Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/24078/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/24078/14 22.12.14

За позовом Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України в Полтавській області

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Петролеум Компані"

Про стягнення 9 055,29 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від Військової прокуратури Полтавського гарнізону не з'явилися

Від позивача-1 Шторгін О.В. дов. №01-9937/08 від 28.07.2014р.

Від позивача-2 не з'явилися

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Військовий прокурор Полтавського гарнізону звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України в Полтавській області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Петролеум Компані" про стягнення заборгованості за Договором №75-С від 01.02.2010 у розмірі 9 055,29 грн. з яких 7 306,86 грн. - основного боргу, 672,82 грн. - 3% річних, 564,13 грн. - пені, 511,48 грн. - штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2010 між сторонами було укладено Договір №75-С на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою, відповідно до якого позивач зобов'язувався надавати послуги з проведення запобіжно-профілактичної діяльності на об'єктах геологорозвідки, ліквідації надзвичайних ситуацій або окремих їх наслідків на об'єктах геологорозвідки і нафтогазової промисловості та надання додаткових платних послуг. Як указує позивач, у результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стосовно оплати за надані послуги в останнього виникла заборгованість у розмірі 7 306,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24078/14 та призначено розгляд справи на 03.12.2014.

01.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли супровідний лист №40-367/45.03 від 28.11.2014 з документами на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та додаткові пояснення по суті спору, відповідно до яких просили суд розглядати справу призначену на 03.12.2014 без участі представника.

03.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання №б/н від 03.12.2014 про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з матеріалами вказаної справи.

03.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача-2 надійшли пояснення до позовної заяви №08-830/09 від 03.12.2014, відповідно до яких підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд задовольнити їх.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 розгляд справи відкладався на 22.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Представник позивача-1 у судове засідання 22.12.2014 з'явився, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники позивача-2 у судове засідання 22.12.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду у справі не виконали, в матеріалах справи наявне повідомлення про розгляд справи без участі представника.

Представники відповідача у судове засідання 22.12.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/24078/14 від 07.11.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань станом на день розгляду справи не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/24078/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крим Петролеум Компані" (далі - Замовник, Відповідач) та Державною спеціалізованою протифонтанною службою «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина» МНС» («СВАРЧ» МНС), (далі - Виконавець, Позивач) було укладено Договір на постійне та обов'язкове обслуговування об'єктів та окремих територій державною аварійно-рятувальною службою №75-С (далі - Договір).

Так, відповідно до наказу МНС України №64 від 20.01.2011 «Про припинення юридичної особи Державна спеціалізована протифонтанна служба «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина» МНС» зі змінами, внесеними наказом МНС України №135 від 10.02.2011 «Про внесення змін до наказу МНС від 20.01.2011 року №64» юридичну особу Державна спеціалізована протифонтанна служба «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина» припинено шляхом її приєднання до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління МНС в Полтавській області, який став правонаступником майна, прав та обов'язків Державної спеціалізованої протифонтанної служби «Спеціальна воєнізована аварійно-рятувальна частина».

01.06.2011 підписано Додаткову угоду №20, відповідно до якої змінено Виконавця за спірним Договором - на Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління МНС в Полтавській області (далі - Виконавець, Позивач-2).

Згодом, наказом Аварійно-рятувального загону №181 від 27.04.2012 змінено назву Виконавця - з «Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Полтавській області» - на «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області».

Указом Президента України від 16.01.2013 «Про деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій» та наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №240 від 18.05.2013 «Про зміну найменування АРЗ СП (ЗТС, САРЗ) ГТУ (ТУ) МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і Севастополі та затвердження їх статутів (положень) у новій редакції», найменування «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Полтавській області» змінено на «Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області».

Враховуючи вищевикладене, стороною спірного Договору станом на дату розгляду справи у судовому засіданні є саме Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області.

У пункті 2 Договору зазначено, що його предметом є:

-проведення запобіжно-профілактичної діяльності на об'єктах геологорозвідки і об'єктах нафтогазової промисловості;

-ліквідація надзвичайних ситуацій або окремих їх наслідків на об'єктах геологорозвідки і нафтогазової промисловості, виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

-надання додаткових платних послуг у порядку, визначеному законодавством.

Вартість послуг і порядок розрахунків сторони погодили у розділі 4 спірного Договору.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак правовідносини сторін регулюються Главою 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов Договору Позивачем надано послуги, що підтверджується підписаними повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками Актами виконання умов договору (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг згідно Договору, у зв'язку з чим Позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 765,10 грн.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та приписів розділу IV Договору строк виконання Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Після проведеної перевірки, відповідно до спірного Договору, військовою прокуратурою встановлено, що Відповідач порушив умови Договору стосовно повної та своєчасної оплати за надані послуги за травень 2011, серпень 2011 та грудень 2011.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Військового прокурора Полтавського гарнізону центрального регіону України підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за Договором Військовий прокурор Полтавського гарнізону центрального регіону України просить суд стягнути з Відповідача 672,82 грн. - 3% річних, 564,13 грн. - пені та 511,48 грн. - штрафних санкції, згідно ст. 231 Господарського кодексу України.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до науково-практичного коментаря до статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що особливу увагу Господарський кодекс приділяє тим відносинам, де зачіпають інтереси держави. Зокрема, ч. 2 коментованої статті визначено коло господарських правовідносин, де застосовуються саме уніфіковані штрафні санкції, якщо інше не передбачено законом чи договором. Так, наприклад, у постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 р. про стягнення штрафних санкцій підтверджено правильність застосування законодавства. Зокрема, у ньому сказано, що "у разі, якщо відповідач належить до державного сектора економіки, то пеня нараховується згідно з вимогами та у розмірі, встановлених ст. 231 цього Кодексу". Дані санкції можуть бути застосовані за наявності двох умов:

а) вони підлягають застосуванню у разі скоєння господарського правопорушення, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належать до державного сектора економіки, або якщо виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного кредиту;

б) вони підлягають застосуванню тільки за два види правопорушень, а саме:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) - стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання - стягується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що за порушення строку оплати Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виконання зобов'язання. Сплата пені не звільняє винну Сторону від виконання обов'язків за даним Договором

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру пені у сумі 564,13 грн. та 3% річних, у сумі 672,82 грн., які підлягають стягненню з Відповідача, та встановлено, що зазначені суми пені та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача штрафних санкцій відповідно до ст. 231 Господарського Кодексу України також є обґрунтованою, доведеною суду та підлягає стягненню з Відповідача повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Щодо стягнення судового збору потрібно зазначити наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Зважаючи, що заявлена сума позову складає 9 055,29 грн., звідси судовий збір повинен бути сплачений у розмірі 1 827,00 грн.

Згідно діючого законодавства України, Військовий прокурор Полтавського гарнізону центрального регіону України наділений правом звернутись до суду з даною позовною заявою для захисту інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а з урахуванням п. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняться від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. підлягає стягненню з Відповідача в доход Державного бюджету України.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Військового прокурора Полтавського гарнізону центрального регіону України в інтересах в особі Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України в Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим петролеум компані" про стягнення заборгованості за Договором №75-С від 01.02.2010 у розмірі 9 055,29 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Петролеум Компані" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2Б; код ЄДРПОУ 36275011) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення УДСНС України в Полтавській області (36007, Полтавська область, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 53; код ЄДРПОУ 08804689) заборгованості за Договором №75-С від 01.02.2010 у розмірі 9 055,29 грн., з яких 7 306,86 грн. - основного боргу, 672,82 грн. - 3% річних, 564,13 грн. - пені, 511,48 грн. - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крим Петролеум Компані" (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2Б; код ЄДРПОУ 36275011 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення в дохід Державного бюджету України 1 827,00грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 29.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко