні втрати.

В обґрунтування фактичних та правових підстав для подання позову позивач посилався на порушення відповідачем п. п. 1.1., 6.6. Договору №58 від 09.10.13 р., а також на законодавство України, зокрема, на ст. ст. 509, 526, 610, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 06.11.14 р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходів по підготовці справи до розгляду, передбачених ст. ст. 64-65 ГПК України.

У судовому засіданні 20.11.14 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою від 04.12.14 р. суд відклав розгляд справи для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом, оскільки відповідач повністю сплатив основного боргу 31 077, 29 грн.

Ухвалою від 16.12.14 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача від 15.12.14р. про збільшення розміру позовних вимог до розгляду по суті в частині стягнення 3% річних по 05.11.14 р. включно та в частині стягнення суми інфляційних втрат за жовтень 2014 року. В частині стягнення інфляційних втрат за листопад 2014 року та 3% річних за період з 06.11.14 р. по 03.12.14 р. включно до розгляду по суті суд не прийняв.

У судовому засіданні 26.12.14 р. представник позивача подала заяву про збільшення розміру позовних вимог від 25.12.14 р., згідно якої нова ціна позову на дату винесення рішення у справі становить 40154,02 грн. , а в частині витрат, пов'язаних з явкою відповідача до суду на загальну суму 360,96 грн.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд дійшов висновку закінчити з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами.

У судовому засіданні представникам позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноважених представників позивача, відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віва Люкс Плюс" (Постачальник) уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех-Полісся" (Покупець) Договір №58 поставки товарів від 09 жовтня 2013 року (надалі за текстом - Договір №58), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію (Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар у власність і сплатити за нього певну грошову суму на умовах даного Договору.

Замовлення та умови поставки передбачені розділом 2 Договору №58, згідно яких Постачальник зобов'язується поставити Товар на умовах "EXW" (Франко-завод) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року в пункт поставки Постачальника. Момент переходу права власності на Товар - підписання сторонами оформленої належним чином накладної (п. 2.6 Договору №58).

Положення щодо тари, упаковки, маркування, асортименту та кількості Товару у партії, комплектності та якості Товару, умови передачі-приймання Товару містяться у розділах 3, 4, 5 Договору №58.

Ціна, загальна вартість договору та порядок здійснення розрахунків погоджені сторонами у розділі 6 Договору №58. Ціною Договору №58, згідно п. п. 6.1., 6.3. є ціна Товару, поставленого протягом дії даного Договору, у національній валюті України - гривні. Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом переказу коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виконання Постачальником обов'язку поставити Товар. Якщо останній день строку оплати поставленого Товару припадає на вихідний або неробочий день, то останнім днем строку оплати поставленого Товару вважається наступний робочий день (п. п. 6.4., 6.6. Договору №58).

За прострочення виконання взятих за даним Договором зобов'язань щодо поставки та/або оплати винна сторона повинна сплатити потерпілій стороні пеню у розмірі 0,1% ціни неналежно поставленого/оплаченого Товару, за кожний день прострочення (п. 7.1. Договору №58).

Строк дії Договору №58, відповідно до п. 8.1. цього Договору - до 31.12.13 р., причому припинення даного Договору не звільняє сторони від зобов'язань, що виникли протягом його дії.

На виконання умов Договору №58 позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 55 077,29 грн., що підтверджується видатковими накладними: №04581 від 10.10.13 р. на загальну суму 53634,00 грн. з ПДВ та №04964 від 29.10.13 р. на загальну суму 1 443,29 грн. з ПДВ (а.с. 16-17).

Факт отримання відповідачем поставленого Товару підтверджується також довіреностями відповідача на отримання цінностей: №319 від 10.10.13 р. та №348 від 29.10.13 р. (а.с. 54-55).

Як встановив суд з наданих позивачем банківських виписок, відповідач до дати подання позову перерахував на користь позивача кошти на суму 24 000,00 грн. трьома платежами: від 15.04.14 р. на суму 2 000,00 грн., від 29.04.14 р. на суму 2000,00 грн. та від 30.12.13 р. на суму 20 000,00 грн., проте у графі "призначення платежу" вказано, що дані кошти вносилися на погашення заборгованості за минулі періоди, аніж ті, які заявлені в якості підстав позову. Представник позивача в ході вирішення спору підтвердив, що дані кошти надійшли на погашення заборгованості за договором №58 і , таким чином, у відповідача залишилася неоплаченою основна заборгованість в сумі 31 077, 29 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути залишок основного боргу з відповідача в судовому порядку.

Окрім суми основного боргу позивач заявив додаткові матеріально-правові вимоги про стягнення 2 135,64 грн. пені, 889,20 грн. 3% річних, 5 280,25 грн. інфляційних втрат.

В ході вирішення спору відповідач сплатив основний борг на загальну суму 31 077,29 грн. платіжним дорученням №687 від 04.12.14 р. (а.с. 60).

Позивач заявою від 16.12.14 р. збільшив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних на суму 97,31 грн. , інфляційних втрат на суму 1 336,32 грн.

Ухвалою від 16.12.14р. суд прийняв до розгляду в частині стягнення 3% річних, розрахованих по 05.11.14 р. включно та в частині застосованого індексу інфляції за жовтень 2014 року.

Позивач заявою від 25.12.14р. про збільшення розміру позовних вимог визначив нову ціну позову в розмірі - 40 154,02 грн., з врахуванням ухвали суду від 16.12.14р.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши їх правову оцінку у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку частково задовольнити позов в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.12.14 року, з огляду на наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Оскільки між сторонами укладено Договір поставки, спірні відносини регулюються главою 30 розділом 1 ГК України та главою 54 розділом 1 ЦК України (ч. 6 ст. 265 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, згідно ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Суд встановив, що на дату звернення позивача з цим позовом до суду загальна сума основного боргу за накладними №04581 від 10.10.13 р. на загальну суму 53 634,00 грн. з ПДВ та №04964 від 29.10.13 р. на загальну суму 1 443,29 грн. з ПДВ становила 31 077,29 грн. (а.с. 16-17, 26-28).

Відповідач в ході розгляду справи сплатив основний борг на суму 31 077,29 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №687 від 04.12.14 р. (а.с. 60).

З врахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 31 077,29 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.1. Договору №58 сторони передбачили, що за прострочення (перевищення строків) виконання взятих за даним Договором зобов'язань щодо поставки та/або оплати винна Сторона повинна сплатити потерпілій Стороні пеню у розмірі 0,1% ціни неналежно поставленого/оплаченого товару, за кожний день прострочення.

Позивач при розрахунку пені керувався її нормативно допустимим розміром - подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період прострочення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 2 135,64 грн. за загальний період прострочення з 12.11.13 р. по 28.05.14 р., з яких:

- 2 013,16 грн. за період з 12.11.13 р. по 11.05.14 р.

- 103,48 грн. за період з 29.11.13 р. по 28.05.14 р.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок пені за Договором №58 дійшов висновку, що позивач в межах заявленого періоду прострочення має право на стягнення пені в розмірі 2 145,38 грн. Оскільки позивач не скористався правом на збільшення розміру цієї позовної вимоги, суд задовольняє позов в частині стягнення пені у заявленому позивачем розмірі - 2 135,64 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.12.14 р. стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з листопада 2013 року по жовтень 2014 року на загальну суму 6 616,57 грн.

Згідно абз. 3 п. 3.2. Постанови ВГСУ від 17.12.13 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки прострочення оплати відповідачем боргу в сумі 29634,00 грн. за Договором №58 виникло з 12 листопада 2013 року, керуючись вищевикладеним, суд відмовляє позивачу у стягненні інфляційних втрат із цієї суми боргу за листопад 2013 року в сумі 59,27 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період нарахування з грудня 2013 року по жовтень 2014 року встановив, що обґрунтованою до стягнення сумою інфляційних є 5 955,79 грн.

Позивач просить в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог від 25.12.14 р. стягнути з відповідача додаткові 25,78 грн. 3% річних за період по 05.11.14 р. включно.

Збільшення розміру позовної вимоги про стягнення 3% річних можливе за новий період прострочки, однак по 05.11.2014 р. включно (дата звернення з позовом до суду). Господарський суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних, розрахованих по 05.11.14р. включно.

Таким чином сума 3% річних на дату винесення рішення склала 914,97 грн.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних на загальну суму 914,97 грн., встановив, що останній є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Стосовно розподілу судових витрат.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

Позивач заявою від 25.12.14 р.. просить стягнути з відповідача 1 082,88 грн. витрат, пов'язаних із явкою свого представника в засідання суду 20.11.14р., 04. 12.14р. та 16.12.14р. , посилаючись на те, що в резолютивних ухвалах суду ( про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи) було викликано представників сторін в засідання суду.

З огляду на те, що вартість однієї поїздки свого представника в одне засідання суду відповідно до поданих доказів становить 360,96 грн., загальна сума витрат становить - 1 082,88 грн.

Господарський суд стягує з відповідача 360,96 грн. витрат, пов'язаних із явкою представника лише в засідання суду 20.11.14року, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п.3 та 7 ч. 1 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках вчиняє такі дії по підготовці справи до розгляду:

- викликає представників сторін ( якщо сторони знаходяться у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали маже бути подано додатково;

- вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою.

За змістом п.3 ч.1 ст. 65 ГПК України виклик представників сторін у перше засідання суду здійснюється судом, насамперед, для з'ясування у позивача суті позовних вимог та у відповідача суті заперечень проти позову, огляду оригіналів доказів, з'ясування наявності у сторін спору додаткових доказів на підтвердження вимог та заперечень, роз'яснення сторонам їх процесуальних прав та обов'язків, а такої наслідків вчинення (не вчинення) певних процесуальних дій.

Окрім того, до початку розгляду справи по суті у першому засіданні суду суддя роз'яснює позивачу право змінити предмет або підстави позову, а відповідачу - подати зустрічний позов.

За змістом п. 7 ч.1 ст. 65 ГПК України суддя вирішує також питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою.

Зазначена процесуальна дія є необхідною , коли пояснення представників сторін суд визнає в якості засобу доказування згідно статті 32 ГПК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Ці дані, як зазначено у ч.2 цієї статті, встановлюються , зокрема, такими засобами доказування як поясненнями представників сторін. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін мають бути викладені письмово.

Саме тому, в абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, згідно якого до інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, витрати сторін, пов'язані з явкою їхніх представників у засідання господарського суду, з а у м о в и, що т а к у я в к у с у д о м б у л о в и з н а н о о б о в ' я з к о в о ю.

В ухвалі суду від 06.11.14року про порушення провадження у справі суд викликав в засідання суду 20.11.14р. уповноважених представників сторін спору з документами, що посвідчують особу та підтверджують повноваження. А також роз'яснив, що неможливість заміни представника і неможливість переходу до розгляду справи по суті без його участі (ч. 4 ст. 22 ГПК України) в першому засіданні суду доводити перед судом на загальних підставах (ст.ст. 22, 32-34 ГПК України).

Одночасно судом зобов'язано сторін спору надати в засідання суду оригінали документів, доданих до позовної заяви в копіях, для огляду.

Враховуючи вищевикладене, в ухвалі суду від 06.11.14р. суд не застосовував п.7 ч.1 ст. 65 ГПК України, оскільки не визнавав явку представника позивача обов'язковою для дачі пояснень по суті спору особисто. В наступних ухвалах суду від 20.11.14р., від 04.12.14р. та 16.12.14р. явка представників сторін в засідання суду обов'язковою також не визнавалася. Формулювання резолютивної частини ухвал суду " викликати в засідання суду уповноважених представників сторін спору" є загальним правилом роз'яснення судом права сторін спору забезпечити участь їх представників у відкритому засіданні суду з розгляду спору, що виник між ними.

Так, у п. 3.9.2. та п.3.9.3. Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено наступне:

- у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору;

- господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні;

- неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови;

- у разі нез'явлення без поважних причин або без повідомлення причин в засідання господарського суду п р е д с т а в н и к а п о з и в а ч а, я к щ о й о г о п р и с у т н і с т ь було в и з н а н о о б о в 'я з к о в о ю , суддя вправі притягти позивача до відповідальності, встановленої пунктом 5 статті 83 ГПК, або залишити позов без розгляду (пункт 5 частини першої статті 81 ГПК), або вжити обох цих заходів одночасно, а також винести окрему ухвалу, як це передбачено частиною першою статті 90 ГПК;

- що ж до представника відповідача, то у разі нез'явлення його представника за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи (стаття 77 ГПК), вжити заходів, передбачених пунктом 5 статті 83 ГПК або статтею 90 ГПК.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає необхідною участь представника позивача лише в першому засіданні суду 20.11.14р., у якому суд оглянув оригінали документів , доданих до позовної заяви в копіях, з'ясував у представника позивача суть позовних вимог та перейшов до розгляду справи по суті, оскільки позивач не змінив предмет або підстави позову, дослідив матеріали справи, та дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 04.12.14р., зобов'язавши позивача надати додаткові письмові підтвердження обставинам спору.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 47, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Полісся" (10004, м. Житомир, БОС, буд. 1/10, кв. 44, код ЄДРПОУ 34216263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віва Люкс Плюс" (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4а, код ЄДРПОУ 36676101, п/р 26007210249005 в банку АТ "ПроКредитБанк", МФО 320984):

- 2135,64 пені ;

- 914, 97 грн. 3% річних;

- 5955,79 грн. інфляційних втрат;

- 1827, 00 грн. судового збору;

- 360, 96 грн. витрат , пов'язаних з явкою представника в засідання суду 20.11.14 року.

3. У стягненні 59,27 грн. інфляційних втрат за листопад 2013 року - відмовити.

4. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 31 077,29 грн.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.12.2014 року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу ,

2- позивачу (простою)

3- відповідачу на юридичну адресу :10004, м. Житомир, БОС, будинок №1/10, кв. 44 - простою

4- відповідачу на фактичну адресу: 10012, м. Житомир, вул. Шелушкова, 41 - простою