Постанова

від 22.12.2014 по справі 904/5327/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2014 року Справа № 904/5327/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Пруднікова В.В.-доповідач

суддів:Широбокової Л.П, Орєшкіна Е.В.

Секретар судового засідання Євстигнеєва Т.О.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.В. представник., довіреність № б/н від 28.08.14;

від відповідача: Шпорта О.О. представник, довіреність № б/н від 01.09.14;

Розглядається апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.14р. у справі №904/5327/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС", м. Київдо Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР", м. Дніпропетровськ

про стягнення 100 670,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2014 року (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотрансфер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал Спец Сервіс" 17 984,25 грн. збитків. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСФЕР" на свою користь 100 670, 04 грн. збитків.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між ТОВ "ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС", (експедитор) та ТОВ "АВТОТРАНСФЕР" (перевізник) укладено договір № 22/04/8 про надання послуг з транспортного обслуговування від 22.04.13р.

Відповідно до п.1.1 договору експедитор замовляє, а перевізник зобов»язується надати послуги з організації та здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньодержавному та міжнародному сполученні, а експедитор зобов»язується сплатити погоджену сторонами вартість послуг.

Послуги з перевезення надаються відповідно до узгодженого «замовлення на перевезення», яке є невід»ємною частиною цього договору.

Порядок розрахунків зазначено сторонами у п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору. Згідно із зазначеними пунктами ціни на послуги та порядок розрахунків за цим договором узгоджуються сторонами в «замовленнях на перевезення». У випадку, якщо сторонами в заявці на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ. Розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий розрахунок перевізника, протягом семи банківських днів після отримання рахунку - фактури перевізника, якщо інші умови не узгоджено сторонами.

Відповідно до п. 4.2 договору перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу, згідно з вимогами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р., Статуту автомобільного транспорту України та чинного законодавства України.

Сторонами підписано заявку № 22/04/8 на перевезення 40 шт. трансформаторів струму ТПС-0,66 автомобільним транспортом за маршрутом: м. Самара, Росія - м. Одеса, Україна.

Як вбачається з матеріалів справи під час здійснення перевезення вантажу сталася крадіжка 20 трансформаторів, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.13р. по справі № 910/18952/13, яким було стягнуто з позивача на користь ТОВ «С-Інженерінг» 89634, 51 грн. збитків, у зв»язку з неналежним виконанням позивачем договору про транспортно - експедиторське обслуговування № 27/03/8 від 27.03.13р.

Договір № 22/04/8 від 22.04.13р. сторонами якого є ТОВ "ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС» м. Київ та ТОВ "АВТОТРАНСФЕР" м. Дніпропетровськ був укладений на виконання договору про траснпортно- експедиторське обслуговування № 27/03/8 від 27.03.13р. по якому позивач виступав у якості експедитора, а ТОВ «С-Інженерінг»- замовника. На підставі вказаного вище рішення господарського суду м. Києва було відкрите виконавче провадження № 42115380 відповідно до наказу суду № 910/18952/13 від 22.11.13р.про стягнення з позивача 89634 грн. збитків, та 1792, 69 грн. судового збору.

19.05.14р. виконавчою службою Святошинського районного управління юстиції примусово здійснено списання з ТОВ "ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС" суми 100670, 04 грн., що складається з суми 89634, 51 грн. стягнутих судом збитків, 1792, 69 грн. судового збору, а також 9242, 84 грн. витрат на сплату виконавчого збору.

ТОВ "ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС", посилаючись на те, що зазнало збитків, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором № 22/04/8 від 22.04.14р. просить стягнути з останнього 100670, 04 грн. збитків на підставі ч. 1 ст. 15, ст. ст. 16, 224,225,526,530, 610,611,623,625,1209, 1210 ЦК України, ч. 1,2 ст. 193 , ст. 216, ст. 230, ст. 231 ГК України, ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст. 2, ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 35, ст. ст. 49, 55-57, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 193 ГК України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання;сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до статей 908, ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні перевезення пасажирів і вантажів - перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно - експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно - транспортними документами/, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути - міжнародна автомобільна накладна (CMR).

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов»язковість надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у поряду, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» № 57-V від 01.08.06р. закріплено, що Україна приєдналась до зазначеної Конвенції. Відповідно до листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.07р. № 72/14-612/1-1559 «щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України - 17.05.07р.

Відповідно до ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) із змінами внесеними Протоколом від 05.07.1987р., ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Перевезення спірного вантажу здійснювалось у міжнародному сполученні за маршрутом: м. Самара, Росія - м. Одеса, Україна. З урахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 4 ГПК України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Згідно п. 1 ст. 17 зазначеної Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Факт заподіяння позивачу збитків, що виникли у зв»язку з втратою вантажу під час його перевезення за маршрутом: м. Самара, Росія - м. Одеса, Україна, підтверджується матеріалами справи, зокрема, рішенням господарського суду м. Києва від 05.11.13р. по справі № 910/18952/13

Відповідач не заперечує факт часткової втрати ввіреного йому вантажу під час перевезення, не заперечується ним і його обов»язок на відшкодування вартості втраченого вантажу. Але вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 100670, 04 грн. збитків є незаконними, оскільки вони суперечать положенням п. 3 статті 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року та Протоколу до даної Конвенції від 05.07.78р.

Відповідно до пункту 1 ст. 23 Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Пунктом 3 статті 23 Конвенції визначено що розмір відшкодування не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниць за кілограм відсутньої ваги брутто .

Виходячи з п. 7 статті 23 Конвенції, розрахунковою одиницею, зазначеною в цій Конвенції, є одиниця спеціальних прав запозичення, визначена Міжнародним валютним фондом. Сума, зазначена в пункті 3 цієї статті, перераховується в національну валюту держави, суд якої розглядає відповідну справу, на підставі вартості цієї валюти станом на дату винесення рішення чи на дату, погоджену Сторонами. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується згідно з методом оцінки, що застосовується Міжнародним валютним фондом станом на відповідну дату до своїх операцій та угод. Виражена в спеціальних правах запозичення вартість національної валюти держави, яка не є членом Міжнародного валютного фонду, розраховується за методом, визначеним цією державою.

Статтею 24 Конвенції передбачено, що відправник може декларувати у накладній, при умові оплати встановленої за договором сторін надбавки до провізної плати, вартість вантажу, що перевищує розмір відшкодування визначений п. 3 ст. 23 Конвенції, і в такому випадку декларована сума замінює встановлену межу відшкодування.

Як встановлено у судовому засіданні, сторонами у визначеному порядку не було узгоджено надбавки до провізної плати, доказів сплати перевізнику надбавки до провізної плати позивач не надав, тому його вимоги щодо відшкодування збитків без урахування вимог п. 3 ст. 23 Конвенції є безпідставними.

Пунктом 4 ст.23 Конвенції встановлено, що крім вартості втраченого вантажу, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, митні збори, а також інші платежі, пов'язані з перевезенням вантажу, повністю у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру шкоди, при частковій втраті; інші збитки відшкодуванню не підлягають.

Позивачем вимоги, які випливають із положень п. 4 ст. 23 Конвенції відповідачу не пред»явлено.

Таким чином Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено обмежену відповідальність перевізника за втрату вантажу під час здійснення перевезення, виходячи з 8, 33 розрахункових одиниць (CDR) за кілограм відсутньої ваги брутто.

Відповідно до п.2.2.7 договору №22/04/8 від 22.04.2013р. перевізник зобов'язується при міжнародних перевезеннях забезпечити страхування вантажу на умовах CMR -страхування.

ТОВ "Автотрансфер" (страхувальник) було укладено з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" (страховик) договір № 12-01.04.13.00001 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом .

14.08.2013р. було складено страховий акт № ЦМР-13/040. Виходячи з встановлених Національним банком курсів валют на момент складання страхового акту 1 SDR=12,1279, а відповідно 8,33 SDR = 101,03 грн.

Відповідно до розрахунку розмір збитків визначено у сумі 48 140,79 грн. (476, 5 кг х 101,03 грн.), франшиза становить 17 984,25 грн., таким чином сума страхового відшкодування склала 30 156,54 грн. Платіжним дорученням № 1073 від 17.09.2013р. відповідач перерахував зазначену суму позивачу.

За даних обставин суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 17984, 25 грн. збитків (48140, 79 - 30156, 54= 17984,25 грн).

Щодо стягнення з відповідача 9242, 84 грн. збитків, які виникли в результаті сплати позивачем виконавчого збору, колегія суддів погоджується з доводами місцевого господарського суду, що своєчасне виконання рішення суду залежало від ТОВ «ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС», яке не було позбавлене права добровільного виконання рішення суду та таким чином могло уникнути витрат по оплаті виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Посилання відповідача на те, що сума збитків повинна бути зменшена на 8000, 00 грн., які складають заборгованість позивача за перевезення спірного вантажу, судом відхилено також обґрунтовано. Відповідач не позбавлений, у встановленому законом порядку вимагати від позивача здійснення оплати заборгованості.

Враховуючи викладені обставини, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства. Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не можуть служити підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛ СПЕЦ СЕРВІС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.14р. у справі №904/5327/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.14р. у справі №904/5327/14 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у порядку і строки визначені ст. 110 Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Прудніков

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

29.12.14