Ухвала

від 26.12.2014 по справі 612/116/14-ц

БЛИЗНЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 612/116/14-ц

4-с/612/1/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 р. смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Мороза О.І., при секретарі Коняєвій Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Близнюки Харківської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 під час виконання судового рішення,-

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 (надалі - Державний виконавець), в якій просила визнати бездіяльність Державного виконавця у виконавчому провадженні № 4181443 з примусового виконання виконавчого листа № 612/448/13, виданого 30.09.2013 року Близнюківським районним судом Харківської області. Крім того зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» , вжити заходи за виконавчим листом Близнюківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі № 612/448/13 та ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року у справі № 612/448/13-ц.

В обгрунтування вказує на наступне.

Постановою Державного виконавця від 03.02.2014 року, яка отримана нею поштою 06.02.2014 року, вдруге відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 612/448/13, виданим 30.09.2013 р. Близнюківським районним судом Харківської області.

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року у цивільній справі № 6132/448/13-ц внесені відповідні виправлення до вказаного виконавчого листа № 612/448/13-ц/, виданного 30.09.2013 року. Заявою від 23 січня 2014 року начальнику відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 ОСОБА_1 був наданий виконавчий лист Близнюківського районного суду Харківської області від 17 квітня 2014 року у справі № 612/448/13-ц та Ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року у справі № 6132/448/13-ц. З кожним разом кількість зауважень державного виконавця до виконавчого документу лише збільшується, що свідчить про його небажання виконувати ухвалу Близнюківського районного суду Харківської області від 17 квітня 2014 року у справі № 612/448/13-ц, що тягне за собою невиконання Вироку цього ж суду від 25 жовтня 2011 року у кримінальній справі №2003/1-11/11 щодо ОСОБА_4

Ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 17 квітня 2014 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 у

виконавчому провадженні № 4181443 з примусового виконання виконавчого листа № 612/448/13, виданного 30.09 2013 року Близнюківським районним судом Харківської області, неправомірною. Зобов'язано начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області в межах компетенції та повноважень державного виконавця, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» , провести виконавчі дії щодо примусового виконання за виконавчим листом Близнюківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі № 612/448/13 та ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року у справі № 612/448/13-ц.

За апеляційною скаргою Державного виконавця, 01 липня 2014 року, ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Харківської області його скарга була задоволена частково, зазначена вище ухвала Близнюківського районного суду Харківської області скасована, справа передана до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 11-1 ЦПК України, справу розподілено судді Лобановській. Ухвалою Близнюківського районного суду Харкіської області від 22 вересня 2014 року заяву про самовідвід головуючого по справі судді Лобановської С.М. задоволено.

В провадження судді Мороза О.І. справа надійшла 23.09. 2014 року.

Ухвалою судді від 26.09. 2014 року до участі у справі як заінтересована особа було долучено боржника ОСОБА_4. Справа призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.00 год. 06 жовтня 2014 року про що сторони та боржник ОСОБА_4 були сповіщені судовими повістками про виклик. Крім того їм направлено копію цієї ухвали (а.с.80).

За відсутності відомостей про вручення особам, які беруть участь у справі, крім ОСОБА_1, судових повісток про виклик, розгляд скарги відкладався неодноразово, виклик осіб повторювався.

При цьому судові повістки Державному виконавцю направлялися за адресою яку він сам вказав в апеляційній скарзі від 05.05. 2014 року, тобто за адресою Головного управління юстиції у Донецькій області (а.с.36).

З метою встановлення дійсного місця знаходження Державного виконавця, судом був направлений запит до Міністерства юстиції України. Після отримання відповіді, судова повістка та інші документи були направлені Державному виконавцю за вказаною міністерством адресою.

25 грудня 2014 року, електронною поштою до суду надійшло клопотання Державного виконавця з проханням про зупинення розгляду скарги, мотивоване неможливістю надання обґрунтованого заперечення та копій виконавчого провадження оскільки провадження знаходиться у зоні проведення активної фази антитерористичної операції в м. Донецьку. Клопотання підписав - представник за довіреністю ОСОБА_2.

При вивченні наданої фотокопії довіреності встановлено, що вона дійсна лише до 17 жовтня 2014 року.

Крім того зазначене клопотання не підлягає задоволенню також виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.386 КК України суд зобов'язаний розглянути скаргу на дії державного виконавця у десятиденний строк. Вбачається що цей строк пропущений за обставин викладених вище. Зупинення розгляду скарги на невизначений термін призведе і до інших порушень прав стягувача чи взагалі унеможливить виконання судового рішення. Крім того зупинення не передбачене законом. Також суд зважає і на таке. Державний виконавець не вказав на наявність перешкод які б заважали йому особисто з'явитися до суду та надати пояснення як це передбачено ч.1 ст. 386 ЦПК України. Тобто причини особистої його неявки до суду він не повідомив.

На причини неможливості надання до суду обґрунтованих заперечень Державний виконавець також не вказав.

Про обізнаність Державного виконавця із матеріалами виконавчого провадження, яке є предметом оскарження, свідчить зміст апеляційної скарги на ухвалу суду яка була скасована.

Щодо неявки до суду боржника ОСОБА_4

З метою уточнення відомостей про місце проживання боржника ОСОБА_4 судом було направлено запит до підрозділу ГУ ДМС України в Харківській області(а.с.95). Із отриманого повідомленя вбачається, що його місце реєстрації збігається із відомою судові адресою місця проживання на яку і направлялися судові повістки. Повістки не вручені з причин відсутності ОСОБА_4 за місцем проживання. Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 74 ЦПК України суд вважає ОСОБА_4 повідомленим належним чином.

Від заявника ОСОБА_1 надійшли письмові клопотання про розгляд скарги у її відсутність.

Згідно із роз'ясненнями п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, яким повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

За вищевикладених обставин суд розглядає скаргу за відсутності заявника, Державного виконавця, боржника, на підставі наданих доказів.

Судовим засіданням встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року , з послідуючими змінами та доповненнями (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та

інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в

межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими

нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону

та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону

підлягають примусовому виконанню (далі-рішення).

Відповідно до ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

У своїй скарзі до суду стягувач ОСОБА_1 стверджує, що Державним виконавцем безпідставно двічі відмовлено у відкритті виконавчого провадження з посиланням на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст.2 Закону , примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" .

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2013 року Близнюківським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист по цивільній справі №612/448/13-ц; 4-с/612/3/13, за яким суд зобов'язав заступника начальника Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_5 в межах компетенції та повноважень державного виконавця відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" провести належні виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа №2003/1-11/2011, виданого 06.02.2012 року Близнюківським районним судом Харківської області про стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 15000 гривень (а.с.5)

За зверненням ОСОБА_1, ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року, до вищезазначеного виконавчого листа було внесено виправлення, а саме:

- графу «боржник» доповнено абзацем: «Микитівський відділ державної виконавчої служби Горлівського управління юстиції у Донецькій області, вул. Спортивна, 2 м. Горлівка, 84635, Код ЄДРПОУ 34928784»;

- графу «стягувач» доповнено відомостями: «ідентифікаційний номер НОМЕР_1. Тобто відомостями про ідентифікаційний номер стягувача ОСОБА_1 (а.с.6)

Постановою від 03.02.2014 року Державним виконавцем було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з таких мотивів:

- виконавчий документ не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме: не зазначено місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) боржника та індивідуальний ідентифікаційний номер боржника, що є обов'язковими реквізитами виконавчого документу;

- відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягував, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Крім того у цій постанові Державним виконавцем зазначено, що стягувач звернувся до суду із заявою про внесення виправлення до виконавчого листа, посилаючись на відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист не відповідає вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» , а суд, на підставі вищезазначеної заяви, фактично замінив боржника, а не усунув ті обставини, які стали підставою для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 18.11.2013 року (а.с.4).

У своїй скарзі до суду стягувач ОСОБА_1 стверджує, що у Державного виконавця з «з кожним разом збільшується кількість зауважень» до виконавчого документу, та з причин саме бездіяльності він не бажає виконувати судове рішення - вирок Близнюківського районного суду Харківської області від 25.10. 2011 року у кримінальній справі №2003/1-1/11 в частині стягнення із засудженого ОСОБА_4 матеріальної і моральної шкоди за виконавчим листом №2003/1/11, виданим цим же судом.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, у розумінні цієї норми, державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади а саме Державної виконавчої служби України.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» , у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржник (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Отже, графу «боржник» ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року, яка додана заявником ОСОБА_1 до виконавчого листа, доповнено повним найменуванням юридичної особи та ідентифікаційним кодом суб'єкта господарської діяльності - «Микитівський відділ державної виконавчої служби Горлівського управління юстиції у Донецькій області, вул. Спортивна, 2 м. Горлівка, 84635, Код ЄДРПОУ 34928784».

Таким чином твердження Державного виконавця, викладені в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження від 03.02. 2014 року про начебто «заміну» одного боржника іншим не відповідає дійсності оскільки зобов'язання вчинити певні дії покладено судом не на фізичну особу, як помилково вважає старший державний виконавець, а на посадову особу - заступника начальника Микитівського відділу державної виконавчої служби Горлівського міського управління юстиції Донецької області. А тому зазначення у виконавчому листі ЄДРПОУ та адреси саме цієї юридичної особи, а не відомостей про державного виконавця як фізичної особи, є правомірним, необхідним і таким, що відповідає вимогам закону.

Також цією ухвалою суду доповнено виконавчий лист ідентифікаційним номером стягувача ОСОБА_1

Тим самим вказаний виконавчий лист приведено у відповідність до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» .

Керуючись ч.ч. 1,2,5 ст. 254 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документу до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом , і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби; державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження; копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Оскільки вимоги цього Закону не виконані і вбачається бездіяльність Державного виконавця.

На підставі викладеного, суд вважає, що відмова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом №612/448/13-ц є безпідставною, а скарга ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що в цій частині підлягає задоволенню.

У своїй скарзі ОСОБА_1 також просить зобов'язати начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» , вжити заходи за виконавчим листом Близнюківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі № 612/448/13 та ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року у справі № 612/448/13-ц.

За змістом цієї вимоги - таких заходів він, як відповідний керівник, в межах своїх повноважень, своєчасно не вжив. Разом із тим, ОСОБА_1 не вказано в чому конкретно полягала (виразилась) бездіяльність начальника цього відділу, отже немає і підстав давати оцінку його діям, а тому він до участі у справі він не притягнений і в цій частині скарга задоволенню не підлягає.

Згідно п.14 Постанови №6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» від 07 лютого 2014 року, враховуючи, що провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід'ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розділом VII ЦПК , ні Законом України від 8 липня 2011 року N 3674-VI «Про судовий збір» (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Відповідно до ч.2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно ч.1 ст.387 ЦПК україни за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 383-387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 під час виконання судового рішення, задовольнити частково.

Визнати відмову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_2 за виконавчим листом Близнюківського районного суду Харківської області від 17 вересня 2013 року у справі № 612/448/13 та ухвалою Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року у справі № 612/448/13-ц, неправомірною та зобов'язати задовольнити вимогу ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим листом із урахуванням ухвали Близнюківського районного суду Харківської області від 13 грудня 2013 року у справі № 612/448/13-ц.

В іншому у задоволенні скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.І. Мороз