Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/24270/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/24270/14 22.12.14

За позовом Фізичної особи-підприємця Перегінець Ярослава Ярославовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп"

про стягнення 38 897,67 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Фізична особа-підприємець Перегінець Ярослав Ярославович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп" про стягнення з останнього заборгованості за Договором №05/13/02 від 13.05.2013 у розмірі 38 897,67 грн., з яких 30 600,00 грн. - основного боргу, 3 896,60 грн. - пені, 789,77 грн. - 3% річних, 3 611,30 грн. - інфляційних втрат, крім того просив судові витрати у розмірі 1827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.05.2013 між сторонами було укладено Договір №05/13/02, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та інших іноземних держав, проте в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 30 600,00 грн., що і слугувало підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24270/14 та призначено розгляд справи на 03.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 розгляд справи №910/24270/14 відкладався на 22.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Позивач в судове засідання 22.12.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду у справі не виконав, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представники відповідача в судові засідання призначені на 03.12.2014, на 22.12.2014 не з'являлися, вимоги попередніх ухвал суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання учасники провадження у справі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/24270/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2013 між Фізичною особою-підприємцем Перегінець Ярославом Ярославовичем (далі - Повірений, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (далі - Довіритель, Відповідач) укладено Договір доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) №05/13/02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується, діючи від імені та за рахунок Довірителя за обумовлену плату і в обумовлений термін, організувати перевезення вантажу, наданого Довірителем, автомобільним транспортом.

Пункт 2.4 Договору передбачає, що конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в додатках - заявках на перевезення до даного Договору, які мають рівну з даним Договором юридичну силу. Допускається отримання додатку по факсимільному зв'язку або електронною поштою (E-mail) з обов'язковим подальшим наданням оригіналу.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються в гривнях, на підставі цін, погоджених у заявці на перевезення. Крім того, сторони домовилися вважати, що ціни, вказані в підтвердженої ними заявкою, є узгодженими і остаточними.

Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів Довірителем на розрахунковий рахунок Повіреного (п. 4.2. Договору).

Згідно п. 17 Договорів-заявок оплата проводиться після отримання оригіналів документів протягом 10-12 днів.

Довіритель зобов'язаний своєчасно, у строки, встановлені цим Договором, проводити розрахунки з Повіреним, а також через Повіреного з усіма залученими транспортними організаціями, з якими Повірений уклав договори для виконання заявки Довірителя.(п. 3.1. Договору).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договром транспортного експедирування, а відтак відносини між сторонами регулюються за допомогою Глав 63, 64, 65 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи з положень ст. ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на наступне.

Так, у 2013 році Позивач на замовлення Відповідача належним чином виконав умови Договору, здійснивши групу вантажних перевезень за маршрутом Україна - Білорусь.

Так, про факт доставки вантажу свідчать відмітки Отримувача вантажу у графі 24 міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), а підписані обома сторонами Акти Здачі-прийняття робіт (надання послуг) свідчать про належне виконання робіт Позивачем (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Однак, як стверджує Позивач, кошти від Отримувача вантажу по маршрутах с. Ямниця (Україна)- м. Мозир (Республіка Білорусь) Відповідач, як посередник у перевезенні, одержав у повному обсязі, проте велику частину оплати присвоїв собі включно зі своєю експедиційною винагородою, при цьому пояснивши це тим, що таким чином змушений покривати якісь свої власні борги перед іншими перевізниками.

Станом на 10.07.2014 загальний основний борг Відповідача перед Позивачем, становить 30 600,00 грн., з яких:

1. За Договором-заявкою №212 від 25.05.2013, маршрут: м. Каховка (Україна) - м. Фаніполь, Мінська обл. (Республіка Білорусь). Авто AT 3162АХ / AT 9688 XX. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №0020091. Акт про виконання транспортно-експедиційних послуг (відповідно до рахунку 2/2013) підписаний 29.05.2013. Сума фрахту згідно п.17 Договору-заявки становить 11 000,00 грн., тоді як заборгованість станом на 09.07.2014 - 4 000,00 грн.

2. За Договором-заявкою №718 від 19.07.2013, маршрут: м. Ямниця, Івано-Франківська обл. (Україна) - м. Мозир (Республіка Білорусь). Авто AT 1733ВЕ / AT 1113ХТ. Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) б/н. Акт про виконання транспортно-експедиційних послуг (відповідно до рахунку 16/2013) підписаний 25.07.2013. Сума фрахту згідно п.17 Договору-заявки становить 9 500,00 грн.

3. За Договором-заявкою №717 від 19.07.2013, маршрут: с.Лижівка, Новоград-Волинський р-н (Україна) - пос. Ждановичі, Мінська обл. (Республіка Білорусь). Авто AT 3162АХ / АТ9688ХХ Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) 0020092. Акт про виконання транспортно- експедиційних послуг (відповідно до рахунку 17/2013) підписаний 26.07.2013. Сума фрахту згідно п.17 Договору-заявки становить 7 600,00 грн.

4. За Договором-заявкою №1114 від 07.10.2013, маршрут: с. Ямниця(Україна) - м. Мозир (Республіка Білорусь). Авто AT 3181АІ / AT 9989ХХ Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR). Акт про виконання транспортно-експедиційних послуг (відповідно до рахунку 2/2013) підписаний 15.10.2013. Сума фрахту згідно п.17 Договору-заявки становить 9 500,00 грн.

Відповідно до ст. 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 17 Договорів-заявок на перевезення вантажу, Відповідач був зобов'язаний розрахуватися за надані послуги протягом 12 (дванадцяти) банківських днів з дати отримання оформлених належним чином Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), Акту виконаних робіт, рахунку-фактури.

З метою досудового врегулювання спору 30.01.2014 на адресу Відповідача були направлені Претензії (вих. №1-№4) з вимогою протягом семи днів з дня їх отримання погасити борг у повному обсязі.

Згодом у листі, отриманому Позивачем Відповідач пояснив, що затримка оплати за перевезення вантажу по маршрутах зумовлена тим, що білоруська сторона контрагента затримує платежі і через це зміщуються строки оплати. Крім того, зазначив, що уся заборгованість буде погашена як тільки почнеться грошова оплата з боку білоруських контрагентів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за Договором Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3 896,60 грн. - пені, 789,77 грн. - 3% річних, 3 611,30 грн. - інфляційних втрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.6 Договору, у разі прострочення платежів, обумовлених ст. 4 Даного Договору винна у простроченні Сторона оплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру інфляційних витрат та 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача, та встановлено, що зазначена сума інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, а саме у розмірі 3 611,30 грн. та 789,77 грн. відповідно.

Вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 3 896,60 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову стягнення судового збору покладається на відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 37955465) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи-підприємця Перегінець Ярослава Ярославовича (77352, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Підмихайля вул. Молодіжна, 2, ідентифікаційний номер 2758902612) заборгованості за договором доручення на надання транспортно-експедиційних послуг (організацію автомобільних перевезень вантажів) № 05/13/02 від 13.05.2013р., у розмірі 38 897,67 грн., з яких 30 600,00 грн. - основного боргу, 3 896,60 грн. - пені, 789,77 грн. - 3% річних, 3 611,30 грн. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерфол Стейт Групп» (01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2 , код ЄДРПОУ 37955465) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Фізичної особи-підприємця Перегінець Ярослава Ярославовича (77352, Івано-Франківська область, Калуський район, с. Підмихайля вул. Молодіжна, 2, ідентифікаційний номер 2758902612) 1 827,00 грн. - судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Дата складання повного тексту рішення 29.12.2014

Суддя А.В.Яковенко