Рішення

від 18.12.2014 по справі 463/4625/14-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/4625/14-ц

Провадження №2/463/1915/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2014 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

при секретарі - Вовк М.В.,

з участю представника позивача - Білика П.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Віра» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період часу з червня 2007 року по січень 2013 року в сумі 2966,91 гривень .

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . В силу вимог ст.68 ЖК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власники зобов'язані нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг, зокрема послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. Оскільки будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі ЛКП «Віра», яке в свою чергу надавало відповідачу послуги (типовий перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються ЛКП мешканцям, розроблений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України та затверджений рішеннями виконавчого комітету Львівської міської ради № 1431 від 26.12.2008 року, № 1651 від 26.11.2010 року , № 561 від 31.05.2011 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для населення у м.Львові індивідуально по кожному будинку» та визначено для кожного будинку окремо), що підтверджується укладеними договорами із спеціалізованими підприємствами, що надають послуги з дератизації та дезінфекції, освітлення місць загального користування, вивезення сміття, аварійними службами, та актами виконаних робіт. Згідно з п.1 та п.4 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, здійснюється за рахунок коштів їх власників. Однак з 01.06.2007 року по 01.01.2013 року відповідачем надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території не оплачувалися, таким чином виникла заборгованість у розмірі 2966,91 гривень. 21 травня 2013 року ЛКП «Віра» відповідно до вимог чинного законодавства України було надіслано цінним листом з описом вкладеного у цінний лист - пропозицію ОСОБА_2 укласти договір з Львівським комунальним підприємством «Віра», однак адресат отримавши лист пропозицію проігнорував. Станом на момент звернення до суду з позовом заборгованість відповідачем не погашена. Враховуючи вищенаведене, просить суд позов задоволити, стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 2966,91 гривень, а також понесені позивачем судові витрати при зверненні до суду.

В судовому засіданні представник позивача Білик П.Б. позовні вимоги підтримав у повному об'ємі та доповнив, що, незважаючи на той факт, що у 2013 році Львівською міською радою ухвалено рішення про приєднання ЛКП «Віра» до інших комунальних підприємств, на даний час ЛКП «Віра» наділене правом вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, оскільки на даний час відомостей про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб не внесено. Крім цього, вказав, що для заявлених позовних вимог позовна давність не сплила, оскільки зазначені житлово-комунальні послуги відповідачу надавалися належним чином і відповідач ними користувався, а тому просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.24) та пояснив, що позивачем безпідставно йому нарахована заборгованість за вказані житлово-комунальні послуги. Оскільки плата за користування жилим приміщенням встановлюється угодою сторін, то такий договір між ним та ЛКП «Віра» укладений 12.05.2011 року, хоча у договорі вказана дата 01.01.2011 року. Стверджує той факт, що жодна із сум вказаних у довідці-рахунку не відповідає сумам , вказаних у договорі. Зазначив, що заборгованість може бути нарахована лише за період з 01 січня 2011 року, враховуючи строки позовної давності, а також ствердив, що ним оплачувались послуги ЛКП «Віра» у сумі, що становить 595,20 гривень, тому просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомила, а тому справу розглянуто у її відсутності та на підставі наявних у справі доказів .

Заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

Судом безспірно встановлено, і дані обставини підтверджуються довідкою ЛКП «Господар» (а.с.5), що відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 проживають і зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_2 є власником зазначеної квартири .

Як вбачається із представлених розрахунків від 24.01.2014 року (а.с.6-7) , станом на 01.01.2013 року заборгованість відповідача ОСОБА_2 за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території становить 2966,91 гривень .

В розумінні ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач ОСОБА_2 є споживачем, як фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, якою у відповідності до положень п.1 ч.1 ст.13 Закону являється послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідачу надавалися належним чином , забезпечуючи укладання угод із спеціалізованими підприємствами, що надають послуги з дератизації та дезінфекції, освітлення місць загального користування, вивезення сміття, аварійними службами, прибирання будинку та прибудинкової території, їх оплата нараховувалася відповідно до діючих тарифів , встановлених на відповідний період рішеннями Львівської міської ради.

Таким чином, суд приходить до переконання про те, що відповідач отримавши за спірний період послуги з утримання будинку та прибудинкової території зобов'язаний був нести обов'язок по оплаті їх вартості розрахованої на підставі тарифів визначених діючими рішеннями органу місцевого самоврядування.

Крім того, суд вважає, що ЛКП «Віра» є належним позивачем у справі і вправі звертатися до суду із даним позовом, оскільки як встановлено в судовому засіданні на даний час воно не втратило своєї цивільної правоздатності в силу положень ч.4 ст.91 ЦК України, так як на даний час запис про її припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не внесений.

Вирішуючи питання про підставність позовних вимог про стягнення заборгованості по утриманню будинку та прибудинкової території , суд враховує, що відповідно до положень ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено в судовому засіданні, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території почала виникати з 01.06.2007 року, що поза межами передбаченого законом строку для звернення позивача до суду за захистом свого права.

Однак, положеннями ч.1 ст.264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з представленого розрахунку від 21.11.2014 року (а.с.41-42) , відповідач протягом спірного періоду, за який виникла заборгованість, не оплачував нараховані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Таким чином, в даному випадку мова може йти лише про взаємовідносини між ЛКП «Віра» та відповідачем за період часу, починаючи з 01 січня 2011 року .

В той же час, оскільки частина вимог про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період часу з 01.06.2007 року по 01.01.2011 року заявлена до відповідача після спливу позовної давності, позивачем обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку для звернення до суду із позовом в цій частині не наведено, даних про те, чи оплачувалися за цей період будь-які послуги відповідачем не має, відповідач ОСОБА_2 настоює на застосуванні наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, а відтак в цій частині позовні вимоги підлягають до відхилення за спливом позовної давності.

Та згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Кабінету міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету міністрів України від 24 січня 2006 року №45), власник та наймач(орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Як вбачається із типового договору про надання послуг з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій (а.с.25-28), такий укладений 01.01.2011 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період часу з 01.01.2011 року по 01.01.2013 року.

У відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов Львівського комунального підприємства «Віра» - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) на користь Львівського комунального підприємства «Віра» (ЄДРПОУ: 20819374) заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період часу з січня 2011 року по січень 2013 року в розмірі 1042,16 гривень (одна тисяча сорок дві гривні 16 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «Віра» 243,60 гривень судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Грицко Р. Р.