Постанова

від 08.06.2006 по справі 12/223/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/223/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              08.06.06                                                                             №   12/223/06-АП

суддя     Проценко О.А.

За позовом: Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя   

          до Відкритого акціонерного товариства “Науково - дослідного інституту Перетворювач”,  м. Запоріжжя

про стягнення 3008 грн. 63 коп.

                                                                                                       Суддя    Проценко О.А.

Представники:

Від позивача: Єгорушкіна Т.П., дов. № 01/08-98 від 11.01.06 р.

Від відповідача: не з'явився

Від прокуратури: Ємельяненко Д.В. –прокурор, посвідчення №389 від 06.07.2004р.

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3008,63грн. витрат на виплату та доставку пенсій Лаховичу Степану Георговичу, виплаченої за  період 2004р. - 2005р.

Ухвалою суду від 04.05.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі №12/223-06-АП та призначено судовий розгляд. Про дату, час і місце проведення засідання сторони повідомлені належним чином.

Прокурор позовні вимоги підтримує.

Позивач наполягає на задоволені позовних вимогах.

Відповідач пояснень та заперечень на позов не надав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив. Заяв про відкладання розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи  суд встановив:

Згідно з пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-ІV від 09.07.2003р. у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України “Про наукову та науково-технічну діяльність” та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначеного Закону, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів, спрямованих із джерел, визначених Законом України “Про наукову та науково-технічну діяльність”.

Лахович Степан Георгович Васильович працював у відповідача на посаді наукового працівника та займався  науково-технічною діяльністю, та має стаж наукової роботи понад 20 років, в тому числі на даному підприємстві 9 років,  що надало йому право на отримання пенсії відповідно до Закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”  з 29.04.2002р.

Як свідчать надані до суду документи  за період з січня 2004 року по грудень 2005 року громадянину Лаховичу С.Г. було сплачено пенсію як науковцю, що підтверджується належними повідомленнями Пенсійного фонду.

Згідно зі ст. 24 Закону “Про науково-технічну діяльність” різниця між сумою призначення пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право дана особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ і організацій за рахунок державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і  організацій –за рахунок коштів цих підприємств і організацій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Різниця між сумою пенсії сплаченої гр-ну Лаховичу С.Г. як  науковцю, та сумою пенсії, яка підлягала сплаті на загальних підставах, склала 3008грн. 63 коп.

Відповідно до Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів, затвердженого постановою КМУ № 372 від 24.03.2004р. “Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним)  працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, зазначені у ст.24 вищеназваного закону підприємства та організації самостійно нараховують та до 25 числа вносять до Пенсійного фонду суму на виплату різниці у розмірі пенсій.

Як свідчать матеріали справи відповідач повинен внести до Пенсійного фонду 38,99% від загальної суми різниці, тобто 3008 грн. 63 коп.

Факт наявності заборгованості підтверджується актом звірки залишків по відшкодуванню коштів на виплату підвищеного розміру пенсій науковим працівникам від 01.05.2006р.

На день розгляду адміністративного позову погашення заборгованості відповідач не довів.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3008,63грн. витрат на виплату та доставку пенсій законні, обґрунтовані,  підтверджуються матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 112, 158-163 п.6 розділу УІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність , суд

                                                   ПОСТАНОВИВ:

      Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ВАТ Науково-дослідний інститут “Перетворювач” м. Запоріжжя  (69041 м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 63-а р/р 26008301155688 у філії “Запорізьке Центральне відділення Промінвестбанку України м. Запоріжжя”,  МФО 313355 код ЄДРПОУ 00216964 на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі (69041, м. Запоріжжя  вул. Трегубова,18 р/р 25601301001079 ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України” МФО 313957, код ЄДРПОУ 20508404) 3008 (три тисячі вісім) грн. 63 коп. витрат на виплату пенсій.

Видати виконавчий лист.

Постанову виготовлено та підписано 16.06.06

         Суддя                                                         О.А. Проценко

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Заява   про   апеляційне  оскарження  ухвали  суду  першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи,  яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне  оскарження  обчислюється  з дня  отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається  протягом  десяти  днів  після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.