Постанова

від 22.06.2006 по справі 5/128/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/128/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              22.06.06                                                                             №   5/128/06-АП

суддя     Проскуряков К.В.

За позовом Мелітопольської об'єднаної державна податкова інспекція Запорізької області, 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 31

До              1- Приватного підприємства “Банзай”, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд.50, кв.19

                  2- Товариства з обмеженою відповідальністю “Мастер-люкс”, 72311, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, буд. 13-А  

про визнання недійсним договору

Суддя  Проскуряков К.В.

Секретар судового засідання Костенко О.Ф.

За участю представників:

Від позивача –        Кашуба В.І., предст., довір. №4697 від 01.03.05

Від відповідача  1 - не з'явився

Від відповідача  2 – Діденко В.Є., предст., довір. б/н від 22.05.06  

СУТНІСТЬ СПОРУ:

27.04.06 до господарського суду надійшла позовна заява Мелітопольської ОДПІ Запорізької області  про  визнання недійсним договору  купівлі-продажу обладнання, укладеного в усній формі між Приватним підприємством “Банзай” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Мастер-люкс”.

27.04.06 порушено провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, у зв'язку з чим призначено судове засідання на 14.06.06. Ухвалою суду від 14.06.06 розгляд справи відкладений. У судовому засіданні 23.06.06 оголошену вступну та резолютивну частини постанови.  

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві від 19.04.06  №7903/10020. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу обладнання: станку координатно –розточного вартістю 48 000,00 грн. та термопластавтомату вартістю 27 000,00 грн., укладеного в усній формі між ПП “Банзай”, код ЄДРПОУ 32433474 та ТОВ “Мастер-люкс”, код ЄДРПОУ 24905094, виконаного в червні 2003 року, та стягнути в доход Державного бюджету товарно матеріальні цінності, фактично одержавні за спірною угодою. Зазначає, що спірний договір  укладено з метою, яка за відомо суперечила інтересам держави та суспільства, оскільки, укладаючи його ПП “Банзай” мало намір приховувати отримані за угодою грошові кошти від оподаткування. Про це свідчить сукупність фактичних обставин, а саме те, що реєстрація ПП “Банзай” здійснювалася протиправно, а також те, що підприємство організувало свою діяльність таким чином, щоб уникнути відповідальності за несплату належних податків з коштів, отриманих за спірною угодою, та мало за мету таким чином отримані чистий прибуток. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.05 по справі №2-4084 визнано недійсними з моменту реєстрації статут ПП “Банзай”, зареєстрований виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради за №02140811Ю0010831, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №12134259 від 21.04.03 та свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ПП “Банзай” від 07.04.03.

Відповідач –1 у засідання суду не з'явився, витребувані  судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач –2 з позовними вимогами не погодився з підстав,  зазначених у запереченнях б/н, б/д. Просить відмовити у позові, оскільки вважає, що позивачем не було надано доказів, які б свідчили про наявність наміру у відповідача –2 укласти договір купівлі-продажу обладнання: станку координатно –розточного вартістю 48 000,00 грн. та термопластавтомату вартістю 27 000,00 грн., укладений в усній формі між ПП “Банзай”, та ТОВ “Мастер-люкс”, виконаний в червні 2003 року з метою заздалегідь суперечною інтересам держави і суспільства. Спірний договір був укладений відповідно до чинного законодавства та виконаний сторонами у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, накладними та податковими накладними. Зазначає, що, по-перше, ЦК України 2003 року взагалі не передбачає відповідальності за укладення угоди яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; по-друге, ГК України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності не розповсюджується на випадки порушень, які були вчинені до набрання винності цим кодексом; по-третє, ст.49 ЦК України 1963 року не передбачала відповідальність за укладання угод, які за відомо суперечать інтересам соціалістичної держави та суспільства, а не просто держави, як вказано в позові. Просить у позові відмовити.

 Відповідно до ч.2 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства в разу неприбуття у судове засідання представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.  

Відповідач - 1 був належним чином повідомлений про дату, місце та час судового розгляду. В матеріалах справи є відомості про відсутність останнього за юридичною адресою, у зв'язку з чим суд вважає наступні виклики відповідача недоцільними.  

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача -1, суд,

ВСТАНОВИВ:

Мелітопольською ОДПІ Запорізької області проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Приватного підприємства “Банзай”, код ЄДРПОУ 32433474, за період з 07.04.03 по 30.09.03, за результатами якої складено акт перевірки №531/26-20/32433474 від 26.05.04.

Проведеною перевіркою встановлено, що у червні 2003 року ПП “Банзай” мало фінансово-господарські взаємовідносини. Згідно додатку №2 до акту перевірки, в якому зазначені валові доходи та податкові зобов'язання за 2-й, 3-й квартали 2003 року по даним “банку” та первинним бухгалтерським та податковим документам, вилученим у ПП “Банзай” реалізував ТОВ “Мастер-люкс” станок на суму 48 00,00 грн. (з ПДВ) та термопластик на суму 27 000,00 грн. (з ПДВ).

30.09.05 до ТОВ “Матер-люкс” було направлено лист №26797/26090 про надання копій первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують взаємовідносини з ПП “Банзай”.

Згідно наданих ТОВ “Мастер-люкс” копій первинних бухгалтерських та податкових документів встановлено, що відповідачем –2 в червні 2003 року задекларовано податковий кредит з придбання на митній території України товари (роботи, послуги) , вартість яких складає 75 000,00 грн.і відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів й нематеріальних активів, які підлягають амортизації за 2003 рік.

Письмових договорів відповідач –1 та відповідач –2 не надали.

Таким чином, згідно наявних документів, між відповідачами укладені усні угоди на купівлю-продаж обладнання на загальну суму 75 000,00 грн.

Доказами схвалення угод, укладених між відповідачами в усній формі та прийнятих на виконання в червні 2003 року є вчинення таких дій: прийняття їх до виконання шляхом відвантаження обладнання та здійснення платежів за поставлене обладнання.

Всього відповідач –1 поставив відповідачу –2 обладнання на суму 75 000,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 12 500,00 грн.

В підтвердження здійснення фінансово-господарських взаємовідносин та виконання договору в червні 2003 року відповідач 2 надав:

1) податкові накладні за червень 2003 року на суму 75 000,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 12 000,00 грн., а саме:

№20 від 24.06.03 на суму 48 000,00 грн.

№41 від 26.06.03 на суму 27 000,00 грн.;

2) товарні накладні за червень 2003 року на суму 75 000,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 12 000,00 грн., а саме:

№20 від 24.06.03 на відвантаження станку координатно-розточного вартістю 48 000,00 грн.

№41 від 26.06.03 на відвантаження термопластавтомату вартістю 27 000,00 грн.

Розрахунок між відповідачами за наданий товар проводився через розрахункові рахунки за безготівковою формою: платіжне доручення №1029 від 24.06.03 на суму 48 000,00 грн. та платіжне доручення №1034 від 26.06.03 на суму 27 000,00 грн. Всього на суму 75 000,00 грн.

Приватне підприємство “Банзай” зареєстровано рішенням виконавчого комітету Мелітопольської міської ради №02140811Ю0010831 від 07.04.03 за юридичною адресою: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд.50, кв.19, про що видано довідку про включення дот Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №24/1595 від 09.04.03.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.05 по справі №2-4084 визнано недійсними з моменту реєстрації статут ПП “Банзай”, зареєстрований виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради за №02140811Ю0010831, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №12134259 від 21.04.03 та свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ПП “Банзай” від 07.04.03.

Згідно акта Мелітопольської ОДПІ Запорізької області №2718/16-010 від 10.02.06 свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №12134259, індивідуальний податковий номер 324334408324, видане 21.04.03 на бланку ф.№2-р серії НБ №208177 платнику ПП “Банзай” , код 32433474, м. Мелітополь, вул. Дзержинського, 50/19 анульовано.

Як вбачається з листа виконавчого комітету Мелітопольської міської ради №373-рл від  08.11.05 станом на 08.11.05 ТОВ “Мастер-люкс” юридично діюче, документи на ліквідацію підприємства не надавались.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

У відповідності до ч.2 ст.208 ГК України у письмовій формі належить здійснювати угоди між фізичною та юридичною особою, крім угод, встановлених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.206 зазначеного Кодексу усно можуть здійснюватися угоди, які повністю виконуються сторонами в момент їх здійснення, за виключенням угод, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також угод, недодержання письмової форми яких тягне їх недійсність.

Як вбачається з товарних накладних №№20,41, податкових накладних №№20,41 та платіжних доручень №1029 від 24.06.03 та №1034 від 26.06.03 оплата за придбаними товарно-матеріальними цінностями відповідачем –2 відбулася в день їх отримання, тобто фактично угода  повністю виконана сторонами в момент їх здійснення.

Згідно положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням. Для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань, однією із функцій державних податкових інспекцій, передбачена функція з подання до суду позовів до підприємств про визнання угод недійсними.

Відповідно ст. 49 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 18.07.1963 року, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Як випливає з приписів ст.49 ЦК УРСР, характерним для угод, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства є те, що вчинення такої угоди об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому. Вона укладається з метою, яка явно суперечить інтересам держави і суспільства.

Розглядаючи спір щодо визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановлює обставини щодо наявності чи відсутності порушення норм права сторонами, які уклали таку угоду.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків, оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання угоди недійсною кожна із сторін, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх доводи та заперечення.

Угоди визнаються недійсними на підставі ст.49 ЦК УРСР за наявності мети не сплачувати податки, оскільки такі дії суперечать ст.67 Конституції України, якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Необхідною умовою для визнання угоди недійсною на підставі ст.49 ЦК УРСР і настання відповідних наслідків є наявність умислу на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Створення і реєстрація підприємства на підставну особу є підставою вважати, що стороння особа умисно вчиняла вказані дії, спрямовані на приховання прибутків, одержаних на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Тому угоди, укладені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Інтерес держави та суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та Законах України про оподаткування та відповідних повноважень державних органів.

Таким чином необхідною умовою для визнання угоди недійсною на підставі ст.49 ГК України і настання відповідних наслідків є наявність умислу на укладення угоди з метою суперечною інтересам держави і суспільства.

Умисел юридичної особи визнається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. З огляду на наведене, посадові особи, що підписували спірний договір та інші документи на виконання договору усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства , свідомо допускали настання протиправних наслідків у зв'язку з несплатою податків в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.7.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія статті 49 Цивільного кодексу України поширюється на угоди, укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови від 28.04.1978р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” розяснив, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо.

Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угоди недійсною і настання юридичних наслідків.

Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Ведення підприємством господарської діяльності без сплати встановлених податковим законодавством України податків та зборів є підставою вважати, що посадова особа/засновник  вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб, здійснюючи господарську діяльність, приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими субєктами підприємництва.

Тому угоди, укладені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Інтерес держави та суспільства у сплаті субєктами оподаткування податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та Законах України про оподаткування та відповідних повноважень державних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, Мелітопольською ОДПІ Запорізької області проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства Приватного підприємства ПП “Банзай”, код ЄДРПОУ 32433474, за період з 07.04.03 по 30.09.03.

Проведеною перевіркою встановлено, що у червні 2003 року ПП “Банзай” мало фінансово-господарські взаємовідносини. Згідно додатку №2 до акту перевірки, в якому зазначені валові доходи та податкові зобов'язання за 2-й, 3-й квартали 2003 року по даним “банку” та первинним бухгалтерським та податковим документам, вилученим у ПП “Банзай” реалізував ТОВ “Мастер-люкс” станок на суму 48 00,00 грн. (з ПДВ) та термопластик на суму 27 000,00 грн. (з ПДВ).

Відповідно до п.19 роз'яснення Вищого господарського суду України №02-5/111 від 12.03.99 (зі змінами та доповненнями) у разу визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу –засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно зі статтею 49 ГК України незалежно від часу їх укладення.

Тому угоди, укладені від імені цих підприємств невідомими особами, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.05 по справі №2-4084 визнано недійсними з моменту реєстрації статут ПП “Банзай”, зареєстрований виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради за №02140811Ю0010831, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №12134259 від 21.04.03 та свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ПП “Банзай” від 07.04.03.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.05, зокрема, встановлено, що засновник підприємства Сердюк Олена Миколаївна, яка звернулась з позовом до суду про визнання недійсними статутних документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП “Банзай”, за грошову винагороду віддала паспорт невстановленій особі з метою реєстрації фіктивного підприємства, підписала документи, в подальшому завірені нотаріусом, у тому числі статут “Банзай” та довіреність на представництво інтересів в державних установах з питань реєстрації ПП “Банзай”. Дій, безпосередньо пов'язаних з державною реєстрацією підприємства не вчиняла, кошти, майно та майнові права до статутного фонду ПП “Банзай” не вносила. Відомостей про посадових осіб підприємства та місцезнаходження документів ПП “Банзай” не має, фінансового - господарської діяльності від імені підприємства не здійснювала.

Таким чином, ПП “Банзай” було зареєстровано а органах державної влади невстановленими особами, що являється порушенням ст.ст.1, 8 Закону України “Про підриємства”. Такі дії невстановлених осіб, які здійснювали діяльність від імені ПП “Банзай”, використовували установчі документи підприємства з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, ведуть до порушення встановленого державою порядку дотримання законності в сфері оподаткування з моменту реєстрації ПП “Банзай”.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Сукупність вищезазначених фактичних обставин, а саме штучне створення умов, які дають можливість уникати відповідальності та не сплачувати податки, дають підстави вважати, що укладаючи договір підприємство ПП “Банзай” діяло з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування. Оскільки така мета суперечить одному з основних принципів існуючого суспільного ладу, вона не відповідала інтересам держави та суспільства.

Дії відповідача - 1 (за юридичною та фактичною адресою не знаходиться; до податкових органів не звітує;  рішенням суду статутні документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку визнані недійсними з моменту реєстрації)  свідчать про наявність у нього при укладанні спірного договору мети ухилення від сплати податків, яка свідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, господарське зобовязання, оформлене договором купівлі-продажу обладнання, укладене в усній формі між відповідачами, повинно бути визнано недійсним.

Проте суд не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення з відповідача-2 у доход держави товарно-матеріальних цінностей або еквівалента у грошовій формі у розмірі 75 000,00 грн.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Визнання недійсними установчих документів відповідача - 1 з моменту реєстрації та неправомірність його дій, спрямованих на ухилення від оподаткування свідчать про необхідність визнання угоди недійсною.

Позивач у відповідності до наданих законодавством повноважень звернувся до суду за захистом  порушеного права держави і суспільства, шляхом визнання угоди недійсною.

Відповідно до ст.49 УРСР від 18.07.63 у разі наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Згідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України  “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” від 28.04.1978р., при визнання угоди недійсною суд зобов'язаний застосувати наслідки передбачені  ст.49 ЦК УРСР. Таким чином, визнавши угоду недійсною, суд повинен зобов'язати сторін провести  реституцію.

Як свідчать матеріали справи, ПП “Банзай” за юридичною адресою не значиться, місцезнаходження посадових осіб підприємства та його засновника не встановлено. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.05 по справі №2-4084 статут ПП “Банзай”, зареєстрований виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради за №02140811Ю0010831, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №12134259 від 21.04.03 та свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ПП “Банзай” від 07.04.03 визнані недійсними з моменту реєстрації.

Таким чином, оскільки відповідач - 1 відсутній, то застосувати правові наслідки, передбачені ст. 49 ГК УРСР неможливо, а відповідно і поновити порушене право позивача у вигляді сплати до бюджету податків та зборів з боку відповідача –1 (юридичної особи) неможливо. Само по собі визнання недійсною угоди не захищає і не відновлює право позивача.

Основним принципом судочинства є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом. Таким чином, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб'єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Частина 4 статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усів суб'єктів права власності і господарювання.

Як встановлено матеріалами справи, при укладанні угоди,  умисел на ухилення від оподаткування мало саме ПП “Банзай”. Такого умислу  з боку ТОВ “Мастер-люкс” матеріалами справи не встановлено, що не оспорюється самим позивачем. Таким чином, відповідач -2 є добросовісним набувачем товару, отриманого за спірним договором, оскільки сплатив відповідачу - 1 вартість цього товару.

Визнання угоди недійсною, позбавляє відповідача -2 права власності на придбані товари, що є порушенням ст.41 Конституції України, яка гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; та встановлює, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Протиправність у даному випадку полягає в тому, що відповідач -2, як добросовісний набувач, позбавляється права власності (володіти, користуватися і розпоряджатися) отриманими товарами і, відповідно, йому будуть завдані матеріальні збитки у вигляді подвійного (без наявності умислу) стягнення вартості товарно-матеріальних цінностей.

За змістом п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства,… суд на виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави.

Таким чином, у якості винятку з правил щодо наслідків визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ГК УРСР, передбачено стягнення всього виконаного саме з сторони, яка мала умисел на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. У справі такою стороною є ПП “Банзай”.

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96р. “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, оскільки Конституція України, як це зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

У даних правовідносинах і при таких обставинах, що склалися по даній справі, застосування ст.49 УСРС (в частині стягнення з відповідача -2 вартості товарно-матеріальних цінностей) суперечить Конституції України, оскільки застосування ст.49 УСРС не тільки не поновлює прав позивача, а порушує гарантовані Конституцією права відповідача - 2.

Таким чином стягнення з відповідача -2 на користь державного бюджету України товарно-матеріальних цінностей, а у разі їх відсутності –еквівалента в грошовій сумі у розмірі 75 000,00 грн., є неможливим.

Відповідно до п.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача  такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись  ст. ст.  94, 158, 162, 163, 167 КАС України, ст.49 ГК України суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу обладнання: станку координатно –розточного вартістю 48 000,00 грн. та термопластавтомату вартістю 27 000,00 грн., укладеного в усній формі між ПП “Банзай”, код ЄДРПОУ 32433474 та ТОВ “Мастер-люкс”, код ЄДРПОУ 24905094, виконаного в червні 2003 року.

3.  В іншій частині позову відмовити.

       Суддя                                                                                                    К.В.Проскуряков

          Відповідно до ст.. 254, 168 КАС  України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі –з дня складання у повному обсязі.

Постанову  оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 167 КАС України     07.07.2006р.