Рішення

від 16.12.2014 по справі 596/2231/14-ц

ГУСЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гусятинський районний суд Тернопільської області

Справа № 596/2231/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2014 р.

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого суду Лисюк І.О.

при секретарі Федорів О.П.,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

представника Головного управління Держземагенства

в Тернопільській області Стельмащука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Гусятин цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Гусятинської районної державної адміністрації, Гусятинської районної ради, Клювинської сільської ради, Головного управління Держземагенства в Тернопільській області, третя особа: приватний нотаріус Гусятинського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася в суд із позовною заявою до Гусятинської районної державної адміністрації, Гусятинської районної ради, Клювинської сільської ради, третя особа: приватний нотаріус Гусятинського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання права користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що ОСОБА_6 належало право постійного користування земельною ділягкою, площею 30 га для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ТР № 00043. Позивач успадкувала частку у статутному капіталі СФГ «Калина», ставши його засновником. Тому, відповідно й успадкувала право постійного користування земельною ділянкою, однак не в змозі переоформити право постійного користування земельною ділянкою, так як на її звернення Головне управління Держземагенства в Тернопільській області відмовило позивачу у наданні зазначеної земельної ділянки.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить визнати за ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6121682100:01:001:1135, площею 30 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Клювинської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6.

Представник Клювинської сільської ради Музика М.К. позовні вимоги визнала повністю. Представник Головного управління Держземагенства в Тернопільській області Стельмащук М.В. позовні вимоги не визнав повністю.

Від представника Гусятинської районної ради Бойчука В.М. надійшла заява про визнання позову та розгляд справи у відсутності представника районної ради.

Від представника Гусятинської районної державної адміністрації надійшла заява, в якій представник адміністрації посилається на те, що Гусятинська районна державна адміністрація не є належним відповідачем по справі.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідачів, перевіривши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно державного акту серії ТР №00043 на право постійного користування землею від 8 лютого 2001 року, виданого на підставі рішення Гусятинської районної ради Тернопілдьської області від 28 березня 2000 року, ОСОБА_6 надана у постійне користування земельна ділянка площею 30,0 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Клювинецької сільської ради Гусятинського району для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.6-7).

Відповідно до Статуту селянського (фермерського) господарства «Калина» в новій редакції, зареєстрованого Гусятинською районною державною адміністрацією, позивач ОСОБА_4 є засновником фермерського господарства (а.с.10-16).

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 5.06.2013 року спадкоємцем частки в статутному капіталі Селянського (фермерського) господарства «Калина», яка належала померлому ОСОБА_6, є його дочка - ОСОБА_4. (а.с.8).

З постанови приватного нотаріуса Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області від 3 жовтня 2014 року вбачається, що після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, як спадкоємець за законом звернулася із заявою для прийняття спадщини 5 червня 2013 року. До складу спадкового майна входить зокрема, право постійного користування земельною ділянкою, площею 30 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Клювинської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на право постійного користування земельною ділянкою позивачу відмовлено у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено право на спадкування земельних ділянок, отриманих на праві постійного користування (а.с.19).

За статтею 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

В пункті 5.2. Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року зазначено, що згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливість такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Згідно до ст. 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Спадкодавець набув право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до діючого на час прийняття рішення (2000 року) законодавства, а саме ст. 51 Земельного кодексу України (ред. 1990 року).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» (надалі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно ст. 19 Закону до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Статтею 191 ЦК України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки.

Як видно з матеріалів справи, підтверджується інформацією відділу держземагенства у Гусятинському районі за спадкодавцем ОСОБА_6 (засновником СФГ «Калина») на території Клювинської сільської ради обліковується 30 га. Земель сільськогосподарського призначення, рілля, які перебували у даного землекористувача на првах постійного користування для ведення селянського (фермерського) господарства.(а.с. 34).

Позивач, як спадкоємець після смерті свого батька, прийняла спадщину з метою продовжити фермерську діяльність, на даний час є засновником селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону, фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

В роз'ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 141 ЗК України містить вичерпний перелік підстав припинення право користування земельною ділянкою. Смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою припинення на право користування земельною ділянкою.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку про те, що земельна ділянка була надана на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, позивач є спадкоємцем на частки ФГ «Калина», його засновником після смерті спадкодавця, право користування земельною ділянкою, що належало спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилось внаслідок його смерті, також входить до складу спадщини.

Доводи сторони відповідача про те, що право користування, набуте ОСОБА_6 не може бути успадковане, оскільки припинилося у зв'язку з його смертю є безпідставними, оскільки Пункт 6 Перехідних положень ЗК України визначає, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Однак, обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п. 6 Перехідних Положень, визнаний неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 217-218 ЦПК України, ст. 41 Конституції україни, ст. ст.. 191, 1216, 1225, 1235, 1268 Цивільного кодексу України, ст.ст. 51, 92, 141 Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 про визнання права на постійне користування земельною ділянкою в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 6121682100:01:001:1135, площею 30 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, яка розташована на території Клювинської сільської ради Гусятинського району Тернопільської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Гусятинський районний суд.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно

Суддя Гусятинського районного суду І.О.Лисюк