Постанова

від 06.07.2006 по справі 23/258/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/258/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              06.07.06                                                                             №   23/258/06-АП

суддя     Садовий І.В.

за позовною заявою Приватного підприємства  “Магістр”, м.Мелітополь, пр. 50 років Перемоги, буд.25

до          Мелітопольської ОДПІ Запорізької області, м. Мелітополь, вул. Кірова, 31

про            скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя  Садовий І.В.

Секретар Щока Н.В.

У засіданні приймали участь представники:

Представники:

Від позивача –          Смірнов О.В. –предст., дов. № 90 від 23.04.2006р.

Від відповідача -           Обухов Є.Л. –предст., дов. № 31356 від 14.11.2005р.

СУТЬ СПОРУ:

05 травня 2006р. позивач звернувся  до господарського суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення  № 0000922302/0 від 18.04.06.

06.05.06 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд на 22.05.06.  

       У засіданні оголошувалися перерви до 05.07.06. та 06.07.06. У судовому засіданні 06.07.06 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

       Позивач підтримав позовні вимоги на підставах, зазначених у позовній заяві. Вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту, незаконним. Зокрема зазначає , що дії позивача по включенню спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму, визначеному Законом України „Про податок на додану вартість”, а твердження акту перевірки про порушення підприємством п.1.8 ст.1, пп.7.4.1. п.7.4 та 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не відповідають дійсності. Просить позов задовольнити та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

  Відповідач проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, зазначених у наданих запереченнях на позов від 19.05.06. Зокрема зазначив, що за результатами перевірки встановлено порушення ПП  “Магістр” п.1.8 ст.1, пп.7.4.1. п.7.4 та 7.7.1. п.7.7 ст.7  Закону України “Про податок на додану вартість” на підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення № 0000922302/0 від 18.04.2006р. про зменшення податкового кредиту. На час прийняття рішення документально не підтверджено чи мав місце факт надмірної сплати податку, тобто чи була сплачена сума податку на додану вартість постачальниками позивача по ланцюгу до виробника. З огляду на положення норми п.1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” право платника на отримання відшкодування обмежується у звязку з недоведеністю зарахування до бюджету податку, сплаченого його контрагентами. Просить у позові відмовити.

       Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення став акт Мелітопольської ОДПІ Запорізької області від 07.04.2006р. № 285/23/25485464 “Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Приватного підприємства “Магістр” за період з 01.10.2004р. по 31.12.2005р.”

Актом перевірки встановлено:

В ході перевірки ПП «Магістр»код 25485464 було встановлено взаємовідносини з ТОВ «Техноекспорт»і.п.н. 307080908118 (Мелітопольський р-н., с. Мирне, вул. О. Олексенка, 8), згідно податкової накладної № 540 від 01.12.2004р. придбано рукава високого тиску у асортименті на загальну суму 145059,55грн., у т.ч. ПДВ 24176,59грн. Згідно наданих на адресу Мелітопольської ОДПІ копій первинних документів підтверджуючих взаємовідносини встановлено, що ТОВ «Техноекспорт»не є виробником відвантаженої продукції. Відвантажені рукава високого тиску придбано від ТОВ «Валенсія», і.п.н. 329492620335, код 32949263 (м. Харків вул.. Сериковська,1 кв. 81) згідно податкової накладної№ 1/12 від 01.12.2004року. За даними податкової декларації з ПДВ за грудень 2004р. по ТОВ “Техноекспорт” (вх. № 81394 від 20.01.2005року) податкові зобовязання склали 133428 грн.,  податковий кредит -132984грн., до сплати +444грн. Надмірної сплати (сплата до бюджету податку) по операціях з придбання рукава та подальшої його реалізації не встановлено.

З метою дослідження податкового кредиту по ланцюгу до виробника до ДПІ у Ленінському р-ні м. Харкова було направлено запит на проведення зустрічної перевірки з питань підтвердження    податкових    зобов'язань    у     постачальника    ТОВ    «Валенсія»   (вих.,№ 8294/7/23-515 від 12.04.05р.).

Згідно з відповіддю ДПІ у Ленінському р-ні м. Харкова (вх.№1910/7 від 16.09.2005р.) документи ТОВ «Валенсія»вилучені прокуратурою Ленінського района. Отримано відповідь від прокуратури Ленінського району № 3470 від 12.08.2005року (вх. № 12182/10 від 22.08.2005року), що кримінальна справа № 24050025 порушена відносно посадових осіб ТОВ «Валенсія»за ознаками злочину, передбаченого ст.. 367 ч. 2 КК України направлена для розгляду по суті в місцевий суд Ленінського району м. Харкова. Згідно додаткової відповіді ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 5160/7/23-709 від 05.12.2005року повідомлено, що згідно постанови Господарського суду Харківської області по справі № Б-24/90-05 ТОВ «Валенсія»визнана банкрутом із застосуванням процедури ліквідації передбаченої ст.. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Щодо відображення у податковому обліку податкової накладної № 1/12 від 01.12.2004року повідомлено, що згідно реєстру податкових накладних вказана податкова накладна відсутня. Згідно інформації наданої Мелітопольським ВПМ УПМ ДПА у Запорізької області (службовий лист № 345/26-50 від 05.04.2006року) підприємство ТОВ «Валенсія»має наявні ознаки фіктивності, печатка вказаного підприємство використовується при здійсненні безтоварних операцій з метою формування безпідставного податкового кредиту.

Дослідженням первинних документів фактів транспортування, зберігання ТМЦ, виконання умов угод, правочинів, передачі прав власності на товар за плату або компенсацію по вищенаведених операціях з придбання ТМЦ у ТОВ «Валенсія»та ТОВ «Техноекспорт»не встановлено. Перевіркою не виявлено джерела походження рукавів високого тиску у подальшому використаних ПП «Магістр»у перевіряємому періоді. Перевіркою не підтверджено виконання сторонами по придбанню рукавів істотних умов договорів.

З'ясовано, що ТОВ «Валенсія»не звітує, відсутні посадові особи, які уповноважені на надання бухгалтерських, податкових документів для підтвердження податкових зобов'язань за грудень 2004р. та надмірної сплати до бюджету сум податку на додану вартість постачальником товарів.

В акті перевірки вчинено запис, що в порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ПП “Магістр” завищено податковий кредит за грудень 2004р. у сумі 24176,59 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000922302/0 від 18.04.2006р. про зменшення ПП “Магістр” суми бюджетного відшкодування на 24176,59 грн. за грудень 2004р. ПП “Магістр” визначено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 13628,32 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6814,30 грн.

Доказів оскарження спірного податкового повідомлення-рішення в апеляційному порядку сторони не надали.

Оцінивши надані докази, вважаю, що позовні вимоги  підлягають задоволенню  в силу наступного.

Пунктом 1.8 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР дано визначення поняття “бюджетне відшкодування”. Це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В даному випадку спір стосується не доведеності бюджетного відшкодування, а формування податкової звітності, що має дещо інше правове навантаження.  

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, в редакції, чинній по 31.03.2005р., податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що певною вимогою для включення сум до податкового кредиту є пропорційність використання товарів в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Законом (168/97-ВР) передбачено перерахування податку відповідно до змін бази оподаткування, у разі коли після поставки товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).  

І не пов'язано право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ПДВ виключно з датою фактичного зарахування коштів до державного бюджету.

В силу пп. 7.2.4 Закону (168/97-ВР) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ “Техноекспорт”, постачальник ПП «Магістр”, зареєстрований як платник податку.

Здійснення ним діяльності поза межами правової відповідальності фахівцями держподаткінспекції не доведено.

Невідповідність податкових накладних, складених ТОВ “Техноекспорт»”у  момент виникнення податкових  зобов'язань  продавця, вимогам Закону, в Акті перевірки не досліджувалась.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затв.  Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку, а саме: "Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість".

Разом з тим, в силу статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З огляду на це, не можуть документально підтверджувати здійснення господарських операцій податкові накладні, видані підприємством ТОВ «Валенсія”, з яким позивач не мав господарських правовідносин.

В іншому випадку визначення сум податкового зобов'язання мало б кратний характер - по ланцюгу до виробника, що не відповідає принципам системи оподаткування.

Слід зазначити, що за змістом пп. 7.7.2 Закону N  169/98-ВР, в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005р., бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідачем не надано суду належних доказів того, що ним на момент закінчення перевірки та на дату винесення спірного податкового повідомлення - рішення встановлено факт здійснення "безтоварних" операцій, не надано доказів визнання недійсними в установленому порядку статутних документів ТОВ «Валенсія” чи вироку суду у відношенні посадових осіб даного підприємства.

Суд критично сприймає посилання відповідача на Постанову Господарського суду Харківської області від 10.10.2005р. про визнання ТОВ “Валенсія” банкрутом та на постанову Ленінського райсуду м. Харкова від 19.08.2005р. про звільнення від кримінальної відповідальності, оскільки зазначені документи не встановлюють фіктивність ТОВ “Валенсії”.

Той факт, що постачальник позивача є посередником жодним чином не впливає на виникнення у самого ПП “Магістр” права на податковий кредит, оскільки Закон не містить заборони платникам податку-покупцям товарів відносити до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні придбання товарів посереднику.

Зазначена в акті перевірки угода в установленому законом порядку недійсною не визнавалася, доказів вчинення злочинів посадовими особами ПП “Магістр”  на день вирішення спору відповідачем не надано.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не довів правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

        Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

        У відповідності до п. п. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу –відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

  З урахуванням викладеного, на користь позивача з державного бюджету підлягають до стягнення судові витрати сплачені ним при подачі позовної заяви.

  Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163, 167, розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    1. Позов задовольнити.

    2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської ОДПІ Запорізької області від 18.04.2006р. № 0000922302/0.

    3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Магістр” (72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Північний переїзд, б.6, ЄДРПОУ 25485464, р/р № 26007301280615 в філії “Відділення Промінвестбанку в м. Мелітополь Запорізької області”, МФО 313043) 3,40 грн. судового збору.

Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.          

Постанову підписано 10.07.2006р.

      Суддя                                                                                                   І.В.Садовий

        Згідно з оригіналом

        Помічник судді