Постанова

від 22.12.2014 по справі 826/16175/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2014 року 12:10 № 826/16175/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Трухан К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛІТ ГРУП» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проскасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 р. № 0003262201,

за участю представників сторін:

від позивача: Андрієнко С.В.

від відповідача: Коваленко А.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22 грудня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛІТ ГРУП» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003262201 від 06.08.2014 р., прийняте на підставі акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «САТЕЛЛІТ ГРУП» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» за січень 2014 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 17.07.2014 р. № 1725/26-53-22-01-21-38196377 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 р. № 0003262201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 625,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях до позову.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «САТЕЛЛІТ ГРУП» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до бюджету податку на додану вартість в частині взаємовідносин з ТОВ «ВЕРБЕНА-Н» за січень 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «САТЕЛЛІТ ГРУП» вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 124 500,00 грн. за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.07.2014 р. № 1725/26-53-22-01-21-38196377 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.08.2014 р. № 0003262201, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 155 625,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі - 124 500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 31125,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Товариство з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛІТ ГРУП» зареєстровано Дніпровською районною ум. Києві державною адміністрацією, перебуває на обліку у ДПІ Дніпровського району м. Києва. Згідно інформації, викладеній в акті перевірки від 17.07.2014 р. № 1725/26-53-22-01-21-38196377, з 01.02.2012 по день підписання акту перевірки був платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що предметом перевірки податкового органу стали господарські взаємовідносини між ТОВ «САТЕЛЛІТ ГРУП» (замовник) та ТОВ «Вербена-Н» (виконавець) на підставі наступних договорів: № 010114-10 від 01.01.2014 р., № 010114-12 від 01.01.2014 р., № 164 від 02.12.2013 р. про надання охоронних послуг, відповідно до умов яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати охоронні послуги з нагляду та контролю за охоронною діяльністю замовника на об'єктах згідно Додатку № 1 даного договору. Оплата проводиться згідно актів виконаних робіт.

На підтвердження виконання робіт за вказаними договорами позивачем надано суду акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 38-40 Том 1), податкові накладні, виписані ТОВ «Вербена-Н» (а.с. 41-43 Том 1).

На підтвердження наявності дозвільних документів у ТОВ «Вербена-Н» позивачем надано витяг з бази даних відділу ДСЛтаДон Управління громадської безпеки ГУ МВС України у м. Києві, згідно якого вказане підприємство на момент здійснення перевірки мало діючу ліцензію на надання послуг з охорони власності та громадян.

Слід зазначити, що відносно ТОВ «Вербена-Н» тривала процедура ліквідації ТОВ «Вербена-Н» в Господарському суді Запорізької області. На момент перевірки позивача ТОВ «Вербена-Н» було визнано банкрутом, про що Господарським судом м. Києва прийнято постанову від 26.06.2014 р. по справі № 908/1793/14.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на отриману від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову інформацію, а саме акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вербена-Н» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. від 03.04.2014 р. № 1016/26-55-22-07/38150277, з якого стало відомо, що ТОВ «Вербена-Н» не знаходиться за адресою реєстрації, фактичне місцезнаходження встановити неможливо.

Крім того, висновки відповідача зроблені з огляду на те, що в ході аналізу податкових декларацій з податку на додану вартість підсистеми «Дані митниці» АІС «Податковий блок», відсутня жодна інформація, щодо ввезення на територію України товарів, необоротних активів та отриманих від нерезидента на митній території України послуги з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку ТОВ «Вербена-Н».

СУ ФР ГУ Міндоходів проводить досудове розслідування по матеріалам, які внесені до ЄРДР під № 32014100000000051 за фактом незаконного нарахування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з нібито здійсненими фінансово-господарськими операціями з реально діючими СПД підприємствами, що містять ознаки фіктивних, в тому числі і ТОВ «Вербена-Н», що призвело до несплати податків в особливо великих розмірах.

Проте суд не приймає до уваги висновки податкового органу, оскільки останні не містять правових підстав, які б свідчили про порушення позивачем чинного законодавства.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагента та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України. Доказів винесення вироку у кримінальній справі суду не надано.

При цьому вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту суд виходить з наступного.

Так, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період за січень 2014 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, вартості наданих послуг, які економічно необхідні для здійснення даних господарських операцій.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між укладеними договорами та результатом їх виконання: формування основних фондів, отримання економічної вигоди, передачу об'єктів.

Позивачем не надано суду доказів, які свідчили про рух активів; доказів прийняття (передачі) об'єктів під охорону, зокрема, майна та інших матеріальних цінностей на об'єкті несення охоронних послуг, прийнятих під охорону; доказів понесених витрат на забезпечення охорони об'єктів.

Суд критично оцінює надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки в останніх не зазначено, які саме об'єкти замовника підлягали охороні в січні 2014 року, тому не можливо оцінити чи відповідає вартість наданих послуг об'єму наданих (отриманих) послуг.

Крім того, слід звернути увагу на той факт, що згідно витягу з бази даних відділу ДСЛтаДон Управління громадської безпеки ГУ МВС України у м. Києві кількість персоналу охорони у ТОВ «Вербена-Н» становить « 0».

З огляду на викладене суд вбачає, що надані позивачем первинні документи носять сумнівний та неповний характер, а господарська діяльність товариства спрямована на здійснення операцій пов'язаної з наданням податкової вигоди третім особам.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальній сумі 124 500,00 грн. за січень 2014 року.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 06.08.2014 р. № 0003262201, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «САТЕЛЛІТ ГРУП» відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук

Повний текст постанови виготовлено 27.12.2014 р.