Постанова

від 21.07.2009 по справі 44/167-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/167-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 липня 2009 р.                                                                                    № 44/167-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Панової І.Ю.–головуючого

Заріцької А.О.,

Хандуріна М.І.

розглянувши касаційну скаргуДПІ у Голосіївському районі м. Києва

на постанову

господарського суду м. Києва від 03.04.2009

у справі господарського суду№ 44/167-бм. Києва   

за заявою ТОВ "Фактор"

доТОВ "Ольвія-Сервіс"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін:

від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва – Сименюк І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 03.04.2009 року у справі № 44/167-б на підставі ст.ст.22,23,24,52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  ТОВ "Ольвія-Сервіс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Капелюшного І.В..

Не погоджуючись з вказаною постановою, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 03.04.2009  у справі  № 44/167-б, а справу передати на новий розгляд на стадію підготовчого засідання ,   посилаючись на порушення місцевим судом норм ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку  постанову місцевого господарського суду,  на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає  задоволенню частково, виходячи з такого.

Ухвалою господарського суду міста Києва від  16.03.2009 порушено провадження у справі за заявою  ТОВ "Фактор" до ТОВ "Ольвія-Сервіс" про банкрутство, в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Постановою господарського суду м. Києва від 03.04.2009 року у справі № 44/167-б на підставі ст.ст.22,23,24,52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  ТОВ "Ольвія-Сервіс" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Капелюшного І.В..

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова господарського суду не відповідає вимогам спеціального Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виходячи з такого.

          Статтею  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи,  в заяві про порушення справи про  банкрутство ініціюючий кредитор посилається, на наявність перед ним у ТОВ "Ольвія-Сервіс" заборгованості в розмірі 831113грн., на відповідь на претензію та    акт про відсутність боржника за  його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст.1   Закону України   “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”  місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені ( далі –виконавчий орган).

Згідно з ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ” в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України,   лише факт внесення  відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

В постанові від 03.04.2009, місцевим господарським судом  в  порушення ст. 43 ГПК України,  взагалі не надано  оцінки зазначеним обставинам, а також не надано аналізу наявності у боржника ознак,   передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".  

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог  ч. 3 ст.6  Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  , яка регулює загальні,  основні підстави для порушення справи про банкрутство,   справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора ( кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку,якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими та не були задоволені протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання та відкриття виконавчого провадження, в порядку, встановленому Законом України  "Про виконавче провадження".

Стаття  52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші  випадки" та особливості  порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону, а саме,   - у разі, якщо громадянин-підприємець -  боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

      Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми , а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють  банкрутство за спрощеною процедурою.

     Колегія  суддів Вищого господарського суду України вважає, що  Закон України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

    При розгляді   питання щодо безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, існують   дві особливості, які притаманні процедурі, яка регулюється ст. 52 Закону , в площині безспірності грошових вимог, а саме -  справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена незалежно від розміру грошових вимог кредитора, які повинні мати безспірний характер ,а також незалежно від спливу трьохмісячного строку , передбаченого ч. 3 ст.6 Закону,  встановленого  для їх погашення, з моменту відкриття виконавчого провадження, всі інші підстави для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і вимоги щодо  складу грошового зобов'язання , передбаченого ст. 1 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", регулюються загальними нормами Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з 14.04.2006 набула чинності нова редакція Закону України " Про виконавче провадження", відповідно до вимог статті 3 якого, передбачений перелік документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, у вказаному переліку відсутній такий документ, як визнана у встановленому порядку претензія.

Таким чином,  як вбачається з матеріалів справи, ініціюючим кредитором при зверненні до суду з заявою про порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою не надано суду доказів неплатоспроможності та  безспірності грошових вимог до боржника, а також  не надано доказів  внесення запису про відсутність боржника з його місцезнаходженням до реєстру.

Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України  дійшла висновку, що господарський суд м. Києва    без належних правових підстав порушив провадження у справі  про банкрутство відсутнього боржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України,  без  належних доказів наявності безспірних вимог та відсутності боржника за його місцезнаходженням, незаконно продовжив процедуру банкрутства ТОВ "Ольвія-Сервіс" та  визнав його банкрутом.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу  ДПІ у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва  від 03.04.2009 у справі № 44/167-б скасувати.

           Справу передати  на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                           І.Ю. Панова

Судді                                                                                                   А.О. Заріцька

          М.І. Хандурін