Постанова

від 30.06.2006 по справі 23/254/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/254/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              30.06.06                                                                             №   23/254/06-АП

суддя     Садовий І.В.

За позовом Мелітопольської ОДПІ Запорізької області, м. Мелітополь, вул. Кірова, буд.31

До   1- Приватного підприємства “Банзай”, м. Мелітополь, вул..Дзержинського, буд.50 кв.19

       2- ТОВ “Бріон”, м. Мелітополь, вул. Гоголя, буд.138, кв.46

про визнання недійсним договору

Суддя  Садовий І.В.

Секретар Кузьміна Д.А.

За участю представників:

Від позивача –        Кашуба В.І. – предст., дов. № 4697 від 01.03.05.

Від відповідача  1 –Не зявився.

Від відповідача 2 -  Адоньєв О.В.- предст., дов. № 37 від 17.05.06.

СУТЬ СПОРУ:

03 травня 2006р. до господарського суду надійшла позовна заява Мелітопольської ОДПІ Запорізької області про визнання недійсним господарського зобов'язання, оформленого договором б/н від 15.01.04 купівлі –продажу, укладеного між відповідачами  та стягнення з відповідача 2 в доход Держбюджету 26155,50 грн.

04.05.06 відкрито провадження у адміністративній справі №23/254/06-АП, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 18.05.06. Розгляд справи відкладався до 26.06.06  та 30.06.06 у зв'язку із неявкою відповідача –1.

Сторонам, які були присутні у судовому засіданні роз'яснені їх права та обов'язки та право відводу складу суду.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Надав уточнення позовних вимог та просить визнати недійсним  господарське зобов'язання, яке оформлено договором б/н від 15.01.04 купівлі –продажу запасних частин до тракторів та сільськогосподарської техніки на суму 26155,50 грн., укладеного між відповідачами  та стягнути з відповідача 2 в доход Держбюджету запасні запчастини, які є предметом спірного договору на загальну суму 26155,50 грн., стягнути з відповідача –1 на користь відповідача –2 грошові кошти у сумі 26155,50 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує ст.207, ст. 208 ЦК України та зазначає, що рішенням  Мелітопольського міжрайонного суду по справі № 2-4084 (2005 рік) визнано недійсним статут  приватного підприємства “Банзай” з моменту його реєстрації (з 07.04.03), визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість  з моменту його видачі (з 21.04.03), визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності з моменту його видачі (з  07.04.03).  Тобто визнано недійсним документ, який передбачає обсяг дієздатності підприємства. Таким чином після визнання недійсними установчих документів  суб'єкт  позбавлений права набувати цивільних прав та обов'язків. Просить позов задовольнити.

Відповідач 1 у засідання суду не з'явився, витребувані ухвалами суду від 04.05.06,  від 18.05.06 та від 26.06.06 документи не направив.  

Відповідач 2 –проти позову заперечив з підстав, зазначених у наданому відзиві від 11.05.06. Зокрема зазначає, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту реєстрації засновницьких документів платника податків і його свідоцтва платника ПДВ не є підставою для визнання здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки його контрагенти по договору можуть нести відповідальність лише при наявності вини. Відповідачем 2 виконані всі вимоги діючого податкового законодавства. Договір купівлі –продажу складено згідно вимог ЦК України юридичними особами, які зареєстровані в Держреєстрі юридичних осіб відповідно до законодавства. Учасники договору виконали всі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 №168/97. Просить у позові відмовити.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача -1, суд,

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в позовній заяві згідно бухгалтерського та податкового обліку Приватне підприємство “Банзай” (код ЄДРПОУ 32433474) мало фінансово-господарські взаємовідносини в січні-березні 2004р. з ТОВ “Бріон” (код ЄДРПОУ 3243390).

З метою підтвердження сум ПДВ включених відповідачем-2 в січні-березні 2004р. до податкового кредиту було направлено лист № 26137/23-220 від 28.08.05 до ТОВ “Бріон” про надання копій первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують взаємовідносини підприємства з ПП “Банзай”. ТОВ “Бріон” надало копії первинних бухгалтерських та податкових документів та договір б/н від 15.01.04. На підтвердження здійснення фінансово-господарських взаємовідносин та виконання договору в січні-березні 2004р. відповідач-1 надав податкові накладні та накладні за січень-березень 2004р. Як зазначають сторони всього відповідач-1 поставив відповідачу-2 запасних частин до тракторів та сільськогосподарської техніки на суму 26155,50 грн., в т.ч. ПДВ –4359,24 грн. Відповідач-2 розрахувався з відповідачем-1 через розрахунковий рахунок грошовими коштами на суму 13900,00 грн. та шляхом переведення права вимоги боргу на ПП Самофалову О.Ю. в сумі 12255,50 грн.

Як вбачається з наданого сторонами договору б/н від 15.01.04р. він укладений про нижченаведене:

1. Продавець (ПП “Банзай”) поставляє запасні частини до тракторів та сільськогосподарської техніки.

        2. Покупець (ТОВ “Бріон”)  здійснює оплату за отримані запасні частини згідно накладним Продавця.

       3. Порядок взаємних поставок обумовлюється сторонами  в усному порядку.

       4. Всі суперечності між сторонами вирішуються шляхом переговорів, а при неможливості їх вирішення потерпіла сторона залишає за собою право звернутися до суду відповідно до чинного законодавства.

       5. Додаткові умови: поставка товару здійснюється за рахунок Продавця.

6.          Договір набирає чинності з дня підписання  та є дійсним зобовязанням.

7.          Договір складений в двох екземплярах.

       Згідно відповіді Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради від 18.11.05. ПП “Банзай” зареєстровано виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради 07.04.03р., номер реєстраційної справи 02140811ю00110831, юридична адреса: м. Мелітополь, вул. Дзержинського, буд..50, кв.19. Індивідуальний податковий номер 324334708324. Свідоцтво платника податку 12132126. Засновником і директором підприємства є Сердюк Олена Миколаївна.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.06.05 по справі № 2-4084 визнано недійсними:

-статут ПП “Банзай”, зареєстрований Виконавчим комітетом Мелітопольської Міської ради за номером реєстраційної справи 02140811ю0010831, з моменту його реєстрації, з 07.04.03р.;

-свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 12134259 від 21.04.03р. з моменту його видачі, з 21.04.03р.;

-свідоцтво про реєстрацію субєкта підприємницької діяльності ПП “Банзай” від 07.04.03р. з моменту його видачі, тобто з 07.04.03р.

Рішення суду від 21.06.05р. по справі № 2-4084 вступило в законну силу 22.07.05р.

Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно статті 207 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пленум Верховного суду України у пункті 6 постанови від 28.04.1978р. № 3 “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними”визначив, що до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, належать зокрема, угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених  з обігу або обмежених у обігу.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Предметом позовних вимог є визнання недійсним господарського зобов'язання оформленого договором б/н від 15 січня 2004р. між відповідачами 1 та 2, які є суб'єктами господарювання.

Зі змісту вказаного договору слідує, що за своєю правовою природою спірний договір є господарським договором з купівлі-продажу продукції, що не заперечується сторонами.

Правовідносини суб'єктів господарювання щодо укладання господарських договорів регулюються нормами глави 20 Господарського  кодексу України.

Згідно п.7 ст.179 цього кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним , якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь–якому разі погодити предмет, ціну та строк  дії договору(п.3 ст.180 ГК України).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, а також вимоги до її якості (п4 ст.180 ГК України). Аналогічні вимоги щодо предмету договору купівлі –продажу містяться у нормах глави 54 ЦК України.

Дослідивши наданий сторонами договір б/н  від 15.01.04р., суд дійшов висновку, що вказаний договір не містить усіх істотних умов необхідних за законом для даного виду господарських договорів, а саме: предмету договору, асортименту товару та його якість,  ціни та загальної суми договору, порядок розрахунків. Видаткові та податкові накладні, що містяться в матеріалах справи, не містять посилання на спірний договір, тому не можуть бути доказами погодження істотних умов саме за  вказаним вище договором купівлі-продажу, а є самостійними угодами.

Про відсутність в спірному договорі усіх істотних умов зазначає і сам позивач в позовній заяві та заяві про уточнення адміністративного позову.

Ніяких додаткових угод до договору б/н від 15.01.04р., як пояснив представник відповідача-2, сторонами договору не укладалось.

В силу положень п.8 ст.181 ГК України  у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Таким чином, оскільки договір б/н від 15.01.04р. не містить усіх істотних умов необхідних за законом для даного виду договорів, він є неукладеним. Неукладений договір не породжує для сторін ніяких прав та обов'язків, тобто не спрямований на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань. Так як, недійсним можливо визнати тільки укладений договір, який спрямований на виникнення певного господарського зобов'язання, то вимоги позивача про визнання недійсним господарського зобов'язання за договором б/н від 15.01.04р. задоволенню не підлягають, у задоволенні позову слід відмовити, оскільки з цього договору ніяких господарських зобов'язань не виникло. Враховуючи наведене, підстав для застосування наслідків, визначених ст. 208 ГК України, при заявлених у позові вимогах, немає.

Інших вимог позивачем не заявлялось. Свої позовні вимоги позивач не змінював, не уточнював. Вимог про визнання недійсними саме правочинів з купівлі-продажу запасних частин за накладними не заявлялось, тому дані вимоги можуть бути предметом іншого провадження.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача  такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись  ст. ст.  162, 163, 167 КАС України, ст.ст.207,208 ГК України суддя

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.          

Постанова оголошена у повному обсязі.

       Суддя                                                                                І.В.Садовий