Постанова

від 22.06.2006 по справі 4/271/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/271/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              22.06.06                                                                             №   4/271/06-АП

суддя     Зінченко  Н.Г.

За позовною заявою Прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя, (69002, м. Запоріжжя,                 вул. Гоголя, 74) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, –Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя  (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 38)

До відповідача Приватного підприємства “Аудиторська фірма “Аудит –Оптима”, (69063,                  м. Запоріжжя, вул. Артема, 20, кв. 9)

Про стягнення 3 897,60 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

Суддя     Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Скиба О.Б.  

У засіданні приймали участь представники:

Від позивача: Велика Ю.П. –довіреність № 1929/01 від 20.04.2006 р.

Від відповідача:  Волкова Н.В. –довіреність № 9 від 07.06.2006 р.

                           Харченко  О.Б.-- директор

Від прокуратури: Шафоростова О.О. –помічник прокурора

СУТЬ СПОРУ:

27.04.2006 р. до господарського суду Запорізької області звернувся прокурор Жовтневого району м. Запоріжжя з адміністративним позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя до Приватного підприємства “Аудиторська фірма “Аудит –Оптима”, м. Запоріжжя про стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя                   3 458,11 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року.

28.04.2006 р. ухвалою господарського суду Запорізької області відкрито провадження у адміністративній справі № 4/271/06-АП, справа призначена до судового розгляду та призначено судове засідання на 07.06.2006 р., у сторін витребувані документи та докази необхідні для розгляду справи.  

Засідання суду відкрито 07.06.2006 р.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.06.2006 р.

За клопотанням представників сторін і прокурора розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 22.06.2006 р. на підставі ст. 160 КАС України справу розглянуто, проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Представникам сторін і прокурору повідомлено час виготовлення постанови у повному обсязі.

В судовому засіданні 07.06.2006 р. до початку судового розгляду позивач звернувся до суду в порядку ст. 137 КАС України з Заявою про збільшення позовних вимог, якою просить суд сягнути з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя 3 897,60 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року. Заяву про збільшення позовних вимог позивач мотивує тим, що після звернення до господарського суду Запорізької області з відповідним позовом відповідачем до Управління пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя подано Розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягає сплаті за квітень 2006 року, згідно якого відповідач самостійно взяв на себе зобов'язання по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 439,49 грн. Вказана сума відповідачем самостійно не сплачена. Грошові кошти в рахунок погашення заборгованості перед пенсійним фондом України за період з жовтня 2005 року по березень 2006 року відповідач самостійно не сплатив. З урахуванням викладеного, на момент розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідача перед Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 3 897,60 грн. за період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року.

Відповідно до ст. 51 КАС України позивач має право збільшити розмір позовних вимог в будь-який час до закінчення судового розгляду.

Статтею 137 КАС України передбачено, що позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Прокурор не заперечив проти збільшення позовних вимог.

Заява позивача про збільшення позовних вимог подана в порядку ст., ст. 49, 51, 137 КАС України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін, прокурор заяву про збільшення позовних вимог підтримав. Таким чином, Заява про збільшення позовних вимог судом прийнята до розгляду.

Відповідно до приписів ст. 137 КАС України в судовому засіданні оголошувалася перерва для надання відповідачу часу для підготовки до справи у зав'язку із зміною позивачем позовних вимог.

В судовому засіданні 22.06.2006 р. судом розглядають збільшенні позовні вимоги про стягнення з відповідача користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі   м. Запоріжжя 3 897,60 грн. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року.

Прокурор і позивач про відмову від позову в судовому засіданні 22.06.2006 р. не заявили, позов підтримали з підстав, які викладені у позовній заяві прокурора і Заяві про збільшення позовних вимог від 06.06.2006 р., в обґрунтування заявлених вимог прокурор і позивач посилаються на наступне. Відповідно до положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ПП “АФ “Аудит –Оптима” є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року відповідачем щомісячно до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя подавалися Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із самостійно визначеними відповідачем сумами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 32 % від фонду оплати праці в розмірі 4 361,07 грн. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5 % сукупного оподатковуваного доходу в розмірі 255,63 грн. За цей період відповідач до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя фактичного перераховував в рахунок погашення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування грошові кошти в розмірі 719,10 грн. Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 3 897,60 грн. У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем на підстав ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” направлялися Вимоги про сплату боргу № Ю-303 від 05.10.2005 р., № Ю-303 від 04.11.2005 р., № Ю-303 від 05.12.2005 р., № Ю-10 від 05.01.2006 р., № Ю-10 від 06.02.2006 р., № Ю-10 від 06.03.2006 р. і № Ю-10 від 05.04.2006 р. Вказані вимоги відповідачем отриманні, у передбаченому законом порядку не оскаржені. З них Вимога № Ю-303 від 05.10.2005 р. на суму 688,19 грн. і № Ю-303 від 04.11.2005 р. на суму 340,82 грн. оплачені у повному обсязі, решта вимог про сплату боргу відповідачем не оплачені. З урахуванням викладеного, на підставі ст., ст. 4, 20, 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” прокурор і позивач просять суд стягнути з відповідача 3 897,60 грн., заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року.

Крім того, представником позивача надано суду оригінал Акту звірки станом на 06.06.2006 р., який підписано і скріплено печатками позивача і відповідача, яким відповідач підтвердив факт наявності заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2005 року –квітень 2006 року в сумі 3 897,60 грн.

Відповідач надав суду Заперечення на позовну заяву від 07.06.2006 р., в яких проти позову прокурора заперечує, просить суд в задоволені позовних вимог відмовити виходячи з наступного. Відповідач вважає, що позивач необґрунтовано посилається на ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно якої відповідач повинен був сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у термін не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Своє твердження відповідач мотивує тим, що згідно ст. 5 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачується разом із отриманням коштів в установах банків на оплату праці. Тобто, у разі недостатності у платника збору коштів на оплату праці та сплату збору у повному обсязі, видача коштів на оплату праці та сплату збору здійснюється в пропорційних розмірах. Згідно довідки відповідача № 8 від 07.06.2006 р. і довідки ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк”                         № 06-39/67-689 від 02.06.2006 р. з грудня 2005 року по березень 2006 року заробітна плата на підприємстві відповідача не сплачується, грошові кошти на розрахунковому рахунку відповідача відсутні. Крім того, відповідач посилається на Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати”, яким внесено зміни в ст. 15 Закону України “Про оплату праці” в частині того, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

          Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників сторін і прокуратури, суд вважає вимоги прокурора такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі –за текстом Закон) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Матеріалами справи встановлено, що Приватне підприємство “Аудиторська фірма “Аудит – Оптима” зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 08/01-2470.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний Фонд України, зареєстрованої в Мін'юсті 16.01.2004 року за № 64/8663, страхувальники є платниками страхових внесків.

За ст.1 Закону  України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

         Частиною 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Частиною 2 ст. 20 Закону встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до пункту 6 ст. 20 Закону, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, що мають найманих працівників, базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно із ч. 4 ст. 18 Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування.

Відповідно до Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 32 % від фонду оплати праці підприємства та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5 % сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють на підприємстві за трудовим договором. З 31.03.2005 р. розмір внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 32,3 % від фонду оплати праці підприємства, а з 01.01.2006 р. –31,8 %.

Матеріалами справи встановлено, що за період з жовтня 2005 року по квітень 2006 року відповідачем щомісячно до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя подавалися Розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із самостійно визначеними відповідачем сумами страхових внесків, що підлягають сплаті. Згідно вказаних розрахунків відповідач зобов'язаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на пенсійне страхування в розмірі 32 % від фонду оплати праці в розмірі 4 361,07 грн. та відрахування на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1-5 % сукупного оподатковуваного доходу в розмірі 255,63 грн.

За цей період відповідач до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя фактичного перераховував в рахунок погашення заборгованості по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування грошові кошти в розмірі  719,10 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 3 897,60 грн.

У зв'язку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем, на підстав ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” направлялися Вимоги про сплату боргу № Ю-303 від 05.10.2005 р., № Ю-303 від 04.11.2005 р., № Ю-303 від 05.12.2005 р., № Ю-10 від 05.01.2006 р., № Ю-10 від 06.02.2006 р., № Ю-10 від 06.03.2006 р. і № Ю-10 від 05.04.2006 р. Факт отримання відповідачем вказаних Вимог про сплату боргу підтверджується відмітками на поштових повідомленнях про вручення кореспонденції.

 З них Вимога № Ю-303 від 05.10.2005 р. на суму 688,19 грн. і № Ю-303 від                04.11.2005 р. на суму 340,82 грн. оплачені у повному обсязі, решта вимог про сплату боргу відповідачем не оплачені, у передбаченому законодавством порядку не оскаржені, на момент розгляду справи є чинними.

Згідно абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону, у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.   

Факт наявності у відповідача заборгованості перед Управлінням пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя підтверджується карткою особового рахунку страхувальника –ПП “АФ “Аудит –Оптима”.

Крім того, підписанням Акту звірки станом на 06.06.2006 р. відповідач підтвердив факт наявності заборгованості перед Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя по страховим внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2005 року –квітень 2006 року в сумі 3 897,60 грн.

Таким чином, на момент розгляду справи у судовому засіданні заборгованість відповідача перед Управлінням пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2005 року – квітень 2006 року становить 3 897,60 грн. Доказів сплати цієї суми відповідач суду не надав.

          За таких обставин, вимоги прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя про стягнення з відповідача на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі                        м. Запоріжжя 3 897,60 грн. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, є обґрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заперечення  відповідача відносно того, що він не повинен сплачувати  страхові внески  на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування  раніше виплати заборгованості з  заробітної плати перед своїми працівниками , судом не приймаються з огляду на таке.

У відповідності до п.15 Прикінцевих та перехідних Положень Закону України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058, який набрав чинності з 01.01.2004р.,  до приведення  законодавства України  у відповідність із Цим Законом, закони України  та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині , що не суперечить цьому Закону.

Порядок сплати  збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, передбачений ст.5 Закону України “Про збір на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”, на яку посилається відповідач,  дійсно діяв до набрання чинності  Законом України № 1058  від 09.07.2003р.

Після набрання чинності цим Законом , порядок сплати встановлений статтею  5 Закону України “Про збір на загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”  не може застосовуватись, оскільки суперечить п.6 ст.20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Посилання відповідача на Закон України  „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати” , а саме до ст.97 Кодексу Законів про працю України,  ст..15 Закону України „Про оплату праці” , судом не приймаються, оскільки вказані норми не змінюють порядок сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Статтею 5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що виключно Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами  системи загальнообов'язкового державного пенсійного законодавства, зокрема,  порядок сплати страхових внесків та стягнення заборгованості за цими внесками.  Дія інших нормативно –правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, прямо передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача  на відсутність коштів на оплату праці найманих працівників не є підставою звільнення його від обов'язку по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до приписів п.4  ст. 94 КАС України,  у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень,  а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 94, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –          

                                                  П О С Т А Н О В И В:

1.          Позов задовольнити.

          2. Стягнути з Приватного підприємства “Аудиторська фірма “Аудит – Оптима”, (69063, м. Запоріжжя, вул. Артема, 20, кв. 9, код ЄДРПОУ 30105565, р/р № 2600230013365 в ЗФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя  (69002, м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 38, код ЄДРПОУ 20508433, р/р № 25608301201076 в ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 313957) 3 897 грн. 60 коп. заборгованості по внескам на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Видати виконавчий документ.

               Суддя                                                   Н.Г.Зінченко

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст.. 160 КАС України оформлена і підписана 30  червня 2006 р.

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

           У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

              Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

              Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.