Постанова

від 23.07.2009 по справі 13/734

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/734

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 липня 2009 р.                                                                                    № 13/734  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2009р.

та рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2008р.

у справі№13/734

за позовомПриватної фірми "Полтавамоторсервіс"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777"

простягнення 568812,82грн.,

та за зустрічним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777"

доПриватної фірми "Полтавамоторсервіс"

про стягнення 1183668,8грн.,

За участю представників:

-          позивача: Арзуманян В.А., директор;

-          відповідача: Квочкін В.А., директор.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2006р. Приватна фірма "Полтавамоторсервіс" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777" про стягнення переплачених коштів у сумі 60759,2грн., вартості робіт по виправленню недоліків у сумі 271538грн., пені у сумі 236515,62грн.

У березні 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до Приватної фірми "Полтавамоторсервіс" про стягнення боргу за виконані у жовтні-грудні 2005р. роботи у сумі 1183668,8грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2008р. у справі №13/734 (суддя Прокопенко Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777" на користь Приватної фірми "Полтава-Мотор-Сервіс" 55494,8грн. заборгованості, 554,95грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2009р. у справі №13/734 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2008р. у справі №13/734 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777" - без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2009р. у справі №13/734 повністю, а дану справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції за місцезнаходженням відповідача за первісним позовом.

Приватна фірма "Полтавамоторсервіс" не скористалася правом, наданим статтею 1112 ГПК України, та не надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оскаржених судових актів в касаційному порядку.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 14.01.2005р. між сторонами укладений договір підряду №14-01-2005/01 на реконструкцію будинку, за умовами якого відповідач (генпідрядник) зобов'язувався виконати ремонтно-будівельні роботи з реконструкції будинку за адресою: Автономна Республіка Крим, смт. Гурзуф, вул.Артеківська, 4, згідно переліку п.1.1 договору, а позивач (замовник) зобов'язувався прийняти роботи та оплатити їх, орієнтовна сума 3500000грн.

В пункті 2.1 цього договору сторони визначили строк його дії 9 місяців з моменту прийняття об'єкту до виконання.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що акт приймання-передачі об'єкту підписано сторонами 17.01.2005р., внаслідок чого суди дійшли вірного висновку, що строк виконання робіт закінчився 17.10.2005р.

Як зазначено попередніми судовими інстанціями, позивач стверджує, що відповідачем несвоєчасно виконано зобов'язання за договором, про що свідчить акт звірки виконаних робіт від 30.11.2005р. Позивачем перераховано відповідачу 1036542,8грн., тобто на 60759,2грн. більше, ніж сума фактично виконаних робіт за актами прийому виконаних робіт за формою КБ-2 станом на 31.12.2005р. на суму 975783,6грн. При цьому, судами вказано, що позивач стверджує й про неналежне виконання відповідачем робіт про що йому неодноразово надсилалися претензії.

Місцевий та апеляційний господарські суди, пославшись на умови п.3.4 даного договору, за яким у разі мотивованого зауваження зі сторони замовника по виконаних роботах, генпідрядник на протязі 15 днів за власний рахунок ліквідує виявлені недоліки та оформлює виконавчі документи, зазначили, що відповідач цей обов'язок не виконав. 25.04.2006р. складено акт огляду робіт по об'єкту з визначенням вартості робіт по виправленню відповідачем недоліків у сумі 271538грн.

Водночас попередніми судовими інстанціями зазначено, що відповідач стверджує про виконання ним робіт з будування ливнестоку та дренажу у квітні-вересні 2004р. та їх прийняття позивачем без зауважень. Акт від 25.04.2006р. про виявлення зауважень до виконаних робіт підписаний невідомими особами, внаслідок чого він не може бути підтвердженням неналежного виконання зобов'язань, оскільки відповідно до ст.853 Цивільного кодексу України замовнику надано право посилатися на виявлені недоліки, лише якщо про їх виявлення він заявить негайно.

Поряд з цим, попередніми судовими інстанціями також зазначено, що позивач вказує вартість усунення недоліків як вартість всіх виконаних робіт, а не робіт по усуненню недоліків.

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами вказано, що виконання будівельних робіт без дозволу забороняється.

Крім того, суди попередніх інстанцій з урахуванням умов п.5.3 вищезазначеного договору, яким передбачено обов'язок позивача протягом п'яти днів з дня укладення договору надати дозвіл на будівництво, встановили, що дозвіл на будівництво позивачем надано відповідачу лише у березні 2005р., із зазначенням, що затримка у два місяці у виконанні робіт мала місце з вини позивача, яким не виконано й зобов'язання щодо забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуванням, які згідно ст.318 Господарського кодексу України покладаються на замовника, якщо інше не передбачене законодавством або договором, про що відповідач неодноразово звертався до позивача з відповідними листами, залишеними без задоволення.

Водночас судом першої та апеляційної інстанції також зазначено, що відповідач в обґрунтування заявлених під час розгляду даної справи зустрічних позовних вимог до позивача про стягнення боргу у сумі 1183668,8грн. за виконані роботи в жовтні-грудні 2005р., послався на виконання ним (відповідачем) робіт на підставі виготовленої ЗАТ "Укрпроектреставрація" робочої документації протягом жовтня-грудня 2005р. на суму 998757,6грн., про що складено акти приймання виконаних робіт за жовтень 2005р. на суму 339292,8грн., за листопад 2005р. на суму 477096грн., за грудень 2005р. на суму 182368,8грн., із зазначенням, що вартість робіт за актами приймання-передачі нижча на 1183668,8грн., ніж передбачена проектною документацією, про що вказано у висновку експерта у справі №626 від 28.09.2007р.

Попередніми судовими інстанціями вказано, що з висновку судової будівельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою господарського суду м.Києва від 12.12.2006р., неможливо встановити, в яких обсягах і на яку суму за проектно-кошторисною документацією залишились невиконані роботи, оскільки роботи з реконструкції не носять цілісного характеру, на об'єкті проводилися роботи після припинення робіт ТОВ "Індустрія-777" іншими підрядними організаціями; надана кошторисна документація на загальну суму 3820958грн. не відображає повною мірою роботи, що необхідно виконати по об'єкту "Реконструкція малосімейного гуртожитку під житловий будинок по вул. Артеківській, 4, в смт.Гурзуф" за умовами договору підряду №14-01/2005/01 від 14.01.2005р.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підписані сторонами акти виконаних робіт є єдиними документами, які можуть свідчити про фактично виконаний обсяг робіт з реконструкції об'єкту, з чим підставно погодився й суд апеляційної інстанції.

Отже, встановивши, що загальна вартість виконаних робіт за актами за березень-вересень 2005р. становить 981048грн., а за наданими позивачем доказами (що не заперечується і відповідачем) позивачем за виконання робіт за договором №14-01-2005/01 сплачено 1036542,8грн., тобто, на 55494,8грн. більше, ніж підтверджується підписаними актами виконаних робіт, місцевий господарський суд, з яким правильно погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення зазначеної суми різниці, із зазначенням, що позивачем фактично оплачено роботи на суму, що перевищує вартість фактично виконаних робіт.

Водночас, попередніми судовими інстанціями також зазначено, що зміст зауважень до актів виконаних робіт за вересень 2005р. (на яких містяться відмітки про їх отримання 05.10.2005р.) свідчать про фактичне висунення позивачем претензії не до якості виконаних робіт, а щодо вартості використаних матеріалів та включення в акти робіт, виконаних раніше.

Разом з тим, місцевим та апеляційним господарськими судами в обґрунтування відсутності підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення вартості робіт з виправлення недоліків в розмірі 271538грн., вірно зазначено про не підтвердження цієї суми та відсутність доказів фактичного понесення цих витрат позивачем, стверджуючи, що зміст ст.852 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування цих вимог стосується саме якості робіт, тоді як доказів недотримання відповідачем вимог щодо якості робіт позивачем не надано, тоді як акт від 25.04.2006р. огляду робіт не може бути таким доказом, оскільки складений не по факту прийняття робіт, а через чотири місяці після виконання відповідачем останніх робіт (грудень 2005р.), без участі представників відповідача.

Відмовляючи позивачу у стягненні пені на суму 236515,62грн., місцевий та апеляційний господарські суди, пославшись на умови п.6.2 договору №14-01-2005/01, вірно вказали про можливість її нарахування у випадку виконання сторонами договору, тобто по завершенню робіт з реконструкції об'єкту з порушенням строків, тоді як, в даному випадку, сторони фактично припинили договірні відносини з реконструкції об'єкту в двосторонньому порядку, після відмови позивача оплатити роботи за наданими відповідачем актами виконаних робіт за жовтень-грудень 2005р.

Крім того, відмовляючи позивачу у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення вартості робіт за жовтень-грудень 2005р., місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що роботи з реконструкції не носять цілісного характеру, на об'єкті проводилися роботи після припинення робіт ТОВ "Індустрія-777" іншими підрядними організаціями, із зазначенням, що обсяг та вартість робіт неможливо визначити.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та/або матеріального права Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777"  суду касаційної інстанції не наведено.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2008р. у даній справі ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777" не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія-777" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2009р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2008р. у справі №13/734 залишити без змін.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:

С. Владимиренко

С. Шевчук