Рішення

від 11.12.2014 по справі 911/4413/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа № 911/4413/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія - СБК»

до Комунальне підприємство Київської обласної ради «Київська регіональна інвестиційна компанія»

про стягнення 296 172,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Соборук Ю.Ф. (довіреність №01/04-14 від 01.04.2014);

від відповідача: не з'явився.

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

15.10.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія - СБК» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 13.10.2014 (вх. №4574/14) до Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська регіональна інвестиційна компанія» (далі - відповідач) про стягнення 296 172,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором доручення №01/11/13 від 20.11.2013, а саме щодо вчинення від імені позивача передбачених договором дій щодо укладення довірителем договору оренди земельної ділянки площею 15 га, розташованої на території Озерської сільської ради Бородянського району, Київської області.

В результаті чого, позивач просить суд, стягнути з відповідача 228 000,00 грн. основного боргу, 52 212, 00 грн. пеню та 15 960,00 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.10.2014 порушено провадження у справі №911/4413/14 та призначено її до розгляду на 27.11.2014.

27.11.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача по справі надійшли письмові пояснення б/н від 27.11.2014 (вх. № 26658/14).

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2014, на підставі п. 1 ст 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 11.12.2014.

У судовому засіданні 11.12.2014 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 11.12.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на зворотному боці ухвали суду, конвертом та довідкою відділення поштового зв'язку, в якій вказано причину повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судовому засіданні 11.12.2014 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

20.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія - СБК» (довіритель за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством Київської обласної ради «Київська регіональна інвестиційна компанія» (повірений за договором, відповідач у справі) було укладено договір доручення №01/11/13 (далі-договір), відповідно до п.1.1. за цим договором повірений зобов'язується від імені довірителя здійснювати передбачені цим договором дії щодо укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія - СБК» договору оренди земельної ділянки, площею 15,000 га, розташованої на території Озерської сільської ради Бородянського району, Київської області, кадастровий номер 3221087000:03:007:0101, з метою розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надра (видобування мергельної глини та піску) на підставі спеціального дозволу на користування надрами виданого Товариству з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія - СБК» 14.05.07 №4251.

Пунктом 2.1. договору зазначено, що повірений бере на себе обов'язки від імені довірителя здійснювати контроль та аналіз документації визначеної в п.1 договору, консультаційний супровід оформлення проектної документації для укладення договору оренди, тощо.

Загальна вартість робіт за договором складає 228 000,00 грн., в тому числі ПДВ складає 38 000,00 грн. (п.4.1. договору).

Згідно п. 5.1. договору строк виконання повіреним обов'язків, визначених в п.2.1.-2.4. цим цього договору складає 2 місяці з моменту сплати довірителем авансового платежу на умовах п.4.3. договору.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив відповідачу оплату згідно п.4.1. договору.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних платіжних доручень №451 від 27.11.2013 та №501 від 20.12.2013, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором доручення, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 68 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509, 1000, 1004 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Частинами 1 та 2 статті 1002 Цивільного кодексу України передбачено , що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Згідно частини 1 статті 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Відповідно до ч.1 ст. 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною (ч. 2 ст. 1008 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 1008 Цивільного кодексу України зазначено, якщо повірений діє як підприємець, сторона, яка відмовляється від договору, має повідомити другу сторону про відмову від договору не пізніш як за один місяць до його припинення, якщо триваліший строк не встановлений договором.

У разі припинення юридичної особи, яка є комерційним представником, довіритель має право відмовитися від договору доручення без попереднього повідомлення про це повіреному.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 5.1. договору строк виконання повіреним обов'язків, визначених в п.2.1.-2.4. цим цього договору складає 2 місяці з моменту сплати довірителем авансового платежу на умовах п.4.3. договору.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо оплати вартості робіт.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої обов'язки від імені довірителя здійснювати контроль та аналіз документації визначеної в п.1 договору, консультаційний супровід оформлення проектної документації для укладення договору оренди, тощо, не здійснив.

Крім того, позивач направив відповідачу лист вимогу №66/01 від 02.09.2014, в якому повідомив про відмову від договору доручення та вимагав повернення грошових коштів на підтвердження направлення вказаного листа позивач надав фіскальний чек №1037 від 02.09.2014 та роздруківку відстеження пересилання поштових відправлень.

Проте, відповіді на вимогу позивача, відповідач не направив, кошти не повернув.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договором доручення №01/11/13 від 20.11.2013 щодо виконання своїх обов'язків, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 228 000,00 грн. підлягає задоволенню в повному розмірі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №01/11/13 від 20.11.2013, позивачем нарахована пеня в сумі 52 212,00 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 52 212,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 15 960,00 грн. штрафу, нарахованого на суму боргу.

Господарський суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленоюстаттею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, позов в частині стягнення штрафу підлягає задоволенню в сумі 15 960,00 грн.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню повністю у розмірі 296 172,00 грн., з яких 228 000,00 грн. основного боргу, 52 212,00 грн. пені та 15 960,00 грн. штрафу.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Київська регіональна інвестиційна компанія» (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А, ідентифікаційний код: 32231080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничодобувна компанія - СБК» (07834, Київська обл., Бородянський район, село Озера, вулиця Партизанська, будинок 71, ідентифікаційний код: 38029157) 228 000 (двісті двадцять вісім тисяч) грн. 00 грн. основного боргу, 52 212 (п'ятдесят дві тисячі двісті дванадцять) грн. 00 коп. пені, 15 960 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. штрафу та 5 923 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 44 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 26.12.2014 року