Рішення

від 25.12.2014 по справі 922/5336/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р.Справа № 922/5336/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1, м. Буча до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс", с. Подвірки проспонукання до проведення перевірки за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (договір № 2309 від 23.09.2014 року);

від відповідача: Величко Р.С. (дов. № 33 від 15.10.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» про спонукання до проведення аудиторської перевірки діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» за 2012 рік, 2013 рік, І півріччя 2014 року незалежною аудиторскою фірмою ТОВ АФ "Інсайт".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення директором ТОВ «Едельвейс» його права як учасника даного товариства, який володіє 50% статутного капіталу, на здійснення контролю діяльності виконавчого органу ТОВ «Едельвейс».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 листопада 2014 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17 грудня 2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 12.12.2014 року від представника відповідача надійшли заперечення проти позовної заяви (вх. № 44748), в яких відповідач зазначає, що аудиторська перевірка, яку просить провести позивач є проміжною, що суперечить ст. 146 ЦК України щодо проведення перевірки річної фінансової звітності товариства. Крім того, відповідач наголошує на тому, що 27.11.2014 року відбулись загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», на яких директор звітував про результати діяльності товариства у 2012 - 2013 роках.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 грудня 2014 року відмовлено позивачу у задоволенні заяви 23.12.2014 року (вх. № 46744), в якій позивач посилається на допущенння опечатки та уточнює позовні вимоги, просить суд розглядати позовну вимогу такого змісту: спонукати (зобов'язати) товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЕЛЬВЕЙС» в особі директора Зігури Оксани Анатоліївни (Код СДРПОУ 25178147, місцезнаходження: 62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, буд. 45) до проведення узгоджених процедур щодо фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕЛЬВЕЙС» за 2012 рік, 2013 рік, 1 півріччя 2014 року незалежною аудиторською фірмою ТОВ АФ «Інсайт» (код СДРПОУ 21340266, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 12).

У судовому засіданні 17.12.2014 року було оголошено перерву до 25.12.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.12.2014 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 46290) в обґрунтування заперечень проти позову та додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 25.12.2014 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.12.2014 року проти позову заперечував ,просив суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.12.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», який володіє 50% статутного капіталу цього товариства, що підтверджується випискою є ЄДРПОУ.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу щодо узгодження та проведення аудиторської перевірки господарської діяльності відповідача, а саме завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації ТОВ «Едельвейс» за 2012, 2013, 2014 роки відповідно до МСА 4400 «Завдання з виконання узгоджених процедур стосовно фінансової інформації».

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Едельвейс» листом № 1014-31/1 від 31.10.2014 року відмовило позивачу у реалізації права на проведення аудиторської перевірки за періоди 2012, 2013 та першого півріччя 2014 року, посилаючись на те, що виконавчий орган не узгоджував проведення аудиторської перевірки, незважаючи на вимогу узгодити та провести таку перевірку. Крім того відповідач посилався на те, що аудиторська перевірка за 2012 та 2013 роки проведена та отримано умовно - позитивну думку аудитора стосовно фінансової звітності.

За твердженням позивача, перевірка проміжної фінансової звітності відповідно до Міжнародних стандартів аудиту за 1 півріччя 2014 року не проведена.

ОСОБА_1 взяв на себе витрати на проведення аудиторської перевірки ТОВ «Едельвейс», з метою чого було укладено договір № 03-07/29 від 3 липня 2014 року з ТОВ АФ «Інсайт» на проведення аудиту ТОВ «Едельвейс» за 2012 рік, 2013 рік та 1 півріччя 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про надання інформації про діяльність та про проведення аудиторської перевірки ТОВ «Едельвейс» (а.с. 17).

31.10.2014 року відповідачем було направлено на адресу позивача лист за вих. № 1014-31 (а.с. 19-20), в якому зазначено про те, що за 2012 та 2013 роки вже було проведено аудиторську перевірку ТОВ «Едельвейс», що підтверджується аудиторським висновком, та підстав для проведення повторної перевірки не має.

Таким чином, позивач вважає, що його корпоративне право, як учасника товариства на здійснення контролю діяльності виконавчого органу ТОВ «Едельвейс» порушено, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був змушений звернутись до суду за захистом свого корпоративного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі - ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом. 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. 2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Частиною 4 ст. 146 Цивільного кодексу України передбачено порядок проведення аудиторських перевірок діяльності та звітності товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом товариства і законом. На вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку річної фінансової звітності товариства із залученням професійного аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками. Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на учасника, на вимогу якого проводиться аудиторська перевірка, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про господарські товариства", товариство веде бухгалтерський облік, складає і подає статистичну інформацію та адміністративні дані у порядку, встановленому законодавством. Достовірність та повнота річної фінансової звітності товариства повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Як вбачається зі Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс», п. 14 якого передбачено, що перевірка фінансової і господарської діяльності товариства здійснюється державною податковою адміністрацією, аудиторськими службами ,а при необхідності, також іншими державними органами в межах їхньої компетенції.

Тобто, Статут ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС» не містить інших додаткових положень щодо процедури та призначення аудиторських перевірок, окрім встановлених у спеціальних законах (Законі «Про господарські товариства» та Законі «Про аудиторську діяльність»).

Статтею 23 Закону «Про господарські товариства» встановлено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

Відповідно до ст.62 Закону «Про господарські товариства», директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Пункт 23 Статуту ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС» також містить вичерпний перелік повноважень директора, які він здійснює без довіреності та рішення щодо яких приймаються директором самостійно. До цих повноважень відносяться усі повноваження діяти від імені Товариства, у тому числі й ті, що пов'язані із розпорядженням коштами товариства.

З матеріалів справи вбачається, що директором на виконання вищевикладених вимог закону щодо перевірок звітності товариства було прийнято рішення про проведення аудиторської перевірки фінансової звітності за 2012 та 2013 роки.

Стаття 3 Закону «Про аудиторську діяльність» встановлює, що аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах на відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Крім того, ст. 9 цього ж закону закріплено, що органи управління суб'єкта господарювання несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг.

Ст.363 ГК України встановлює, що аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

Ст.17 Закону «Про аудиторську діяльність» встановлює, що аудит проводиться на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником. Замовник має право вільного вибору аудитора (аудиторської фірми) з дотриманням вимог цього Закону.

Крім того, відповідно до п. 2.25 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»у вирішенні спорів за позовами учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю або акціонерів, що у сукупності володіють більше ніж 10 відсотками акцій, про спонукання товариства провести аудиторську перевірку діяльності та звітності товариства згідно з статтями 146, 162 ЦК України господарським судам належить враховувати, що передбачене зазначеними статтями право учасників (акціонерів) спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому є складовою права на управління товариством у передбаченому законом і установчими документами порядку. Порядок пред'явлення учасниками (акціонерами) вимоги про проведення аудиторської перевірки визначається статутом товариства. За відсутності відповідних положень у статуті товариства господарським судам слід виходити з того, що організаційне забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників (акціонерів), зокрема укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові відповідних документів та інше забезпечення роботи аудитора, здійснюється товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками (акціонерами) товариства. Строки розгляду господарським товариством вимог його учасників (акціонерів) про проведення аудиторської перевірки визначаються статутом товариства. Якщо у статуті відповідні положення відсутні, господарським судам слід виходити з розумних строків, необхідних для розгляду та виконання таких вимог.

З вищенаведеного вбачається, що директором в рамках наданих йому повноважень було прийнято рішення щодо проведення аудиторської перевірки товариства щодо фінансової звітності за 2012 та 2013 роки та укладення договір на проведення даної перевірки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Харків» від 15.09.2014 року.

Як вбачається з наданого відповідачем висновку, аудиторська перевірка проводилась в період з 03.07.2014 року по 12.09.2014 року, а 15.09.2014 року директором ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС» був отриманий Аудиторський висновок (звіт незалежного аудитора) щодо фінансової звітності ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС» за 2012 і 2013 роки.

Згідно тексту аудиторського висновку, аудиторська перевірка проведена щодо звітності ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС» в складі: баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31 грудня 2012 та 31 грудня 2013 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід), звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал за рік, що закінчився на зазначені дати, примітки до фінансової звітності.

В матеріалах справи не міститься доказів, які б спростовували достовірність висновку аудиторської перевірки, яка проводилась Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Харків».

Як свідчать матеріали справи, 27.11.2014 року відбулись загальні збори ТОВ «ЕДЕЛЬВЕЙС», на яких директор звітував про результати аудиторської перевірки товариства у 2012 та 2013 роках.

Вищезазначене підтверджується протоколом № 1-011/14 позачергових загальних зборів учасників від 27.11.2014 року, на яких був присутній представник позивача, що підтверджується реєстраційним листом учасників, що приймають участь у позачергових зборах ТОВ «Едельвейс» (а.с. 42).

Щодо необхідності проведення аудиторської перевірки саме Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Інсайт», з якою 03.07.2014 року позивачем було укладено договір № 03-07/29, суд не погоджується з такими твердженнями позивача, з огляду на наступне.

Як вбачається з вищенаведених норм, повноваження щодо організаційного забезпечення аудиторської перевірки діяльності та звітності товариства на вимогу його учасників (акціонерів), зокрема укладення договору з аудитором (аудиторською фірмою), надання аудиторові відповідних документів та інше забезпечення роботи аудитора, здійснюється товариством в особі виконавчого або іншого органу, уповноваженого на це статутом, а не учасниками (акціонерами) товариства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ані діючим законодавством, ані Статутом товариства, позивачу, як учаснику товариства, не надано повноважень на укладення договору з аудитором на проведення аудиторської перевірки товариства.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що Статутом товариства не визначено аудиторської фірми, яка проводить аудиторську перевірку, а тому відповідно до вимог закону дані повноваження належать до виконавчого органу товариства - директору.

Позивачем не надано до суду доказів, щодо необхідності проведення аудиторської перевірки саме Товариством з обмеженою відповідальністю Аудиторська фірма «Інсайт».

В даному випадку ці повноваження належать директору, як виконавчому органу товариства, а не позивачу, який є його учасником.

Щодо перевірки господарської діяльності товариства за перше півріччя 2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Ст.13 цього ж закону встановлює, що звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Таким чином, відповідно до норм ЦК України, учасник має право вимагати аудиторської перевірки тільки річної звітності товариства.

Будь - яких застережень щодо проведення перевірки проміжної звітності товариства в Статуті не передбачено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ані законом ані Статутом товариства не закріплено обов»язку проведення перевірки проміжної звітності товариства.

Відповідно до частин 1-2 статті 146 Цивільного кодексу України, контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється у порядку, встановленому статутом та законом.

Загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.

Порядок створення та повноваження контрольного органу встановлюються загальними зборами учасників товариства.

Частинами 1, 2 статті 63 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється загальними зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії.

Перевірка діяльності дирекції (директора) товариства проводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи або на вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та особистих пояснень.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 24 Статуту товариства сторони передбачили контроль за діяльністю товариства, який здійснюється ревізійною комісією товариства, що утворюється зборами учасників з їхнього числа.

Проте, в матеріалах справи не міститься доказів створення такої ревізійної комісії.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За таких обставин, господарський суд, всебічно повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку, що права позивача не були порушені, оскільки директором товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» було проведено перевірку річної фінансової звітності товариства за 2012 та 2013 роки у відповідності до вимог діючого законодавства, за результатами даної перевірки складено аудиторський висновок щодо фінансової звітності ТОВ «Едельвейс», ані законом ані Статутом товариства не передбачено проведення повторної аудиторської перевірки, доказів які б свідчили про необхідність проведення даної перевірки позивачем не надано.

Також, судом встановлено, що посилання позивача, щодо вимоги про проведення аудиторської перевірки за І півріччя 2014 року не відповідають статуту підприємства та статті 146 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» в особі директора Фігури Оксани Анатоліївни до проведення аудиторської перевірки діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс» за 2012 рік, 2013 рік та І півріччя 2014 року незалежною аудиторською фірмою ТОВ АФ «Інсайт» задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 10, 17, 23 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 146, 363, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 30.12.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова