Постанова

від 22.12.2014 по справі 813/7550/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року № 813/7550/14

о 17 год., 14 хв. м. Львів Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Саковець Б.П., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Приватного підприємства «Електропромсервіс», представники - Мельник С.І. до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, представник - Кохан А.В. про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0002692211 від 27.10.2014 року

Приватне підприємство «Електропромсервіс» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у якому позивач просив визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002692211 від 27.10.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі акту перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 433971,00 грн., за основним платежем - 289314,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) - 144657,00 грн.

Позивач у позові зазначає, що факт придбання товарів документально підтверджено договорами, видатковими та податковими накладними. У акті перевірки не вказано жодних належних обставин, які б спростовували реальність господарських операцій із контрагентами. На підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ посадовим особам відповідача представлено податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують факт здійснення розрахунку за отримані від контрагентів послуги. Контрагенти позивача ТОВ «Прамвей трейдінг», ТОВ ТПК Груп», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Західелектрокомплект», ПП БК «Аструм» на момент здійснення фінансово-господарських операцій по поставці товарів були зареєстровані як платники ПДВ, та мали право виписувати податкові накладні. Жодних судових рішень про скасування установчих документів чи свідоцтв платників ПДВ даних суб'єктів господарюванні не має.

Крім цього, на думку позивача, акти перевірок контрагента позивача не можуть бути обґрунтуванням для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем . Висновки перевіряючих зроблені без аналізу первинних документів, а відтак з порушенням вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд позов задоволити повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, що основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат інших підприємств.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Операції, що формують податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю, надав суду додаткові пояснення, вказав на правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

13.10.2014 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Прайм трейдінг» за січень, лютий 2014 року, ТОВ «ТПК Груп» за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, ТОВ «Укрміксі» за листопад 2012 року, січень-лютий 2013 року, ТОВ «Інкотрейд» за квітень 2011 року, ТОВ «Західелектрогруп» за жовтень 2011 року, ПП «БК Аструм» за квітень 2013 року та по питанню правомірності формування податкових зобов'язань по ДП «Львівський радіо ремонтний завод» за січень 2013 року. За результатами перевірки складено акт № 1122/13-50-22-11-06/31074973.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 289314,20 грн., в тому числі за січень 2014 року в сумі 72581,47 грн., за лютий 2014 року в сумі 29574,96 грн., липень 2012 року в сумі 22038,00 грн., серпень 2012 року в сумі 15988,11 грн., вересень 2012 року в сумі 25847,45 грн., жовтень 2012 року в сумі 10236,36 грн., листопад 2012 року в сумі 11598,10 грн., січень 2013 року в сумі 6781,60 грн., квітень 2013 року в сумі 32334,83 грн. по яких відсутній факт нереальності їх здійснення.

27.10.2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 000269221, яким згідно п. 54.3. ст. 54, п. 58.1. ст. 58 ПК України, на підставі акта перевірки № 1122/13-50-22-11-06/31074973 від 13.10.2014 року, встановлено порушення п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - ПДВ в розмірі 433971,00 грн., в тому числі за основним платежем - 289314,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 144657,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 цього ж Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ст. 198 цього ж Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього ж Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього ж Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього ж Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано суду копі наступних доказів:

- договору № 16 від 17.09.2013 року між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Праймвей трейдінг» (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору, номенклатура якого вказана в накладних;

- товарно - транспортних накладних за січень, лютий 2014 року;

- видаткових, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ за січень, лютий 2014 року, складених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Праймвей трейдінг»;

- Оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку: 281 ТМЦ за січень, лютий 2014 року;

- видаткових, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ за листопад, грудня 2012 року, січень, лютий 2013 року, складених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Укрміксі»;

- Оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку: 281 ТМЦ за січень, лютий 2013 року;

- видаткових, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ за липень, серпень, вересня, жовтень 2012 року;

- Оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку: 281 ТМЦ за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року;

- договору поставки № 5 від 08.04.2013 року між позивачем (як покупцем) та ПП «БК Аструм» (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору, номенклатура якого вказана в накладних;

- видаткових, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ за квітень 2013 року, складених між позивачем та його контрагентом ПП «БК Аструм»;

- Оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку: 281 ТМЦ за квітень 2013 року;

- видаткових, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ за квітень 2013 року, складених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Західелектрокомплект»; Оборотно-сальдової відомості позивача по рахунку: 281 ТМЦ за квітень 2013 року;

- договору № 1 від 04.01.2011 року між позивачем (як покупцем) та ТОВ «Інкотрейд» (як продавцем), згідно якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору, номенклатура якого вказана в накладних;

- видаткових, податкових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ за квітень 2011 року, складених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інкотрейд»;

- договору оренди № 2/13 від 02.01.2013 року між Підприємством Львівської облдержспілки «ВАТО» (як орендодавцем) та позивачем (як орендарем); Акту прийому - передачі приміщення від 02.01.2013 року;

- журналу виданих довіреностей;

- розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів (Д5) (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ) за жовтень 2011 року, січень, лютий, квітень 2013 року;

- доказів про рух коштів (залишку на рахунку) за жовтень 2011 року, березень, квітень, травень, липень 2013 року, березень 2014 року;

- договору про відступлення права вимоги № 11 від 13.06.2013 року між ПП «БК Аструм» (як первісним кредитором) та ТОВ «Лекекспорт-Україна» (новий кредитор);

- договору відступлення права вимоги (цесії) від 01.04.2014 року ТОВ «Праймвей трейдінг» (як цедента) та позивачем (як боржником);

- доказів про рух коштів (залишку на рахунку) за квітень 2014 року;

- розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача в розрізі контрагентів (Д5) (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ) за липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року;

- доказів про рух коштів (залишку на рахунку) за вересень, грудень 2012 року;

- податкової звітності контрагентів позивача ТОВ «Західелектрокомплект», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «ТПК Груп», ПП «БК «Аструм», ТОВ «Праймвей трейдінг» з ПДВ за жовтень, листопад 2011 року, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, січень, лютий, квітень 2013 року;

- розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту ТОВ «Укрміксі» в розрізі контрагентів (Д5) (Додаток 5 до Податкової декларації з ПДВ) за липень, вересень, жовтень, листопад 2012 року, січень, лютий, квітень 2013 року.

Судом враховуються наявні у справі докази та обґрунтування позивачем позовних вимог, оскільки такі оформлені по факту здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом та повністю відображають зміст і обсяг зафіксованих ними господарських операцій. Визначальною ознакою в даному випадку є те, що господарські операції із вищевказаним контрагентом позивача спричинили реальні зміни його майновому стані. Відповідачем не спростовано факту використання позивачем у власній господарській діяльності переданого йому товару цим же контрагентам. Відповідачем не спростовано руху активів у процесі здійснення згаданих господарських операцій, про що свідчать зазначені вище докази. Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку.

Щодо актів перевірки контрагентів позивача - ТОВ «Прайм трейдінг», ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Укрміксі», ТОВ «Інкотрейд», ТОВ «Західелектрогруп», ПП «БК Аструм» (акт № 422/26-55-22-03 від 22.07.2013 року, № 190/22-04/38821765 від 23.05.2014 року, № 1239/22-2/38148831 від03.04.2013 року, № 483/22-40/31074182 від 12.06.2013 року, № 392/23-9/37144286 від 31.01.2012 року, № 1242/22.10/38148281 від 03.04.2013 року) позивача, суд зазначає наступне, посилання відповідача на акти перевірок є необґрунтованим, оскільки обставини щодо вказаних господарських операцій саме з позивачем податковим органом реально не встановлювались.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Складення акту перевірки є службовою діяльністю посадової особи чи посадових осіб на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації стосовно об'єкта перевірки. Посадова особа чи посадові особи відповідача при складанні акта перевірки, викладає чи викладають свою суб'єктивну оцінку результатів перевірки платника податків. Акти перевірок контрагентів не створюють будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов'язків позивача, оскільки обставини зазначені у актах перевірок контрагентів мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини встановлені у вищевказаних актах перевірок контрагентів.

Крім цього, позивач не несе відповідальності за дії підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Платник податків, не може нести відповідальності за дії контрагентів за відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права, індивідуальний характер відповідальності - відповідати має саме той, хто припустився порушення.

Платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Мета позивача полягала у використанні придбаних робіт, послуг у власній господарській діяльності товариства, які спричинили реальні зміни майнового стану позивача як платника податку.

Відповідачем, належними та допустимими доказами не спростовано мету та реальність здійснення господарських операцій з придбання вищевказаних товарів, а також факту використання позивачем вищевказаних товарів у власній господарській діяльності.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість за наявності первинних документів бухгалтерського обліку в підтвердження такого проведення.

Надані позивачем докази дають суду достатні підстави для висновку про сплату позивачем сум ПДВ у ціні придбаних товарів у контрагента, платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагенти позивача не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо контрагентів позивача. Відповідачем невиконання вказаного обов'язку контрагентами позивач жодними належними та допустимими доказами не підтверджено.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента робіт, послуг, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано.

Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту відповідачем беззаперечними доказами також спростовані не були.

Інших належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо предмету спору в цій частині суд не надано.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, відповідно і відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням змісту ст. 162 КАС України, позовні вимоги Приватного підприємства «Електропромсервіс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення № 0002692211 від 27.10.2014 року, підлягають задоволенню повністю.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є суб'єктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області № 0002692211 від 27.10.2014 року

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Електропромсервіс» (ЄДРПОУ 31074973, вул. Зубрівська, 34/23, м. Львів) 487,20 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 29.12.2014 року.

Суддя Гавдик З.В.