Рішення

від 24.12.2014 по справі 634/239/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 22-ц/790/7393/14 Головуючий 1 інстанції - Нестеренко О.С.

Справа № 634/239/14-ц Доповідач - Гуцал Л.В.

Категорія: захист прав споживачів

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Гуцал Л.В.,

суддів - Коростійової В.І.,Крилової Т.Г,

за участю секретаря - Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 вересня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» про захист прав споживача, стягнення суми, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заначеним позовом.

Посилався на те, що 03 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Компанія Спецтехінвест» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 2/03-09 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати покупцеві трактор МТЗ-892, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

Сторони погодили, що загальна вартість Договору складає 199 000 гривень, строк передачі товару покупцеві до 12 вересня 2012 року. На виконання умов Договору позивач вніс передплату в загальній сумі 41 350 гривень, проте відповідач в обумовлений Договором строк товар не передав, гроші не повернув.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за Договором, вважаючи свої права порушеними, позивач, посилаючись на ст.ст. 22,23, 525,526,530,536,549,550,610,612,625,693,1167 ЦК України, ст.ст.10.21,22 Закону України «Про захист прав споживачів», просив стягнути з ТОВ «Компанія Спецтехінвест» на його користь:

- попередню оплату товару в сумі 41 350 гривень;

- пеню відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 3 128 280 гривень;

- проценти в сумі 4 184 гривні 28 копійок;

- три відсотки річних в сумі 1 780 гривень 88 копійок;

- пеню відповідно до п.4.1 Договору в сумі 8 274 гривні 05 копійок;

- збитки в сумі 16 252 гривні 67 копійок;

- моральну шкоду в сумі 20 000 гривень;

- витрати на правову допомогу.

Справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 вересня 2014 року позов задоволено частково - суд стягнув з відповідача на користь позивача попередню оплату товару в сумі 41 350 гривень та пеню відповідно до п.4.1 Договору в сумі 8 274 гривні 05 копійок; в іншій частині позову відмовив.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити, та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. В частині задоволених позовних вимог рішення не оскаржує.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав .

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив. ТОВ «Компанія Спецтехінвест» було належним чином та завчасно за місцезнаходженням згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про наслідки неявки представника товариства за викликом суду.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, створення судом належним умов розгляду справи у суді, неприпустимість зловживання процесуальними права учасниками процесу, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 627 , 628 ЦК визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України ).

За приписами ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Статтею 629 ЦК України , встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525 , 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Судовим розглядом встановлено, що 03 вересня 2012 року між ТОВ "Компанія Спецтехінвест" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу (а.с.105-108).

За умовами Договору продавець зобов'язався передати покупцеві трактор МТЗ-892, а покупець - прийняти та оплатити товар вартістю 199 000 гривень (п.1.1,1.2,1.3 ). Товар передається покупцеві відповідно накладних, що видані продавцем (п.2.1); покупець протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору, але не пізніше 05 вересня 2012 року включно, перераховує на розрахунковий рахунок продавця часткову попередню оплату в сумі 15 % вартості товару в сумі 29 850 гривень. (п.2.3.1); продавець постачає товар у термін до 12 вересня 2012 року включно (п.2.4); за прострочення передачі або неповну передачу товару продавець сплачує покупцеві пеню у подвійному розмірі облікової ставки НБУ від суми перерахованих грошових коштів на рахунок продавця за кожен день прострочення передачі товару (п.4.1); Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків за цим Договором (п. 9.1).

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором, перерахувавши відповідачеві 05 вересня 2012 року 29 850 гривень та 03 жовтня 2012 року ще 11 500 гривень попередньої оплати вартості трактору МТЗ-1221.2 згідно рахунку-фактури №2/03-09 від 03 вересня 2012 року (а.с. 109), що підтверджується квитанціями від 05 вересня 2012 та від 03 жовтня 2012 року (а.с.110,111) та не спростовано відповідачем.

Натомість відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 663 Цивільного кодексу України , не поставив товар у визначені договором строки.

За твердженням позивача, яке відповідачем не спростовано, на момент розгляду справи відповідач товар позивачеві не поставив, попередню оплату не повернув, штрафні санкції не сплатив.

Задовольняючи позов в частині стягнення попередньої оплати товару та пені за Договором, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги грунтуються на законі.

Рішення суду в цій частині не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені відповідно до положень ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», трьох відсотків річних за ст.625 ЦК України, збитків відповідно до ст.22 ЦК України та моральної шкоди, суд виходив з їх безпідставності.

Судова колегія з таким висновком погоджується, при цьому виходить з наступного .

Щодо стягнення пені. Стаття 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

Частиною 5 цієї статті, на яку посилається позивач в обгрунтування позовних вимог про стягнення пені в розмірі 3 128 280 гривень, передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством; у разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Як встановлено судом та визнається позивачем між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, а не договір про виконання робіт (надання послуг), які за своєю правовою природою не є тотожніми. А отже, положення ч.5 ст.10 зазначеного Закону до правовідносин, що виникли між сторонами не може бути застосовано.

Щодо стягнення трьох процентів річних. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас дана норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли між сторонами, оскільки стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 5011-42/13539-2012, яка відповідно до положень ст.360.7 ЦПК України, є обов'язковою для застосування у судовій практиці .

Щодо стягнення збитків. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

За приписами ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З огляду на положення ст.22 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, доведення факту завдання реальних збитків, а також причинний зв'язок між цією шкодою та діями відповідача в силу ст. ст. 10 , 60 ЦПК України , покладається на позивача .

Само по cобі посилання позивача на те, що внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов'язань позивач не придбав трактор на який розраховував та внаслідок знецінення національної валюти вартість товару збільшилась, не є підтвердженням спричинення йому невиконанням цього Договору відповідачем реальних збитків відповідно до ст.22 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Належних та допустимих доказів наявності реальних збитків, матеріали справи не містять.

Покладання на відповідача відповідальності у формі відшкодування збитків на здійснення свого права суперечить в цілому принципам юридичної відповідальності, що настає саме за порушення зобов'язань.

Щодо стягнення моральної шкоди. Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

В обгрунтування позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач послався на ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст.23,1167 ЦК України.

Право на відшкодування моральної шкоди, завданої споживачу, передбачено п.5 ч.1 ст. 4 та ст. 16 Закону № 1023ХII, за змістом яких відповідно до закону відшкодовується шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції).

Нормативні акти, які регулюють спірні правовідносини не передбачають відшкодування моральної шкоди споживачеві у разі невиконання продавцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Враховуючи той факт, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу, правові підстави для застосування до даного спору положень ст.1167 ЦК України відсутні.

Умовами укладеного між сторонами Договору, відшкодування моральної шкоди у разі невиконання продавцем взятих на себе зобов'язнь, також не передбачено.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зазначених позовних вимог грунтується на законі.

Разом з тим, не можна визнати законним і обгрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні на користь позивача 4 184 гривень 28 копійок відповідно до ч.3 ст. 693 ЦК України.

Матеріалами справи встановлено, що укладеним між сторонами Договором був встановлений обов'язок покупця частково оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), і ОСОБА_1 така оплата була здійснена в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Натомість відповідач, який одержав суму попередньої оплати товару, у встановлений Договором строк товар не передав, а відтак покупець має право вимагати від продавця крім повернення суми попередньої оплати, нарахування на цю суму процентів відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати (ст.693 ЦК України).

За наданим позивачем розрахунком сума процентів нараховантих на суму попередньої оплати станом на час звернення до суду з позовом складає 4 184,28 гривень. Такий розрахунок здіснений з урахуванням розміру облікової ставки НБУ за спірний період та є правильним.

Крім того, в порушення положень ст.214 ЦПК України, суд першої інстанції при ухваленні рішення не вирішив питання про судові витрати.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Оскільки матеріали справи містять належні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, розрахунок яких здійснений відповідно до Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», то відповідно до ст.88 ЦПК України, на користь ОСОБА_1 з відповідача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 4 400 гривень.

За приписами ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення , звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 за Законом України «Про захист прав споживачів» звільняється від сплати судового збору, судовий збір в дохід держави підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З огляду на те, що судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України , рішення районного суду підлягає зміні.

Керуючись ст. 303 , 304 , п.2 ч.1 ст. 307 , п.1-3 ч.1 ст. 309 , 313 , ч.2 ст. 314 , 316 , 317 , 319 ЦПК України , колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 серпня 2014 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» на користь ОСОБА_1 4184 (чотири тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 28 копійок процентів за користування чужими грошовими коштами та 4400 (чотири тисячі чотириста) гривень на відкодування витрат на правову допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» в дохід держави судовий збір у розмірі 538 (п'ятсот тридцять вісім) гривень 08 копійок.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», трьох відсотків річних відповідно до ст.625 ЦК України, збитків відповідно до ст.22 ЦК України та моральної шкоди рішення залишити без змін.

В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецтехінвест» на користь ОСОБА_1 попередньої оплати товару та пені за договором купівлі-продажу рішення суду першої інстанції не оскаржувалось та судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий

Судді