Рішення

від 24.12.2014 по справі 922/5452/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р.Справа № 922/5452/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Европродукт", м. Харків до Приватного підприємства "Прага", м. Харків про стягнення 204 011,66 грн. за участю представників сторін:

позивача - Григор'єв М.Г., довіреність б/н від 07.07.2014 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Европродукт" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства "Прага" (відповідача) про стягнення з відповідача на користь позивача 217 636,38 грн., з яких: 137 620,57 грн. основного боргу, 48 639,04 грн. 0,2% за користування грошовими коштами, 13 153,28 грн. інфляційних втрат та 18 223,49 грн. пені, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором купівлі-продажу №016/12 від 01.03.2012 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні та у заяві про зміну позовних вимог (вх.№46859 від 24.12.2014 р.) просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 204 011,66 грн., з яких: 137 186,91 грн. основного боргу, 48 639,04 грн. 0,2% за користування грошовими коштами, 13 153,28 грн. інфляційних втрат та 5 032,43 грн. пені, а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Проаналізувавши зміст наданої позивачем заяви про зміну предмету позову, суд дійшов висновку про те, що вона за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи те, що ст. 22 ГПК України наділяє позивача правом зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті спору, а також те, що такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги у зменшеному розмірі - 204 011,66 грн., з яких: основний борг в розмірі 137 186,91 грн., 0,2% відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 48 639,04 грн., інфляційні втрати в розмірі 13 153,28 грн. та пеня в розмірі 5 032,43 грн.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлені належним чином, в судове засідання свого повноважного представника не направив, про причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів до суду не подав.

Враховуючи те, що судом вжито всіх передбачених законом заходів для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

01.03.2012 р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 016/12 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується постачати покупцю продукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Згідно з п.2.5. договору підтвердженням передачі товару від продавця до покупця є підпис представника покупця на накладній та надання продавцю довіреності на отримання ТМЦ.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач в період з 24.09.2013 р. по 09.12.2013 р. передав на підставі довіреностей уповноваженому представнику відповідача Полозюк В.Ю. товар на загальну суму 71 955,39 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними: № 822 від 24.09.2013 р., № 833 від 26.09.2013 р., № 834 від 26.09.2013 р., №838 від 27.09.2013 р., № 872 від 03.10.2013 р., № 888 від 09.10.2013 р., № 899 від 11.10.2013 р., № 910 від 15.10.2013 р., № 928 від 22.10.2013 р., № 934 від 23.10.2013 р., № 935 від 23.10.2013 р., № 956 від 30.10.2013 р., № 975 від 06.11.2013 р., № 977 від 06.11.2013 р., № 1007 від 20.11.2013 р., № 1016 від 25.11.2013 р., № 1017 від 25.11.2013 р., № 1023 від 25.11.2013 р. та № 1082 від 09.12.2013 р., підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками (а.с. 35, 37, 39, 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 74-90).

Згідно з частиною 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1. договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця впродовж 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту одержання товару на підставі видаткових накладних. Товар вважається оплаченим з дня надходження всієї суми грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.2. договору якщо протягом часу від дати оформлення вивантажувальних документів покупцю до дати оплати відвантаженого товару, відбувається збільшення курсу валюти більше ніж на 1 % - долара США (USD) або Євро по відношенню до української гривні, сторони зобов'язуються враховувати таку різницю між співвідношенням вартості відпущеного та оплаченого товару, яка утворилася, у вартостях наступних поставок або враховувати вартість відвантаженого товару при збільшені курсу валют шляхом перерахунку вартості такого товару. За тип валюти, згідно з курсом якого здійснюється коригування вартості товару, сторони визначають долар США (USD), якщо інше не буде передбачено сторонами у відповідних доповненнях (специфікаціях), і ці дані мають для сторін пріоритетне значення при регулюванні питання розрахунку за поставлений товар. Зміна курсів валют визначається у відповідності із даними курсів валют за результатами торгів на УМВБ (Українська міжбанківська валютна біржа) за найвищим (максимальним) курсом продажу валюти визначеної сторонами на робочий день, наступний після проведення розрахунку. Сторони прийшли до згоди, що інформація про курс валют за результатами торгів на УМВБ, яку використовуватимуть сторони для виконання умов даного пункту договору, розміщена на веб-сайті (http://www.udinform.com) або іншому веб-сайті УМВБ. Сторони зобов'язуються враховувати вартість товару при збільшені курсу валют шляхом перерахунку вартості відвантаженого раніше товару в наступних поставках, або покупець здійснює доплату за таким товар окремим платежем на підставі рахунку, або вимоги продавця з наступним коригуванням вартості товару, не пізніше дати виставлення вимоги або рахунку.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач товар на загальну суму 71 955,39 грн. отримав, але оплату вартості товару не здійснив.

Факт визнання відповідачем заборгованості в розмірі 71 955,39 грн. засвідчено в акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2013 р. - 03.03.2014 р., підписаному уповноваженими представниками сторін та скріпленому їх печатками (а.с. 116).

Враховуючи те, що відповідач не перерахував на рахунок позивача у визначений договором строк вартість товару в розмірі 71 955,39 грн., позивач здійснив розрахунок суми основного боргу у відповідності до умов п. 5.2. договору. Визначений таким чином розмір суми основного боргу становить 137 186, 91 грн. (розрахунок на а.с. 141-144).

Однак, за результатами проведеного судом розрахунку сума основного боргу дорівнює 135 082,05 грн., а не 137 186, 91 грн., як стверджує позивач.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача на даний час існує заборгованість перед позивачем за договором в розмірі 135 082,05 грн.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги та заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини і норми закону, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з 1-го відповідача основного боргу обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню в розмірі 135 082,05 грн. В частині позовних вимог про стягнення з 1-го відповідача основного боргу в розмірі 2 104,86 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Крім того, за порушення строків оплати товару позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 5 032,43 грн., 0,2% за користування грошовими коштами в розмірі 48 639,04 грн. та інфляційні втрати в розмірі 13 153,28 грн.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 3 частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання, мало бути виконано.

За умовами п.7.2. договору у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожен день такого прострочення. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється за весь період існування простроченої заборгованості, а саме з дня виникнення заборгованості і до моменту коли така заборгованість буде повністю погашена.

З наданого позивачем розрахунку пені в розмірі 5 032,43 грн. вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Здійснивши перевірку зробленого позивачем розрахунку пені, суд визначив, що вірна сума пені дорівнює 4 975,91 грн. За таких обставин суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 4 975,91 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 56,52 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до п.7.3. договору у разі несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує продавцю відсотки за користування грошовими коштами з дати виникнення простроченої заборгованості по ставці 0,2% від суми заборгованості за кожний день користування цими коштами.

Частиною 2 ст. 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 0,2% за користування грошовими коштами в розмірі в розмірі 48 639,04 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем інфляційних втрат в розмірі 13 153,28 грн., суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 135 082,05 грн., пені в розмірі 4 975,91 грн., інфляційних втрат в розмірі 13 153,28 грн. та 0,2% за користування грошовими коштами в розмірі в розмірі 48 639,04 грн. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 104,86 грн. та пені в розмірі 56,52 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 22, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 625, 626, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Прага" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, корпус 1, код ЄДРПОУ 30589244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Европродукт" (61202, м. Харків, пр. Людвіга Свободи, буд. 39, кв. 56, код ЄДРПОУ 30360551) основний борг в розмірі 135 082,05 грн., пеню в розмірі 4 975,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 13 153,28 грн., 0,2% за користування грошовими коштами в розмірі в розмірі 48 639,04 грн. та судовий збір в розмірі 4 037,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 29.12.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко