Постанова

від 28.07.2009 по справі 15/268-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/268-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 липня 2009 р.                                                                                    № 15/268-б  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Хандуріна М.І., –головуючого,

Заріцької А.О.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції  у Голосіївському районі м.Києва

на постановувід 12.05.2009 господарського суду м. Києва

у справі господарського суду№ 15/268-бм. Києва

за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрзакордоннафтогазрозвідка"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "РТВ"

провизнання банкрутом,

ліквідаторарбітражний керуючий Кебкал О.М.,

за участю представників сторін:  

ДПІ у Голосіївському районі м.Києва –Шаліна С.І. (дов. від 05.05.2009);

ТОВ "Укрзакордоннафтогазрозвідка" –Рибальченко Н.В. (дов. від 17.09.2008);

ліквідатор ТОВ "Компанія "РТВ" –арбітражний керуючий          Кебкал О.М.,

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.04.2009 за заявою ТОВ "Укрзакордоннафтогазрозвідка" порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Компанія "РТВ" у порядку ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду м. Києва від 12.05.2009 (суддя Хоменко М.Г.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "РТВ", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кебкала О.М., якого зобов'язано  подати до офіційного друкованого органу оголошення про визнання боржника банкрутом, письмово повідомити про визнання боржника банкрутом всіх відомих кредиторів, підприємницьку діяльність банкрута завершено, за результатами роботи надати суду на затвердження свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ДПІ у Голосіївському  районі м.Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.  1, 7, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1, 16-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами ст. 107 ГПК України, сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду; касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав чи обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

За приписами Преамбули Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності – боржника або визнання його банкрутом.

Отже, зазначений закон регулює процедуру неплатоспроможності виключно суб'єктів підприємницької діяльності та не може поширюватися на інших учасників цивільних відносин (установи, фізичних осіб). Відтак, до заяви про порушення справи про банкрутство ініціюючий кредитор, поряд з іншим, повинен надати докази правового статусу боржника як суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

          Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З таким висновком погоджується Верховний суд України у Постанові №04/153 від 06.04.2004 року у справі №17/124.

          Відповідно до ч. 5.3.1 ст. 5.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону для поданні податкової декларації. У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

Відтак, незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

          Наведене дозволяє зробити висновок про право податкового органу на оскарження постанов про визнання боржника банкрутом в порядку ст. 107 ГПК України, як судових актів за наслідком прийняття яких змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати  податкові зобов'язання.

                    Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою ТОВ "Укрзакордоннафтогазрозвідка". Заява мотивована неспроможністю боржника погасити заборгованість у розмірі  160 000,00 грн. основного боргу, 80 000,00 грн. штрафу, третейського збору та гонорару третейського судді, що підтверджується рішенням Постійнодіючого Третейського суду при Асоціації "Газові трейдери України від 03.10.2008 (а.с. 25-29).

          На підтвердження факту відсутності боржника та його керівних органів за юридичною адресою: м. Київ,  проспект 40-річчя Жовтня, буд. 120, корпус 1, ініціюючий кредитор посилається на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 06.04.2009 (а.с. 37-38).

                    Ч. 3 ст. 6 Закону встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

При цьому безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в п. 8 ст. 7 Закону, в якому зокрема зазначається, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи, чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредитора.

За приписами ч. 8 ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Як вбачається із змісту заяви про порушення справи про банкрутство та додатків до неї, ініціюючий кредитор обґрунтовував безспірність своїх вимог рішенням третейського суду та не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. З правовою позицією про необхідність надання оцінки поняттю "безспірності вимог кредиторів", як такому, з яким Закон пов'язує їх обґрунтування виконавчими документами або розрахунковими документами, за якими здійснюється списання коштів з рахунків боржника погодився Верховний Суд України у Постанові №07/337 від 17.10.2006року у справі №3/157.

ДПІ, звернувшись до суду з касаційною скаргою  обґрунтовувала порушення своїх прав у процедурі банкрутства відсутністю доказів припинення  боржником підприємницької діяльності, зазначаючи, що боржник звітував протягом 2006 -2008 років з показниками фінансово-господарської діяльності, при цьому жодного разу органами ДПІ не перевірялось. В той час як п.8.2 Інструкції № 80 "Про порядок обліку платників податків" передбачено, що на підставі інформації про порушення справи про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків органом ДПС призначається перевірка.

Доводи скаржника про порушення його прав оскаржуваною ухвалою заслуговують на увагу, оскільки факт здійснення (нездійснення) боржником підприємницької діяльності та подання до органів ДПІ звітності взагалі не був предметом дослідження господарським судом м. Києва при винесення оскаржуваної постанови, що протирічить приписам ст. 52 Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає постанову господарського суду м. Києва від 12.05.2009 про визнання боржника банкрутом прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже такою, що підлягає скасуванню, оскільки судом не було досліджено належності доказів безспірності вимог кредитора, підтверджених виконавчими документами, правового статусу боржника, як суб'єкта підприємництва та припинення  господарської діяльності боржником.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у Голосіївському   районі м.Києва задовольнити.

Постанову господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 15/268-б скасувати, справу передати на розгляд до господарського суду м. Києва.

Головуючий                                                                         М.І. Хандурін

Судді                                                                                          А.О. Заріцька       

О.Є. Короткевич