Рішення

від 24.11.2014 по справі 466/7100/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/7100/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 листопада 2014 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого - судді Ковальчука О.І.

при секретарі - Кривяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту народознавства Національної Академії Наук України, Директора Інституту народознавства Національної Академії Наук України ОСОБА_3, третя особа Національна Академія наук України про визнання заборгованості такою, що підлягає до стягнення та стягнену підставно, стягнення заборгованості по заробітній платі та соціальних виплат за час тимчасової непрацездатності, зобов'язання до вчинення дій, визнання дій неправомірними, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, яку в подальшому уточнив та в якій просив суд постановити рішення, яким визнати заборговану Інститутом народознавства НАН України заробітну плату за період з 01.07.2004 р. до 08.04.2005 р. в сумі 9879 грн. 14 коп. (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень 14 коп.) такою, що підлягала стягненню та стягнену на користь позивача; стягнути з відповідача - Інституту народознавства НАН України на користь позивача заборговану заробітну плату за період з 19 квітня 2006 року до 23 лютого 2012 року на суму 251302. грн. 42 коп.(двісті п'ятдесят одну тисячу триста дві гривні 42 копійки); стягнути з відповідача - Інституту народознавства НАН України на користь позивача компенсацію за 46 днів невикористаної щорічної відпустки у 2011р. - 42 календарні дні та з 01 січня до 23 лютого 2012 р. - 4 дні в сумі на суму 7007 грн. 64 коп. (сім тисяч сім гривень 64 копійки) та вихідну допомогу пери звільненні в розмірі 5503,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заборгувань по оплаті на наукові відрядження в сумі 3757, 95 грн. (три тисячі сімсот п'ятдесят сім гривень 95 коп.); стягнуги з відповідача на користь позивача заборгувань по оплаті матеріалів використаних на виконання наукових робіт в сумі 489,47 грн. (Чотириста вісімдесят дев'ять гривень 47 коп.); оплату касового обслуговування від переказаної суми боргу в розмірі 256257,48грн. віднести на рахунок відповідача - Інституту народознавства НАН України; визнання протиправними дій посадової особи - директора Інституту народознавства НАН України ОСОБА_3 щодо умисної невиплати позивачу заробітної плати за період з 19 квітня 2006 р. до звільнення його з роботи 23 лютого 2012 року, відмові у проведенні з ним розрахунку по заборгованій за шість років заробітній платі (2006-2012 рр.), невиплаті йому вихідної допомоги при звільненні за скороченням, відмові у записі у трудовій книжці про звільнення його з роботи, про що постановити окрему ухвалу суду, яку скерувати на Ім'я Президента Національної академії наук України та у правоохоронні органи для прийняття ними відповідного рішення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.03.2009р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту народознавства Національної Академії Наук України, Директора Інституту народознавства Національної Академії Наук України ОСОБА_3, треті особи Ліквідаційна комісія Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства Національної Академії Наук України, Національна Академія Наук України про визнання заборгованості такою, що підлягає до стягнення та стягнену підставно, стягнення заборгованості по заробітній платі та соціальних виплат за час тимчасової непрацездатності, зобов'язання до вчинення дій, визнання дій неправомірними відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

22.06.2009 року ухвалою Апеляційного суду Львівської області, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.03.2009р. залишено без змін. Касаційне провадження у даній справі на підставі ст. 328 ЦПК України не було відкрито. 21.08.2013р. ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова, заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Шевченківського районного суду м.Львова по справі № 2-35/09 за нововиявленими обставинами задоволено та скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12 березня 2009р. по справі № 2-35/09 за позовом ОСОБА_1 до Інституту народознавства Національної академії наук України, Директора Інституту народознавства Національної академії наук України ОСОБА_3, треті особи Ліквідаційна комісія Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства академії наук України, Національна академія наук України про визнання заборгованості такою, що підлягає до стягнення та стягнену підставно, стягнення заборгованості по заробітній платі та соціальних виплат за час тимчасової непрацездатності, зобов'язання до вчинення дій, визнання дій неправомірними.

В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач покликається на те, що рішенням Шевченківського райсуду м. Львова від 15.02.06 р. було задоволено його позов до Інституту народознавства НАН України та стягнуто з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 9879 грн. 14 коп. Вказане рішення суду виконано і вказані кошти позивач отримав. Ухвалою Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду у Львівській області від 22.05.06 р. згадане рішення було скасоване, а справу направлено на повторний розгляд. Вказану заборгованість по зарплаті було стягнуто за період з 01.07.04 р. по 08.04.05р. (по день звільнення його з роботи). В зв"язку з незаконним звільненням та поновлення позивача на роботі на підставі рішення Шевченківського райсуду м. Львова від 18.04.06р., було стягнуто заборгованість за час вимушеного прогулу. Проте з моменту поновлення, - 18.04.06р. відповідач знову заборгував йому заробітну плату, кошти за час тимчасової непрацездатності. Крім того позивач зазначає, що за тривалий час відбулося ряд суттєвих змін в його трудовій діяльності, а також дотичних справі, таких як: - 23 лютого 2012р. позивача звільнено з роботи за ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією юридичної особи - Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України; - при звільненні з роботи позивача не було попереджено у встановлений законом термін (не пізніше, як за 60 днів). Про звільнення ОСОБА_1 довідався лише 03.03.2012 року з довідки державного реєстратора; - розрахунків при звільненні з роботи з позивачем не було проведено, вихідної допомоги не виплачено, до фонду зайнятості про його звільнення з роботи не було повідомлено, запису у трудовій книжці не зроблено з вини відповідача до сьогоднішнього дня; - ліквідаційна комісія з ліквідації юридичної особи - Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, керівником якої був позивач, припинила своє існування 24.02.2012 року. З огляду на вищевикладені обставини, вважає дії відповідача неправомірними та просить задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в заявах мотиви та додатково пояснив, що є достатня кількість письмових доказів (документів), котрі засвідчують, що в оспорюваний період з 01.07.2004 р. до 08.04.2005 р. та з 19.04.2006 р. до 23.02.2012 р., він перебував у трудових відносинах з роботодавцем - Інститутом народознавства НАН України, був присутній на роботі і в повному обсязі виконував обов'язки начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, що визначені Статутом Верхньодністрянської археологічної експедиції, керівником якої він був до часу звільнення з роботи (посади) начальника експедиції 23 лютого 2012 року, у зв'язку з її ліквідацією. Статутом Експедиції, що діяв без жодних змін до часу її припинення юридичної особи 23.02.2012 р., передбачено, що пріоритетним і головним напрямком в роботі начальника експедиції є здійснення наукового керівництва експедицією. Саме цими положеннями Статуту, а також Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність", позивач керувався в своїй роботі.

Зазначає, що в оспорюваний період, позивач ОСОБА_1 організував і провів польові та лабораторно-камеральні дослідження, за підсумками яких написав і видавав: 23 наукові статті, два розділи наукової колективної монографії, виступив на 7 міжнародних наукових форумах, де виголосив 7 наукових доповідей, написав 5 наукових звітів. Загальний обсяг наукових праць перевищує 68,5 друкованих аркушів, що значно більше ніж передбачено планом. Окрім того, для названих статей, наукових звітів, виступів на наукових форумах позивачем особисто були виконані значні обсяги геодезичних робіт по складенню топографічних планів давніх поселень, осередків давньої релігії, проведена реставрація, у тому числі графічна, археологічних знахідок, виготовлено креслення та рисунки. ОСОБА_1 також було проведено опис та інвентаризацію близько 500 одиниць археологічних знахідок. Таким чином, обсяги виконаних особисто ним науково-дослідних робіт суттєво перевищує його фактичні планові навантаження, зокрема в частині геодезичних робіт, реставрації знахідок, виготовлення рисунків та креслень, інвентаризації знахідок, що раніше виконувалось технічним персоналом експедиції.

Окрім того пояснив, що особисто збирав та опрацьовував матеріали, необхідні для створення державного історико-культурного заповідника в селі Стільське Миколаївського району Львівської області на виконання постанови Верховної Ради України від 27.11.2003 р. та доручення Премєр-міністра України від 23.12.2003 р., проводив відповідну роботу з органами місцевого самоврядування та державної влади. Звертає увагу на те, що в оспорюваний період персонал експедиції був повністю звільнений, а фонд заробітної плати у тому числі його, був протиправно забраний відповідачем у справі - Інститутом народознавства НАН України. Щодо його перебування у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України за період з 14 квітня 1992 р. до 23 лютого 2012 р., то таке, на думку позивача не потребує доказувань, а підтверджується доказами. Просив позов задовольнити.

Прокурор, котрий здійснює представництво інтересів позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечили, підтримавши письмові заперечення та пояснення, долучені до матеріалів справи. Додатково пояснили, що заперечують факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України у спірний період, а відтак відсутній обов'язок здійснювати нарахування і виплату заробітної плати чи будь-яких інших трудових доходів позивачу, надавати відпустки, фінансувати відрядження і вчиняти інші дії, що відповідно до чинного законодавства покладено на роботодавця. Зазначають, що з наявних доказів та пояснень позивача вбачається, що роботодавцем ОСОБА_1 у спірний період могла бути інша юридична особа - Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства НАН України. Крім того пояснили, що позивач вважає себе звільненим 23.02.2012р. на підставі наказу голови ліквідаційної комісії Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України від 23.02.2012р., про що зазначено у поданих письмових доказах та усних поясненнях позивача. Однак назаз про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ВДАЕ ІНАНУ від 23.02.2013р. не є наказом по Інституту народознавства НАН України, не підписаний директором Інституту, а тому не є підставою для виникнення, зміни чи припинення будь-яких трудових відносин з Інститутом народознавства НАН України. Даний наказ виданий головою Ліквідаційної комісії як вищого органу управління самостійної юридичної особи Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України, спричиняє припинення трудових відносин між позивачем і саме даною юридичною особою, як роботодавцем позивача ОСОБА_1

Представник Національної академії наук України у судове засідання не з"явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, пояснення свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надана право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що врегульовано ст. 11 ЦПК України.

Судом встановлено, що з 14.04.1992 року позивач ОСОБА_1 працював начальником Верхньодністрянської археологічної експедиції (ВДАЕ). На підставі розпорядження № 334 від 06.04.1992р. Президії Академії Наук України з Інституту суспільних наук НАН України, Верхньодністрянську археологічну експедицію з 01.04.1992р. на правах відділу було переведено до Інституту Народознавства НАН України.

З 03.07.1992р. Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства НАН України, набула статусу юридичної особи з видачею відповідного свідоцтва та затвердженням статуту. Розпорядженням Президії НАН України від 23.03.1994 року №637 передбачено самостійне бюджетне фінансування ВДАЕ Інституту народознавства НАН України і про використання коштів експедицію зобов'язано звітувати безпосередньо перед планово-економічним управлінням Президії НАН України.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що постановою бюро Президії Національної академії наук України від 10.07.2001 року №192 із змінами внесеними постановою Президії НАН України №316 від 17.11.2004 року вирішено ліквідувати Верхньодністрянську археологічну експедицію Інституту народознавства НАН України, позбавити її статусу юридичної особи, створити ліквідаційну комісію і перевести дану експедицію зі складу Інституту народознавства НАН України до складу Інституту археології НАН України на правах відділу у зв'язку з недоцільністю проведення археологічних досліджень у складі Інституту народознавства НАН України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2004 року відмовлено у задоволенні позову Верхньодністрянської археологічної експедиції Інституту народознавства НАН України до Національної академії наук України про визнання недійсною постанови Президії НАН України №316 від 17.11.2004 року. У відповідності до наказу № 63-К призначено Ліквідаційну комісію ВДАЕ, відтак в силу дії ст. 105 ЦК України до неї переходять всі повноваження щодо управління справами юридичної особи.

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, що врегульовано ст. 21 КЗпПУкраїни.

Відповідно до вимог ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як вбачається з представлених в розпорядження суду штатних розписів Інституту народознавства НАН України за спірний період, посада, яку займав позивач - начальник ВДАЕ, не включена до штатного розпису інституту.

З відповідей Національної Академії Наук України від 05.03.09 р., направлених на запит суду вбачається, що в період 2004-2009 роки штатні розписи ВДАЕ не затверджувалися й кошти на фінансування заробітної плати її працівникам у цей період не виділялись, відтак суд не приймає до уваги штатні розписи, представлені позивачем.

Отже, підтвердженням того, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з Інститутом народознавства НАН України є те, що у штатних розписах Інституту народознавства НАН України за спірний період посада начальника Верхньодністрянської археологічної експедиції не включена, кошти на фінансування заробітної плати працівникам ВДАЕ не виділялись, робота, яку виконував позивач, не передбачена у напрямках наукової діяльності і завданнях Інституту народознавства НАНУ, що стверджується штатними розписами ІН НАН України на 2006-2008 роки, довідкою про наукові теми, які виконувались в Інституті народознавства НАН України у 2004-2008 роках, актом перевірки територіальної державної інспекції праці у Львівській області від 11.10.2006 року, довідками Національної академії наук України №17/412-12 від 12.05.2009 року та №129-17 від 5.03.2009 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі саме з Інституту народознавства НАН України, оскільки у трудових відносинах у спірний період з відповідачем позивач не перебував.

З врахуванням даної обставини, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з Інституту народознавства НАН України компенсацію за 46 днів невикористаної щорічної відпустки у 2011р. - 42 календарні дні та з 01 січня до 23 лютого 2012 р. - 4 дні в сумі на суму 7007 грн. 64 коп. та вихідну допомогу при звільненні в розмірі 5503,00 грн.; стягнення з відповідача заборгувань по оплаті на наукові відрядження в сумі 3757, 95 грн.; стягнення з відповідача заборгувань по оплаті матеріалів використаних на виконання наукових робіт в сумі 489,47 грн.; оплати касового обслуговування від переказаної суми боргу в розмірі 256257,48грн. віднести на рахунок відповідача - Інституту народознавства НАН України; визнання протиправними дій посадової особи - директора Інституту народознавства НАН України ОСОБА_3 щодо умисної невиплати позивачу заробітної плати за період з 19 квітня 2006 р. до звільнення його з роботи 23 лютого 2012 року, відмові у проведенні з ним розрахунку по заборгованій за шість років заробітній платі (2006-2012 рр.), невиплаті йому вихідної допомоги при звільненні за скороченням, відмові у записі у трудовій книжці про звільнення його з роботи, про що постановити окрему ухвалу суду, яку скерувати на Ім'я Президента Національної академії наук України та у правоохоронні органи для прийняття ними відповідного рішення, також є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Крім того, в зв"язку із скасуванням рішення Шевченківського райсуду м. Львова від 16.02.2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту народознавства НАН України про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості по заробітній платі, визнання наказу незаконним, в силу дії ст.223 ЦПК України, не можуть бути визнані судом і підставними вимоги в частині підставності стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 9879 грн. 14 коп.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню у зв"язку з безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 21, 94, 116, 117 КЗпП України, ст. 105 ЦК України, суд , -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Інституту народознавства Національної Академії Наук України, Директора Інституту народознавства Національної Академії Наук України ОСОБА_3, третя особа Національна Академія наук України про визнання заборгованості такою, що підлягає до стягнення та стягнену підставно, стягнення заборгованості по заробітній платі та соціальних виплат за час тимчасової непрацездатності, зобов'язання до вчинення дій, визнання дій неправомірними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: О. І. Ковальчук