Постанова

від 05.06.2006 по справі 12/238/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/238/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              05.06.06                                                                             №   12/238/06-АП

суддя     Проценко О.А.

За позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Бердянську  Запорізької області, м.Бердянськ Запорізької області

До відповідачаПриватного підприємства “Беркут”,   м.Бердянськ  Запорізької області

Про стягнення  заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 441,22грн. та 38,34грн. процентів                                                                                                                                                                                Суддя Проценко О.А.

Представники

Позивача:Тиховод Н.Я. –представник на підставі дов.  №95/07 від 10.01.2006р.

Відповідачане з'явився

Заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 441,22грн. та 38,34грн. процентів.

Ухвалою від 10.05.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд. Про дату, час і місце проведення засідання сторони повідомлені належним чином.

Позивач наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач проти заборгованості не заперечує, про що зазначив у заяві та що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 10.04.2006р. Крім того, відповідач у заяві зазначив, що судове засідання яке призначено на 05.06.2006р. розглядати без участі його представника.

Згідно з нормами ст.128 КАС України неприбуття представника сторони без повноважних причин не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 року відповідач є  страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою правління ПФУ 19.12.2003 р. № 21-1 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, страхувальники є платниками страхових внесків.

Підпунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхувальники зобов'язані нараховувати,  обчислювати  і  сплачувати  в   установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідач сам визначив розмір суми страхових внесків, що підлягають сплаті у своїх розрахунках за спірний період.

Так, згідно з наданими відповідачем позивачу розрахунками за 4 квартал 2004р. сума страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що відповідач зобов'язаний був сплатити, складає 441грн.22коп.  Але відповідач зобов'язання належним чином не виконав, зазначені суми до Пенсійного Фонду України в м.Бердянську Запорізької області в повному обсязі не вніс.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Внаслідок невиконання відповідачем вимог чинного законодавства недоїмка по сплаті внесків перед УПФУ в м.Бердянську Запорізької області за 4 квартал 2004р. складає 441грн.22коп.

Факт наявності заборгованості відповідач не заперечує, що підтверджується актом звірки від 10.04.2006р.

На день розгляду спору відповідач не довів оплату зазначеної суми. На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача недоїмки по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 4 квартал 2004р. у сумі 441грн.22коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Договором про розстрочення від 27.06.2001р.згідно п.п.18.1.2 п.18.1 статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” боржнику було надано розстрочку в погашенні податкового боргу терміном з 01.01.2002р. до 31.12.2002р.

Згідно з п.п. 14.3.1 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, розстрочення податкових зобов2язань надається на умовах податкового кредиту, якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частинами, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Відповідно до п.п. “в” п.п. 18.1.2 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами”, розстрочення податкового боргу надається під проценти, розраховані за період, що починається від місяця укладання договору про розстрочення та закінчується місяцем погашення розстроченого боргу, виходячи з облікової ставки НБУ, діючої на момент сплати чергового квартального платежу. Зазначені проценти нараховуються платником податків, але не сплачуються, крім випадків, визначених підпунктом “д” підпункту 18.1.2  зазначеного Закону.

За приписами п.п “г” п.п 18.1.2 Закону –проценти, нараховані згідно з підпунктом “в” підпункту 18.1.2 цього пункту, списуються у момент остаточного погашення розстроченого податкового боргу.

Договір про розстрочення від 27.06.2001р. рішенням №4 від 09.08.2002р. достроково розірвано на підставі п.п14.5.1 п.14.5 статті 14 Закону “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами” та нараховані проценти у сумі 38,34грн.

Рішення №4 від 09.08.2002р. відповідачем в порядку, встановленому чинним законодавством не оскаржено.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача процентів обґрунтовані і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 128, 158, 159, 161-163, 167 КАС України, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд

                                              ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Фірма “Беркут” (71100,Запорізька область, м.Бердянськ, пр-т Леніна, 7А, 103, р/р 26002208738001 в БВ ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399, код ЄДРПОУ 30000392) на користь Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську Запорізької області (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1 Бердянської Ради, 2, р/р 25602301201083 в ЗОУ ВАТ “Держощадбанк України”, МФО 313957, код ЄДРПОУ 20508373) 441(чотириста сорок одна)грн.22коп. заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та 38(тридцять вісім)грн.34коп. ппроцентів.

                           Суддя                                             О.П. Проценко

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписана   _16.06. 2006  року.

 Постанова  суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено КАС України,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, не було подано. Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

 У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова  суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.