Рішення

від 16.12.2014 по справі 344/11343/14-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/11343/14-ц

Провадження № 2/344/3935/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді Польської М.В.

при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання права власності на частку земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, інтереси якої представляє ОСОБА_12, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання права власності на 6/128 частки земельної ділянки площею 0.10га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 261000000:06:003:0207 що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_14.

У позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_14, після смерті якої відкрилася спадщина на 6/128 частини будинковолодіння та земельну ділянку площею 0.10га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 261000000:06:003:0207 що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1. При звернення до нотаріуса спадкоємцем якого є позивач, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, оскільки не зазначено розмір частки на неї, спільна сумісна власність на землю.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити, в подальшому подав заяву про завершення розгляду справи без представника.

Відповідач 1, 2, 9 позовні вимоги визнали в судових засіданнях, відповідач 3,4,5,6,8 подали до суду заяви про визнання позовних вимог.

Відповідач 7 в судові засідання не з'явився, хоча про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважав за можливе завершити розгляд даної справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мама позивача ОСОБА_14, після смерті якої відкрилася спадщина на 6/128 частини будинковолодіння що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 та отримано Свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.6-7,13).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину (ст.. 1268 ЦК).

Позивач у термін встановлений ст..1270 ЦК України звернувся до нотаріуса про прийняття спадщини.

При звернення до нотаріуса спадкоємцем померлої - позивачем про видачу Свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, їй було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, площею 0.10га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2610100000:06:003:0207, серії ЯМ 532066 від 18.07.2012 року не зазначено розмір частки надану земельну ділянку за померлою, дана ділянка є спільної сумісної власності 10 громадян, в т.ч. пормерлої (а.с.9, 10-12) та рекомендовано звернутися до суду.

За вимогами стаття 1220, 1223 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

А стаття 1297 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України «Про нотаріат», підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування».

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як слідує з ст.. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Підстави та порядок виникнення права на землю зумовлені формою власності на землю. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК).

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (ч. 1 ст. 81 ЗК).

Момент виникнення відповідного права чітко регламентовано ст. 125 ЗК - з моменту державної реєстрації цих прав, а оформлення речових прав на земельну ділянку здійснюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що кадастровий номер земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до статей 1225 ЦК і 131 ЗК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 21 Постанові Пленуму ВСУ за № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 р. N 2), якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Суд прийняв визнання позову відповідачами за ст..174 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про підставність вимог позивача, а тому позов слід задовольнити.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 16, 331, 1218, 1220, 1223, 1225, 1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України,сь.116,125-126, 131 Земельного кодексу України, п.21 Постанови Пленуму ВСУ за № 7 від 16.04.2004 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", ст. ст. 3, 4, 10, 11, 174 ЦПК України, керуючись ст. ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнанти за ОСОБА_2, жителькою АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, право власності на 6/128 частки земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 261000000:06:003:0207, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_14.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя: Польська М.В.