Рішення

від 11.12.2014 по справі 908/3240/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2014 р. Справа № 908/3240/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім 2001» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримагросервіс» про стягнення 154 984,67 грн. за участю представників сторін: від позивача:Кривопустова А.І. (довіреність №514-14 від 06.10.2014); від відповідача:не з'явились . Секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

08.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохім 2001» (далі - позивач) звернувся до господарського суду Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримагросервіс» (далі - відповідач) про стягнення 154 984,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №ДГ0000074 від 19.02.2014 купівлі-продажу, зокрема, щодо оплати вартості поставленого товару.

В результаті чого, суд просить стягнути з відповідача 154 984,67 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.09.2014, на підставі ч. 1 ст. 17 ГПК України справу №908/3240/14 направлено за підсудністю до господарського суду Київської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ між суддями від 02.10.2014 справу №908/3240/14 передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.10.2014 справу №908/3240/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.11.2014.

25.11.2014 на електронну адресу господарського суду Київської області від представника позивача по справі надійшла заява б/н від 25.11.2014 (вх. №26463/14) з документами для долучення до матеріалів справи, на виконання вимог ухвали суду від 02.10.2014.

У судовому засіданні 27.11.2014 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.11.2014 продовжено строк вирішення спору у справі №908/3240/14 на п'ятнадцять днів з 04.12.2014 по 18.12.2014 та відкладено розгляд справи на 11.12.2014.

01.12.2014 на електронну адресу господарського суду Київської області від представника позивача по справі надійшла заява б/н від 01.12.2014 (вх. №26934/14).

05.12.2014 на адресу господарського суду Київської області від представника позивача по справі надійшла заява б/н від 01.12.2014 (вх. №27327/14).

У судове засідання 11.12.2014 представник відповідача, який у відповідності до ч. 1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Як роз'яснено в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Господарським судом у судовому засіданні 11.12.2014 на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

19.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохім 2001» (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кримагросервіс» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір №ДГ-0000074 купівлі-продажу (далі-договір), відповідно до п.1.1. договору продавець поставляє, а покупець приймає мінеральні добрива (далі-товар). Кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного договору, які є невід'ємною його частиною (далі-додатки).

Відповідно до п.1.2. договору повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами в додатках до цього договору, строки поставки обумовлюються окремо на кожну партію товару в додатках до даного договору.

Продавець бере на себе зобов'язання після підписання договору передати покупцю товар в строк не пізніше вказаного в додатках (п.2.1. договору).

Покупець бере на себе зобов'язання прийняти товар від продавця та здійснити оплату в строк та в порядку, вказаному в додатках (п.2.2. договору).

Згідно п.4.1. договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставлених рахунків продавця, в строки та на умовах згідно додатків до даного договору.

Відповідно до п.5.2. договору ціна на частину товару, що оплату чується, не змінюється. Ціна на частину товару, яка не була оплачена в строки, передбачені в додатках та рахунках до даного договору, може бути змінена на підставі письмової вимоги продавця в залежності віз зміни показників, які обумовлюють ціну товару.

Пунктом 10.3. договору зазначено, що даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2014, а частині взаєморозрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до специфікації №1 від 19.02.2014 покупець зобов'язується здійснити передоплату у розмірі 1005 від загальної вартості товару на протязі одного банківського дня з моменту укладення цієї специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору №ДГ-0000074 купівлі-продажу від 19.02.2014. Специфікацією №1 від 19.02.2014 сторонами визначено найменування товару - КАС, тару - налив, одиницю виміру - т., кількість - 160,00 та ціну з ПДВ 552 000,00 грн.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 552 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи специфікацією №1 від 19.02.2014 та виставив рахунок-фактури на оплату №СФ-0000127 від 19.02.2013.

Товар зазначений в специфікації №1 від 19.02.2014 отримано відповідачем про, що свідчать наявні в матеріалах справи копії довіреностей на отримання цінностей, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором договір №ДГ-0000074 купівлі-продажу від 19.02.2014.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково про, що свідчить видаткові накладні №РН-0000282 від 16.03.2014 на суму 139 267,20 грн. та №РН-0000404 від 21.03.2014 на суму 54 068,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №528-14 від 21.08.2014 про розірвання договору №ДГ-0000074 від 19.02.2014 та сплату заборгованості, з вимогою надати відповідь протягом 5-ти робочих днів та перерахувати суму основного боргу у розмірі 137 054,40 грн., 3% річних 1 774,66 грн. та пеню 14 788,82 грн.

Зазначену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за договором №ДГ-0000074 купівлі-продажу від 19.02.2014. Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань доведено позивачем належними і допустимими доказами та не спростовано відповідачем.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договором №ДГ-0000074 купівлі-продажу від 19.02.2014 щодо оплати поставленого товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 137 054,40 грн. підлягає задоволенню в повному розмірі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором №ДГ-0000074 купівлі-продажу від 19.02.2014 позивачем заявлено до стягнення 16 009,17 грн. пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8.1. договору за прострочення платежу за поставлений товар покупець сплачує учаснику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми, за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню у розмірі заявленому позивачем.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 921,10 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар згідно договору, є правомірною.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що він є арифметично вірним та складає 1 921,10 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не скористався правом участі у справі, письмового відзиву на позов та доказів, що підтверджують виконанням ним своїх зобов'язань, не надав, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню повністю у розмірі 154 984,67 грн., з яких 137 054,40 грн. основний борг, 16 009,17 грн. пеня та 1921,10 грн. 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримагросервіс» (97300, Автономна Республіка Крим, Кіровський район, селище міського типу Кіровське, вулиця Польова, будинок 2, ідентифікаційний код: 37255407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-2001» (18002, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 2, ідентифікаційний код: 35274677) 137 054 (сто тридцять сім тисяч п'ятдесят чотири) грн. 40 коп. основного боргу, 16 009 (шістнадцять тисяч дев'ять) грн. 17 коп. пені, 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 10 коп. 3% річних та 3 099 (три тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 69 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 26.12.2014 року