Рішення

від 25.12.2014 по справі 372/3826/14-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3826/14-ц

2-1219/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2014 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Зінченка О. М. ,

при секретарі: Русанова Ю.А.,

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_5 ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Обухівської міської ради, управління Держземагенства в Обухівському районі про визнання державних актів не дійсними, скасування рішень сільської ради та визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи який зазначила, що вона є власником земельної ділянки площею 0,01 га по АДРЕСА_1, яка їй належить на підставі державного акту про право власності на землю. 17.07.2012 року вона замовила технічну документацію з розділу вказаної земельної ділянки на дві окремі, а грудня 2013 року вирішила присвоїти вказаним земельним ділянкам кадастровий номер, але було відмовлено в державній реєстрації земельної ділянки, оскільки вона перетинається з сусідньою земельною ділянкою яка належить відповідачеві ОСОБА_8. На своїй земельній ділянці позивачка збудувала два капітальні гаражі, яки користується, в зв'язку з цим позивач просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_8, скасувати рішення міської ради та визнати за позивачем право власності на земельну ділянку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги підтримала та просить їх задовольнити з підстав вказаних в позовній заяві. Також позивачка вказала, що відповідач ОСОБА_8 приватизувала її земельну ділянку та це помилка геодезистів, які виготовляли технічну документацію. Про те що земельна ділянка на яку видано державний акт в іншому місці, а не під гаражами їй стало відомо лише в 2012-2013 роках.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлений позов та просить його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_8 заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки нею приватизована належна їй земельна ділянка, яка їй була передана міською радою та на якій збудований гараж. Свої межі вона погоджувала в в сусідів, але земельна ділянка позивачка не межує з нею, крім того позивачка самовільно збудувала гараж, який фактично знаходиться на її земельній ділянці.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив проти заявленого позову , вважає його надуманим та необґрунтованим, вказавши що саме таким чином позивачка хоче узаконити самовільно збудований нею гараж.

Представник Обухівської міської ради Пушенко Н.В. заявлений позов визнає, оскільки позивачка перша отримала державний акт, а потів відповідач ОСОБА_8, це сталося тому що міською радою не була вивчена дана ситуація.

Представник Дерземагенства Іщенко С.М., заявлені позовні вимоги не визнав надавши суду письмове заперечення проти прозову (а.с.51-53), в якому обґрунтував своє не визнання позовних вимог. Також представник вказав,що відповідно технічної документації та координат земельна ділянка позивачки знаходиться в іншому місці, про це також свідчить адреса земельної ділянки позивачки, яка вказана в її держаному акті , а саме по вул. Київська, конкретної адреси не має, як це вказує позивачка.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, пояснив що він є сусідом по гаражу ОСОБА_7, перший гараж вона збудувала в 1988 році, а новий не давно в 2013 році, щодо земельного спору йому не відомо.

Суд заслухавши позивача , відповідача, представників сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

Відповідно державного акту на право власності на землю ОСОБА_7 належить земельна ділянка площею 0,010 га в АДРЕСА_1 для будівництва індивідуальних гаражів (а.с.6).

Відповідно державного акту на право власності на землю ОСОБА_8 належить земельна ділянка площею 0,0224 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, її сусідніми землекористувачами є ОСОБА_10 та землі міської ради (а.с.20).

Згідно зведеного кадастрового плану вбачається. Що відповідно координатам земельні ділянки позивача та відповідача ОСОБА_8 не межують, а знаходяться на відстані 12,55 метрів (а.с.54).

Згідно акту від 25.09.2014 року земельна комісія встановила, що у власності ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебувають земельні ділянки по АДРЕСА_1, згідно державного акту та акту встановлення меж, комісія встановила, що гараж ОСОБА_7 побудований на земельній ділянці, яка знаходиться у власності ОСОБА_8 (а.с.55).

Встановивши обставини справи, суд вважає, що між сторонами виникли спірні земельні та цивільні правовідносини.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, яка може вимагати виконання такого обов'язку від інших осіб.

Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність, чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права, або відмовляє позивачу у захисті встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

У відповідності зі статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності набувається в порядку визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним.

Дане конституційне право конкретизовано та розширено в положеннях Цивільного та Земельного кодексів України.

Відповідно до статті 125, частини 1 статті 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Згідно з положеннями статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права; припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України закріплено право власника земельної ділянки вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю; захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та іншими, передбаченими законом, способами.

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні земельні правовідносини щодо правомірності набуття, реалізації та оформлення відповідачами права власності на земельні ділянки.

Статтею 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають право власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України; набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність; безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним Кодексом України, а згідно статті 118 даного кодексу встановлено, що громадянин, зацікавлений у одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної державної адміністрації або ради за місцем знаходження земельної ділянки; у заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання; відповідна адміністрація або рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України, але позивач в порушення даної статті не довів суду належними та допустимими доказами факт порушення відповідачами будь-якого його права.

Відповідно до ст.З ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свого охоронюваного законом інтересу.

Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст.4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретними матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом цивільного захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Позивачем в судовому засіданні не було доведено, який охоронюваний законом її інтерес був порушений відповідачами, а тому суд також вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,57,59,60,212-214,292,294 ЦПК України, ст.ст.116,152 ЗК України, ст. 41 Конституції України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8, Обухівської міської ради, управління Держземагенства в Обухівському районі про визнання державних актів не дійсними, скасування рішень сільської ради та визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

СуддяЗінченко О. М.