Рішення

від 30.12.2014 по справі 902/1760/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 грудня 2014 р. Справа № 902/1760/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк", м.Київ

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадітранс", м.Одеса

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Гарант", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Південний", м.Одеса

про стягнення 2 894 330,50 грн.

За участю секретаря судового засідання Миколюк М.Г.

За участю представників:

позивача: Бузько А.І., довіреність № 546/1 від 25.12.2014 р.

відповідачів: не з'явились.

ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк": Ковальчук К.В., довіреність № 43/07/2014 від 21.07.2014 р.

ПАТ АБ "Південний": Можаров А.В., довіреність № 426 від 26.12.2014 р.

Інші: Тусьмук С.О.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Еенергоінвест" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадітранс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Гарант" про повернення 2 894 330 грн 50 коп. набутих без достатніх правових підстав.

Ухвалою суду від 17.12.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1760/14 та призначено до розгляду на 30.12.2014 р.

Одночасно з порушенням провадження у справі № 902/1760/14 судом, за клопотанням позивача, залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" та на стороні відповідача 1 - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Південний".

29.12.2014 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 ПАТ акціонерний банк "Південний" надійшли пояснення, яким банк не заперечує та просить задовольнити позов ТОВ "Енергоінвест".

Також ПАТ акціонерний банк "Південний" пояснив наступне: за період з 01.01.2014 р. по 29.12.2014 р. по рахунку ТОВ "Кадітранс", відкритому в АБ "Південний", було проведено одну операцію по зарахуванню грошових коштів в сумі 2 894 330,50 грн з рахунку ТОВ "Енергоінвест", відкритому в ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк"; інших операцій між позивачем та відповідачем 1 не було здійснено; 09.12.2014 р. на виконання ухвали Вінницького міського суду від 08.12.2014 р. АБ "Південний" було накладено арешт на грошові кошти ТОВ "Кадітранс" в сумі 2 894 330,50 грн, які станом на 25.12.2014 р. перебувають на поточному рахунку позивача відкритому в ПАТ АБ "Південний".

29.12.2014 р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" надійшли письмові пояснення щодо поданого позивачем позову, з яких вбачається, що Банк не заперечує щодо задоволення позовних вимог .

Крім того, з пояснень Банку вбачається, що між ним та позивачем існують договірні відносини оформлені договором банківського рахунку № 00010.14-СВА.101 від 10.06.2014 р. та договором про надання послуг Інтернет системи електронних платежів "iFobs" №00008.14-ССВ.101 від 26.06.2014 р. на підставі яких Банк приймає та виконує платіжні інструменти Клієнта (позивача) в національній валюті України. 01.12.2014 р. на виконання виставленого відповідно до умов договорів платіжного доручення № 1228 від 01.12.2014 р., за допомогою програмних засобів Системи "iFobs" з поточного рахунку позивача було здійснено перерахування коштів в сумі 2 894 330,50 грн на рахунок ТОВ "Кадітранс", відкритому в ПАТ АБ "Південний".

Того ж дня від позивача було отримано повідомлення про "несанкціонований" платіж в сумі 2 894 330,50 грн, але кошти у вказаній сумі вже були перераховані на рахунок ТОВ "Кадітранс".

Також 29.12.2014 р. від відповідача 2 - ТОВ "Безпека-Гарант" - надійшов відзив на позовну заяву, яким він повністю визнав позовні вимоги позивача та пояснив, що 09.12.2014 р. ТОВ "Безпека-Гарант" укладено з ТОВ "Енергоінвест" договір поруки за умовами якого відповідач 2 є поручителем перед позивачем за виконання ТОВ "Кадітранс" зобов'язання щодо повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 2 894 330,50 грн та судових витрат, понесених по сплаті судового збору при розгляді справи в сумі 57 886,61 грн.

30.12.2014 р. до суду надійшла заява позивача про відмову від позовних вимог до відповідача 2.

Відповідачі в судове засідання 30.12.2014 р. не з'явились.

При цьому суд констатує, що відповідач 2 повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення наявним в матеріалах справи, а також поданням витребуваних судом доказів, в тому рахунку і відзиву на позовну заяву.

В свою чергу відповідач 1 документів витребуваних ухвалою суду від 17.12.2014 р. не надав, причин неявки та неподання документів не повідомив, хоча про час, день та місце розгляду справи відповідача 1 було повідомлено завчасно та належним чином - ухвалою суду від 17.12.2014 р. надіслання якої стверджується реєстром відправки поштової кореспонденції суду.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 19792683 від 17.12.2014 р. місцезнаходженням відповідача 1 є вулиця Чорноморського козацтва, 103, оф.202, м.Одеса, 65003 (дана адреса також зазначена позивачем в позовній заяві) і за якою останньому направлялась ухвала суду.

29.12.2014 р. до суду повернувся конверт з ухвалою суду надісланий на вказану вище адресу відповідача 1 з відміткою відділення поштового зв'язку "організація за вказаною адресою не знаходиться".

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

При неявці відповідача в судове засідання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

При цьому суд констатує, що відповідачем 1 не подано клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача 1 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Окрім того суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, крім іншого, відмовитись від позову.

Частина 6 названої статті вказує, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України - господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява позивача про відмову від позову приймається судом, оскільки відмова позивача від позову не суперечить чинному законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, відповідає обставинам і матеріалам справи.

При цьому судом враховано, що заява про відмову від позовних вимог підписана директором ТОВ "Енергоінвест" Ковальчуком О.А., який в силу своїх повноважень має право на подання заяви про відмову від позову повністю та частково.

Як вбачається із змісту заяви про відмову від позовних вимог позивач, крім іншого послався на ст.78 ГПК України, що свідчить про те, що наслідки відмови від позову йому відомі.

В зв'язку з цим провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача 2 - ТОВ "Безпека-Гарант" підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Приймаючи відмову позивача від позовних вимог до відповідача 2 суд врахував приписи ч.3 ст.17 ГПК України відповідно до якої справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, представників третіх осіб, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

10.06.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" (Банк, третя особа 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест" (Клієнт, позивач) було укладено договір банківського рахунку № 00010.14-СВА.101, за умовами якого Банк після надання Клієнтом всіх передбачених діючим законодавством України та внутрішніми положеннями Банку документів відкриває банківський поточний рахунок № 26009010316264, у валютах визначених Клієнтом в заявах про відкриття рахунку, з метою здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства України (п.1.1 Договору) (а.с.15-19, т.1).

26.06.2014 р. між Третьою особою 1 (Банк) та позивачем (Клієнт) було укладено договір про надання банківських послуг Інтернет системи електронних платежі "iFobs" № 00008.14-ССВ.101, за умовами якого сторони погодились, що послуги, які надаються відповідно до даного Договору є додатковими до розрахунково-касового обслуговування, яке здійснюється відповідно до договору банківського рахунку № 00010.14-СВА.101 від 10.06.2014 р. (основний договір) та є таким, що укладений на виконання Основного договору (п. 1.1 Договору від 26.06.2014 р.) (а.с. 20-24, т.1).

За умовами договору "iFobs" № 00008.14-ССВ.101 від 26.06.2014 р. за допомогою системи "iFobs" та на умовах, передбачених Основним договором, Банк приймає та виконує платіжні інструменти Клієнта в національній валюті України, в іноземній валюті та заявки на купівлю/продаж/обмін іноземної валюти, а також приймає листи та запити Клієнта, надсилає власні листи та запити до Клієнта, відповідає на запити Клієнта (п.1.2.2 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору "iFobs" сторони визнають юридичну силу платіжних документів, передбачених за допомогою Системи "iFobs", які завірені електронними цифровими підписами Клієнта чи уповноважених ним осіб, сформованими у відповідності з умовами даного Договору (ЕЦП).

Як вбачається з довідки Вінницької регіональної дирекції ПАТ "МІБ" за №322/ІІІ від 11.12.2014 р. станом на 01.12.2014 р. на розрахунковому рахунку позивача № 26009010316264, відкритому в ПАТ "МІБ" знаходилось 8 426 579 грн 48 коп. (а.с. 25, т.1).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2014 р. з розрахункового рахунку позивача № 26009010316264 за допомогою електронної системи платежів "iFobs", на підставі платіжного доручення № 1228 від 01.12.2014 р. на розрахунковий рахунок ТОВ "Кадітранс" (відповідач 1), відкритому в ПАТ АБ "Південний", було перераховано 2 894 330 грн 50 коп., з зазначенням призначення платежу: " Оплата за монокристалічні фотоелектр. модулі згідно рах. 189-14 від 26.11.2014 р. в т.ч. ПДВ 20% 482388,42 грн" (а.с 26, т.1).

Факт наявності грошових коштів на поточному рахунку позивача, перерахування грошових коштів в сумі 2 894 330,50 грн на рахунок відповідача 1 підтверджується також банківськими виписками, інформаційною довідкою ПАТ "МІБ" № 354/ІІ від 29.12.2014 р., платіжним дорученням від 01.12.2014 р. № 1228 (а.с.26-30, т.1).

За твердженням позивача перерахування грошових коштів відбулось несанкціоновано в зв'язку із фальшуванням вказаного вище платіжного доручення.

Із матеріалів справи слідує, що після перерахування грошових коштів на рахунок відповідача 1 головний бухгалтер ТОВ "Енергоінвест" звернувся з листом № 499 від 01.12.2014 р. до директора ВДР ПАТ "МІБ" про блокування суми 2 894 330,50 грн, а останній в свою чергу звернувся електронним повідомленням до голови правління ПАТ АБ "Південний" з проханням терміново заблокувати зазначену грошову суму з метою припинення подальшого незаконного перерахування коштів (а.с.35-36, т.1).

Також судом встановлено, що на підставі заяви позивача № 500 від 02.12.2014 р. до Управління МВС України у Вінницькій області про вчинення кримінального правопорушення розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03.12.2014 р. внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020000000343 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.361 КК України (а.с.37-38, т.1).

В рамках вказаного кримінального провадження на грошові кошти в сумі 2 894 330,50 грн, що перебувають на поточному рахунку № 26001010029761 ТОВ "Кадітранс" в ПАТ АБ "Південний" накладений арешт ухвалою Вінницького міського суду від 08.12.2014 р. у справі 127/26044/24-к провадження 1-кс/127/8355/14, яка надіслана старшим слідчим слідчого управління УМВС України до ПАТ АБ "Південний" та отримана банком 09.12.2014 р., про що є відмітка банку на другому примірнику направлення старшого слідчого (а.с.40-41, т.1)

04.12.2014 р. позивачем на адресу відповідача 1 надіслано лист № 508 з вимогою повернення коштів 2 894 330,50 грн, як помилково перерахованих (а.с.42, т.1).

За твердженням позивача відповіді на вказаний лист зі сторони відповідача 1 не надійшло, як і не відбулось повернення грошових коштів.

З огляду на наявний в платіжному дорученні № 1228 від 01.12.2014 р. в графі призначення платежу запис "Оплата за монокристалічні фотоелектр. модулі згідно рах. 189-14 від 26.11.2014 р. в т.ч. ПДВ 20% 482388,42 грн" судом з'ясовувалась наявність між сторонами будь-яких господарських відносин.

В письмових поясненнях від 29.12.2014 р. № 551 позивач вказав на відсутність будь-яких договірних правовідносин із відповідачем 1 на підтвердження чого долучив книгу реєстрації договорів.

Із письмових пояснень третіх осіб та доданих до них документів слідує, що між позивачем та відповідачем 1 за період з 01.01.2014 р. по 29.12.2014 р. була проведена лише одна операція по зарахуванню грошових коштів в сумі 2 894 330,50 грн 01.12.2014 р. на рахунок ТОВ "Кадітранс" з рахунку ТОВ "Енергоінвест".

Також із вказаних пояснень, долучених до неї доказів та довідки позивача № 550 від 29.12.2014 р. слідує, що грошові кошти в сумі 2 894 330,50 грн станом на 29.12.2014 р. перебувають на рахунку ТОВ "Кадітранс" та на них накладений арешт згідно ухвали Вінницького міського суду від 08.12.2014 р.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Приписами ст.174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з поміж іншого внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав .

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала .

Частиною другою названої статті встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: факт набуття або збереження майна; набуття або збереження майна у однієї сторони (набувач) відбувається з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); відсутність правової підстави (юридичного факту) для набуття або збереження за рахунок іншої особи .

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Підставою виникнення зобов'язання із безпідставного збагачення можуть бути як дії набувача майна або потерпілого, так і події. При цьому поведінка набувача майна може бути як правомірною (коли він набуває майно внаслідок помилки, без умислу зі своєї сторони), так і неправомірною (коли набувач майна свідомо подає підроблені документи для отримання пільги або здійснює якісь інші неправомірні діяння з метою отримання безпідставного збагачення).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 названої статті передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 р. № 22 кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 6 Указу Президента України № 227/95 від 16.03.1995 р. "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" встановлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного вище вимога позивача про стягнення з відповідача 1 2 894 330,50 грн набутих без достатніх правових підстав підлягає задоволенню як обґрунтована та правомірна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду (як вже зазначалось вище) відповідач 1 не подав до суду належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення грошових коштів, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову відносно відповідача 1 в повному обсязі.

Витрати на сплату судового збору підлягають віднесенню на відповідача 1 відповідно до ст.49 ГПК України.

30.12.2014 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Приймаючи рішення судом враховано положення п.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" в якому вказано, що господарські суди повинні зазначати у рішеннях щодо кількох відповідачів - як вирішено спір щодо кожного з них (з урахуванням вимог частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, ч.3 ст.17, ст.ст.22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадітранс" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадітранс", вул.Чорноморського козацтва, 103, офіс 202, Суворовський район, м.Одеса, 65003 (ідентифікаційний код - 39197937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвест", провулок Станіславського, 16, Замостянський район, м.Вінниця, 21022 (ідентифікаційний код - 24895253) - 2 894 330 грн 50 коп. безпідставно отриманих коштів, 57 886 грн 61 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позову до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Гарант".

4. Провадження в частині позовних вимог до відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-Гарант" - припинити згідно п.4ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

5. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачам рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення

Повне рішення складено 30 грудня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу 1 - вул.Чорноморського козацтва, 103, офіс 202, м.Одеса, 65003.

3 - відповідачу 2 - вул.Першотравнева, 158, м.Вінниця, 21100.