Ухвала

від 17.12.2014 по справі 397/370/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/3108/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Пляка С. Л.

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

Іменем України

17.12.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Франко В.А. Чельник О.І.

при секретарі Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Імені князя Потьомкіна» про дострокове розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «Імені князя Потьомкіна» з позовом про розірвання укладеного з відповідачем договору оренди, за яким передав в платне користування належну йому на підставі відповідного державного акту земельну ділянку площею 4,74 га.

Зазначав, що договір є недійсним, оскільки суперечить вимогам ст. 15 Закону України «Про оренду землі»: не містить всіх істотних умов, відсутні необхідні додатки, не зазначений кадастровий номер земельної ділянки, не враховано вимоги закону щодо нарахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Відповідач істотно порушував визначені договором оренди та Законом зобов'язання, систематично не виконував умов зазначеного договору; зокрема, щодо належного використання земельної ділянки, що призвело до погіршення її стану, корисних властивостей і свідчить про порушення вимог ст.ст. 24,32 Закону «Про оренду землі», Закону «Про охорону земель». Крім того, проводився розрахунок натуроплатою по завищених розцінках.

Рішенням Олександрівського районного суду від 23 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності передбачених ст.ст. 32,35 Закону України «Про оренду землі», ст. 651 ЦК України підстав для розірвання договору оренди та порушення його, позивача, як орендодавця, прав.

В апеляційній скарзі позивач через свого представника ставив питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначав, зокрема, що суд не з'ясував фактичні обставини справи, не врахував доводи про неналежне виконання відповідачем умов договору щодо розрахунків за користування земельною ділянкою.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач посилався, зокрема, на те, що позивачем не доведено невиконання умов договору відповідачем та не надано жодних доказів такого невиконання. Товариство використовує земельну ділянку, не допускаючи жодних погіршень якісних характеристик землі.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів наявності істотних порушень умов договору відповідачем, орендар орендну плату виплачував відповідно до п.п.9, 13 договору, з листопада 2012 року відсоток по сплаті орендної плати в односторонньому порядку орендарем збільшено від 3% до 5 %.

Покладений в основу рішення висновок відповідає обставинам справи, ґрунтується на доказах, узгоджується з нормами чинного земельного та цивільного законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновку суду про відсутність правових підстав для задоволення позову з заявлених мотивів не спростовують.

Відповідно до ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати земельні ділянки в оренду.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі»).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно державного акту, виданого на підставі рішення сесії Розумівської сільської ради від 28 вересня 2001 року №34, є власником земельної ділянки площею 5,12 га, розташованої на території Розумівської сільської ради Олександрівського району (а.с.10).

5 листопада 2009 року позивач уклав з ТОВ «Імені князя Потьомкіна» договір оренди, за яким зазначену земельну ділянку передав орендарю в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 10 років. Договір оренди зареєстрований відділом Держкомзему у Олександрівському районі 4 серпня 2011 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №35200585540004417 (а.с.11-14).

Відповідно до пунктів 9-11 договору орендар за користування земельною ділянкою зобов'язався щорічно, до 1 січня року, наступного за звітним, виплачувати орендодавцю орендну плату в грошовій та натуральній формі у розмірі 3% від нормативної грошової вартості земельної ділянки без урахування індексів інфляції.

Розмір орендної плати переглядався рішенням загальних зборів від 26 листопада 2012 року: з 2013 року вирішено проводити виплату орендної плати у розмірі 5% від суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 86).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За положеннями ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України, іншими законами України.

Ст. 141 ЗК України визначає систематичну несплату орендної плати як одну з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Заявляючи позов, ОСОБА_2 посилався на невиконання відповідачем, зокрема, умов договору щодо виплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Між тим, п.10 договору передбачено обчислення розміру орендної плати без урахування індексів інфляції.

При цьому, при укладенні договору оренди сторонами досягнуто домовленості щодо орендної плати в розмірі 3% від визначеної в договорі нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 29 998 грн., обов'язку її індексації договором не передбачено.

Доводи скарги щодо неповного проведення розрахунку по орендній платі є безпідставними. Позовна заява не містить будь-яких розрахунків, які на думку позивача, свідчили б про наявність заборгованості по орендній платі.

Виплату позивачу орендної плати у грошовій та натуральній формі за 2012- 2013 роки підтверджено розширеною довідкою відповідача № 145 від 30 травня 2014 року та відомостями на видачу кукурудзи, ячменю, пшениці, олії, соняшнику (а.с.49-61).

Колегія суддів вважає, що зазначена обставина не свідчить про істотне порушення орендарем договору оренди в розумінні ст. 651 ЦК, а, отже, і про порушення законних прав позивача. як орендодавця.

Належних та допустимих доказів щодо неналежного використання орендованого майна, а саме погіршення якісних характеристик землі, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи.

З огляду на викладене, є обґрунтованим висновок суду про недоведеність позивачем обставин, які відповідно до ст.ст. 32,24 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 141 ЗК України та умов договору оренди могли б бути підставою для його розірвання .

Таким чином, будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов»язувались правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які він посилався, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для розірвання договору оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами (ст.ст.58, 59 ЦПК України) ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не ґрунтуються на законі, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують. Вимог про визнання договору оренди землі недійсним не заявлялось, а тому судом першої інстанції правомірно не досліджувались ці обставини, які не підлягають дослідженню і апеляційним судом, оскільки не стосуються предмету спору.

Надані сторонами докази, в тому числі і письмові, досліджені та оцінені судом відповідно до вимог ст.ст.10, 60, 212 ЦПК України.

Інші доводи скарги також не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального або процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними. В межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав для скасування або зміни рішення суду з наведених у апеляційній скарзі мотивів не встановлено (стаття 308 ЦПК).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: