Рішення

від 09.12.2014 по справі 372/4908/14-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4908/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Марс», Української міської ради Обухівського району Київської області, Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними договору, свідоцтва про право власності, припинення договору оренди, повернення майна, відшкодування коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому посилаючись на порушення своїх цивільних прав як колишнього засновника ліквідованого ТОВ «Діона», майном якого протиправно шахрайським способом заволоділи інші особи, внаслідок чого він не отримав коштів від свого внеску в статутний фонд товариства, просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу складського приміщення ШМБ-2 (швидко-монтована будівля), загальною площею 360 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 на адміністративній території Української міської ради Обухівського району Київської області, що укладений 21 липня 1994 року між продавцем - приватним малим підприємством «Атлант» та покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю «Марс»;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Марс», видане 12 травня 2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області від 29 квітня 2004 року № 96 на те ж ціле нерухоме майно - складське приміщення ШМБ-2 (швидко-монтована будівля), загальною площею 360 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 на адміністративній території Української міської ради Обухівського району Київської області;

- припинити дію чинного договору оренди в частині земельної ділянки, наданої товариству з обмеженою відповідальністю «Марс» для обслуговування того ж складського приміщення ШМБ-2 (швидко-монтована будівля), загальною площею 360 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 на адміністративній території Української міської ради Обухівського району Київської області, що укладений 18 травня 2010 року на підставі рішення цієї ж ради від 14.08.2008 року;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Марс» повернути позивачеві вищезазначене складське приміщення в натурі (експертна оцінка вартості приміщення - 296 534 грн.) у стані, придатному для використання за його первинним цільовим призначенням;

- зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області скасувати державну реєстрацію відповідних речових прав товариства з обмеженою відповідальністю «Марс» на обидва вказані об'єкти нерухомості;

- зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Марс» відшкодувати позивачеві усі доходи, які товариство з обмеженою відповідальністю «Марс» могло одержати від зазначеного вище складського приміщення в розмірі 559 705 грн. 93 коп.

В судовому засіданні позивач позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на те, що він був засновником ТОВ «Діона», яке збанкрутувало в 2001 році, в 1993 році через рибколгосп кооператив «Діана» придбав складське приміщення ШМБ-2, надалі кооператив був перетворений у ТОВ «Діона», в 2003 році він дізнався, що будівлю за борги забрав трест, на території якого було змонтовано будівлю, а колишній директор ТОВ «Марс» ОСОБА_7 зайняв приміщення, в 2007 році йому стало відомо, що насправді трест до цього непричетний, в 2008 році він звернувся до міліції із заявою, було порушено кримінальну справу щодо шахрайства, дійсні дані про те, хто і яким чином заволодів майном ТОВ «Діона» він дізнався від слідчого в 2012 році, фірма «Атлант» ніколи не була власником цього приміщення, тому не могла продавати, свідоцтва про право власності ТОВ «Марс» видано на підставі недостовірних даних про побудову приміщення цим ТОВ, до господарського суду та ліквідатора він не звертався, бо в період ліквідації ТОВ «Діона» хворів та не знав про вказані обставини.

Представник позивача ОСОБА_8 позов підтримав повністю, посилаючись на аналогічні обставини, а також на те, що позивачеві стало відомо про порушення його прав лише в 2013 році після встановлення слідством обставин відчудження будівлі.

Представник відповідача ТОВ «Марс» Солодушко П.П. проти позову заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що будівля близько 20 років перебуває на балансі ТОВ «Марс», зі слів колишнього директора за придбання будівлі було оплачено, право власності на будівлю зареєстровано за рішенням виконкому міськради.

Представник відповідача ТОВ «Марс» Метейко М.А. проти позову заперечив повністю, посилаючись на необґрунтованість позову, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представник відповідача Української міської ради Шевель С.М. проти позову заперечив в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, на те, що позивач не був стороною правочину, просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Представник відповідача Обухівського міськрайонного управління юстиції в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду належно повідомлений, заяв, клопотань та заперечень суду не подавав.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду належно повідомлений, заяв, клопотань та заперечень суду не подавав.

Третя особа ОСОБА_5 проти позову не заперечив, посилаючись на те, що є колишнім засновником ТОВ «Діона», але ні на що не претендує.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що був керівником підприємства «Укренергозахист», яке надало приміщення в оренду ТОВ «Діона», та якому в 1993 році через рибколгосп було передано складське приміщення ШМБ-2, що монтувалось також рибколгоспом, в той час ОСОБА_7 був прорабом «Укренергозахисту».

Свідок ОСОБА_13 показав, що працював головою рибколгоспу, який за договором співпрацював із ТОВ «Діона», в Світловодську через Трипільську ТЕС було придбано дві будівлі, надалі їх було змонтовано на території «Укренергозахисту» бригадою рибколгоспу та передано ТОВ «Діона», яке розрахувалось товаром, ТОВ «Діона» також мало назви «Діана», «Діна».

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показала, що працювала бухгалтером рибколгоспу, який за договором співпрацював із ТОВ «Діона», на прохання якого в Світловодську через Трипільську ТЕС було придбано дві будівлі, надалі їх було змонтовано на території «Укренергозахисту» бригадою рибколгоспу за участі прораба ОСОБА_15 та передано ТОВ «Діона».

Свідок ОСОБА_15 показав, що працюючи в рибколгоспі прорабом приблизно в 1992 році будував складське приміщення ШМБ.

Свідок ОСОБА_16 показав, що працював механіком, тому йому відомо, що спірна будівля була складом сировини ТОВ «Діона», яке до цього мало назву «Діана».

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він був директором ТОВ «Марс» в 1994 році, підписав договір купівлі-продажу із МП «Атлант», якому гроші за будівлю тоді були перераховані, після цього будівля ШМБ стояла на балансі ТОВ, з неї проводились амортизаційні відрахування, будівлю будувала бригада рибколгоспу під керівництвом позивача, йому не відомо як МП «Атлант» набуло право на будівлю, земельна ділянка під будівлею надана в оренду міськрадою, 9 років будівля була закрита та не використовувалась, позивач звернувся до нього з приводу претензій на будівлю 10 років тому.

Вислухавши позивача, представників сторін, третю особу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також ОСОБА_17, ОСОБА_18 були засновниками товариства з обмеженою відповідальністю «Діона», що підтверджується установчим договором, листом Обухівської райсанепідемстанції.

ОСОБА_17, ОСОБА_18 померли, що підтверджується свідоцтвами про смерть.

Треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за нотаріально посвідченими заявами засвідчили відсутність майнових, фінансових та інших претензій, пов'язаних з участю у ТОВ «Діона», що підтверджується заявами.

Спірне складське приміщення ШМБ-2 в 1991 році куплено у заводу-виробника рибколгоспом «Пролетарська правда», змонтовано працівниками цього рибколгоспу, що підтверджується специфікаціями, накладними, платіжними вимогами, протоколом засідання правління рибколгоспу, архівним витягом, показами свідків.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на балансі ТОВ «Діона» перебувало спірне складське приміщення ШМБ-2 (швидко-монтована будівля), загальною площею 360 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 на адміністративній території Української міської ради Обухівського району Київської області, яке належало саме ТОВ «Діона», що, на його думку, підтверджується експертним заключенням заводу-виробника, технічною документацією, додатком № 1 до аудиторського висновку, актами прийому-передачі. Суд вважає такі твердження позову недоведеними, оскільки з наданих суду документів цього не вбачається, об'єкту саме із зазначеними у позові найменуванням та правовим статусом у вказаних вище документах не зазначено, будь-яких документів щодо набуття ТОВ «Діона» права власності на цей об'єкт нерухомого майна суду не представлено.

ТОВ «Діона» ліквідовано внаслідок банкрутства згідно ухвали Господарського суду Київської області від 28.12.2001 року, що підтверджується ухвалою суду, витягом з ЄДРЮОФОП.

Під час судового розгляду встановлено існування в 1990-х роках наступних юридичних осіб: кооператив «Діана», ТОВ «Діна», ТОВ «Діона», що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_19, установчим договором, показами свідків.

ОСОБА_1 звернувся до міліції із заявою про вчинення злочину, за якою 30.09.2008 року було порушено кримінальну справу № 16-1274 за фактом заволодіння чужим майном у великих розмірах, підроблення документів та використання завідомо підроблених документів невстановленими особами за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358 КК України, яка була зупинена 18.11.2012 року до встановлення особи, що скоїла злочин, що підтверджується постановами слідчого, заявою, протоколами допитів, висновком спеціаліста, листом слідчого, інформаційною довідкою з Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марс» засноване в 1993 році, що підтверджується витягом із Статуту, наказом, витягом з ЄДРЮОФОП.

21.07.1994 року між приватним малим підприємством «Атлант» та ТОВ «Марс» було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення - складського приміщення БМЗ-2, 28.07.1994 року оплата за цим договором на суму 312 850 000 карбованців була здійснена ТОВ «Марс», що підтверджується ксерокопією договору, квитанції до прибуткового касового ордеру № 17.

Державна реєстрація ТОВ «Атлант» скасована розпорядженням Обухівської райдержадміністрації Київської області № 382 від 23.07.1997 року, що підтверджується розпорядженням.

На підставі рішення виконавчого комітету Української міської ради № 96 від 29.04.2004 року ТОВ «Марс» 12 травня 2004 року було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - складське приміщення БМЗ-2 загальною площею 381,3 кв.м, яка станом на час вирішення справи судом є власністю відповідача ТОВ «Марс», що підтверджується рішенням, свідоцтвом, довідкою архівного відділу, актом приймальної комісії, листом виконкому, балансовою довідкою.

18 травня 2010 року між Українською міською радою та ТОВ «Марс» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0763 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастрові номери 3223151000:01:034:0052, 3223151000:01:034:0053, що підтверджується рішенням Української міськради від 14.08.2008 року, розпорядженням Обухівської райдержадміністрації, договором, листом ВАТ «Укренергозахист».

При наданні правової оцінки позовним вимогам по їх суті суд враховує наступне.

Обгрунтовуючи позов позивач посилаєтся на порушення його цивільних прав як колишнього засновника ТОВ «Діона» оспорюваними правочинами, оскаржуваними рішенням органу місцевого самоврядування та свідоцтвом.

Згідно ст.2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Згідно ч.ч.1,5 ст.91 ГК України припинення господарського товариства відбувається шляхом його ліквідації або реорганізації відповідно до статті 59 цього Кодексу, ліквідація господарського товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинилося, з дня внесення запису про його ліквідацію до державного реєстру.

Судом встановлено, що ТОВ «Діона» припинено шляхом ліквідації.

Згідно ч.4 ст.91 ГК України розрахунки з кредиторами у разі ліквідації господарського товариства здійснюються відповідно до статті 61 цього Кодексу з урахуванням таких особливостей: кошти, що належать господарському товариству, у тому числі від продажу його майна у разі ліквідації, після розрахунків по оплаті праці осіб, які працюють на умовах найму, виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством, та іншими кредиторами розподіляються між учасниками товариства в порядку і на умовах, передбачених цим Кодексом, законом про господарські товариства та установчими документами товариства, у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію; майно, передане товариству його засновниками або учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди. У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його кошти не підлягають розподілу між учасниками товариства до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій погашення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2001 року було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Діона» станом на 1.01.2002 року, тому всі господарські правовідносини за участю ОСОБА_1 як співзасновника (учасника) цього товариства завершені через припинення товариства. При цьому суд відмічає, що в порядку господарського судочинства він не реалізовував право звернення до суду за захистом своїх прав як суб'єкт господарських правовідносин.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання позову на порушення прав позивача як учасника ТОВ «Діона», оскільки вони виходять за межі компетенції суду загальної юрисдикції, і надає правову оцінку доводам про порушення прав позивача як суб'єкта цивільних правовідносин.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ч.ч.1,3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Суд вважає, що у позивачем належно не обґрунтовано які його цивільні права були порушені оспорюваними договорами, позивач не є стороною оспорюваних договорів купівлі-продажу та оренди земельної ділянки, не був і не є власником цих об'єктів нерухомого майна, не має передбаченої законом можливості набути право на це майно, тому позовні вимоги в цій частині суд вважає безпідставними.

Всі інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсними правочинів як наслідки застосування недійсності договору, тому також не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

Крім того, позовні вимоги про відшкодування доходів, які відповідач міг отримати від приміщення залишились неконкретизованими та не грунтуються на законі, а факту дійсного отримання відповідного доходу відповідачем судом не встановлено.

Статтею 11 ЦК України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний

розсуд.

Згідно ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Із встановлених судом фактичних обставин спору не вбачається достатніх і визначених законом підстав для висновку про наявність порушень законних прав чи інтересів позивача, для судового захисту таких прав чи інтересів шляхом покладення певних обов'язків та визначених позовом осіб.

Таким чином, правових і фактичних підстав для задоволення позову судом не встановлено.

При наданні оцінки заяві про застосування наслідків позовної давності сд враховує наступне.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оспорювані правочини укладені 21.07.1994 року, 18.05.2010 року, свідоцтво видане 12.05.2004 року, позов відносно їх оспорення подано 03.10.2014 року, тобто із значним пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності. При цьому із заяви про вчинення злочину, показів свідків вбачається, що позивачеві як учаснику і керівнику товариства було достовірно відомо про відчудження майна ТОВ «Діона», в тому числі і відносно спірної будівлі, а також про ліквідацію цієї юридичної особи щонайменше в 2001 році.

Таким чином, встановлений ст.257 ЦК України термін позовної давності на момент звернення позивача за цим позовом сплинув.

Достатньо обґрунтованих доводів щодо поважності пропуску строку давності. Також суд враховує відсутність клопотань про поновлення строку позовної давності.

Відповідно до ст.267 ч.4 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач в судовому засіданні заявив про застосування позовної давності, поважних причин пропуску строку позовної давності не встановлено, а сплив позовної давності є самостійною правовою підставою для відмови у позові, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем предмету спору та підстав для задоволення позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212-214 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 204, 209, 215, 236, 257, 267, 317, 321, 328, 331, 346, 657, 658 ЦК України, ст. 125, 126 ЗК України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.4,18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Марс», Української міської ради Обухівського району Київської області, Обухівського міськрайонного управління юстиції Київської області, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними договору, свідоцтва про право власності, припинення договору оренди, повернення майна, відшкодування коштів відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко