Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/22702/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22702/14 11.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001)

до Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК" (вул. Ігорівська/Набережно-Хрещатицька, 13/5 (літ А), м. Київ, 01135)

про стягнення 115097,92 дол. США (1490752,63 грн.), 907214,42 євро (14859398,35 грн.), 11321400,00 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Домащук Ю.А. - начальник відділу правового регулювання банківської діяльності, довіреність № 3356 від 28.02.13 р.

Вознюк М.В. - начальник відділу представництва в судах, довіреність № 3352 від 01.03.13 р.

Від відповідача: не з'явився (Долуда І.І.- представник, довіреність б/н від 21.11.14 р. присутній в судовому засіданні 25.11.14 р.)

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДІВІ БАНК" про стягнення 115097,92 дол. США (1 490 752,63 грн.), 907214,42 євро (14859398,35 грн.), 11321400,00 грн. заборгованості, а також 73080,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 20/2467 від 17.10.14 р. позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов Договору № 09072013 про відкриття та обслуговування мультивалютного кореспондентського рахунку банку-резидента України від 09.07.2013 р. в частині виконання платежів та списання коштів з рахунку позивача.

До позовної заяви позивачем додана заява № 20/5468 від 17.10.14 р. про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно ПАТ «ДІВІ БАНК» і грошові кошти, що належать відповідачеві та знаходяться на: рахунку (мультивалютний), відкритому у ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127), МФО 322313; рахунках № 16007112243802 (USD) та № 16006112243803 (EUR), відкритих у ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПІВДЕННИЙ» (65059, м. Одеса, вул. Краснова,6/1), МФО 328209; рахунку №16006100000095 (EUR), відкритому у ПАТ "ЗЛАТОБАНК" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52), МФО 380612; рахунку № 32001160101 у Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області (04070, м. Київ, Контрактова площа, 26), МФО 321024; на інші кореспондентські рахунки, відкриті в банках України.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на той факт, що в забезпечення виконання зобов'язань за Договором № 09072013 про відкриття та обслуговування мультивалютного кореспондентського рахунку банку - резидента України від 09.07.2013р. було укладено Договір застави № 7 від 19.09.2014 року, згідно якого позивачу надані майнові права, що випливають з Договору про відкриття кредитної лінії №10810/КЛ/20140708-001 від 08.07.2014 року, укладеного між ПАТ «ДІВІ БАНК» та ТОВ «БІЗНЕС-ГАЛАКТИКА» (код 38509627).

В свою чергу забезпеченням за Договором №10810/КЛ/20140708-001 від 08.07.2014 року є Договір застави товарів в обороті №10810/ДЗТО/20140708-001 від 08 липня 2014 року, згідно якого ТОВ «БІЗНЕС-ГАЛАКТИКА» надало в заставу ПАТ «ДІВІ БАНК» кукурудзу фуражну, врожаю 2013р., в кількості 10600,00 тон, яка має зберігатися за адресами: Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Пеньки - склад №1-11 та Тернопільська обл., Борщівський р-н, с. Новосілка склад №1-8. При цьому позивач зазначив, що працівниками ПАТ «КБ «Хрещатик» встановлено відсутність та невідповідність адрес фактичного місця перебування заставленого майна, що, на думку позивача, свідчить про ймовірність виведення всіх коштів та активів відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22702/14, розгляд справи призначено на 06.11.14 р..

В судове засідання 06.11.14 р. з'явились уповноважені представники позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 06.11.14 р. не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032325444.

До початку судового засідання 06.11.14 р. через канцелярію суду позивачем подано письмове клопотання № 20/789 від 04.11.2014 про долучення до матеріалів справи документів. Дане клопотання задоволене судом, документи долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 06.11.14 р. відповідачем через канцелярію суду подані письмові заперечення на позовну заяву та заяву про забезпечення позову № 2014/11/04-1/2 від 04.11.2014, в яких останній зазначив, що факт наявності або відсутності заборгованості не може встановлюватись на підставі пояснення або усного зазначення сторони у справі, а має підтверджуватись лише письмовими доказами, яких позивач не надав. Також відповідач у запереченнях зазначив, що надані позивачем докази (виписки СВІФТ-повідомлень) не є належними доказами з огляду на положення ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, оскільки складені іноземною мовою та не перекладені на українську мову, в свою чергу, акт перевірки від 26.09.2014 р. не скріплений печаткою позивача, підписами уповноважених представників заставодавця та печаткою заставодавця.

Також за твердженням відповідача, позивачем не надано доказів досудового врегулювання спору. Окрім того, відповідач у своїх запереченнях звертає увагу суду на те, що у випадку задоволення заяви позивача про забезпечення позову позивача буде позбавлено можливості здійснювати статутну діяльність банку, чим порушено права значної кількості третіх осіб, у тому числі клієнтів відповідача, а також принцип співрозмірності. На підставі вищевикладеного відповідач просив суд у задоволенні позову та заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Письмові заперечення разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.14 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався на 25.11.14 р..

В судове засідання 25.11.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

До початку судового засідання через канцелярію суду позивачем подані письмові пояснення № 20/6241 від 20.11.14 р. щодо заперечень відповідача на позовну заяву та заяву про забезпечення позову у справі № 910/22702/14, відповідно до яких останній звертає увагу суду на те, що відповідачем не заперечується факт укладання договору № 09072013 про відкриття та обслуговування мультивалютного кореспондентського рахунку банку - резидента України від 09.07.2013, при цьому зазначає, що власних виписок з рахунку № 16003000006001, який в установі банку відкритий на користь позивача, відповідачем суду не надано.

Крім того, в поясненнях позивач зазначив, що до цього часу руху за мультивалютним рахунком не було, та, відповідно, не може існувати інших документів за операціями. Відтак, викладені у відзиві відповідача факти щодо надання виписок за різні періоди по окремим видам валют є непослідовними та неаргументованими.

Щодо визнання відповідачем неналежності доказів позивач зазначає, що чинне законодавство України не передбачає перекладу стандартних форматів повідомлень системи SWIFT, які складаються не іноземною мовою, як зазначає відповідач, а латиницею. Згідно прикладів, наведених у Положенні про правила формування ІВАN (міжнародного банківського рахунку) в Україні, надані до суду повідомлення відповідають стандартним форматам повідомлень системи SWIFT та пп. 3.1.1 п. 3.1, п. 3.3 укладеного між сторонами спірного договору.

На думку позивача висновки відповідача щодо неналежного досудового врегулювання спору є безпідставними, оскільки умовами спірного договору не передбачено обов'язковості направлення претензії цінним листом з описом вкладення, тоді як позивачем направлялись рекомендовані листи про порушення відповідачем зобов'язання за умовами спірного договору зі зворотнім повідомленням про вручення. Крім того, позивачем у поясненнях зазначено, що з моменту отримання листів-претензій щодо невиконаних зобов'язань за укладеним між сторонами спірним договором, а також подання позову до суду, відповідач жодного разу не звернувся до позивача про спростування виставлених вимог, що свідчить про намагання затягнути виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з чим позивач несе відчутні збитки за неповернуті кошти.

Разом з цим позивач звертає увагу суду на те, що частка територіальної громади в особі Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської державної адміністрації складає 25%+1 акція статутного капіталу ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», і таким чином збитки частково завдаються територіальній громаді м. Києва. Доказів повернення коштів за умовами спірного договору відповідачем не надано, наявність заборгованості не спростовано. Оскільки обставини, викладені в позовній заяві та заяві про забезпечення позову, свідчать про спрямоване, системне невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що викликає обґрунтовані побоювання позивача щодо виведення або приховання активів відповідача до прийняття рішення у даній справі та неможливості виконання рішення суду в майбутньому, позивач просить суд задовольнити позов та заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Пояснення позивача разом з доданими до них документами судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.11.14 р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався на 11.12.14 р..

У судове засідання 11.12.14 р. з'явились уповноважені представники позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою уповноваженого представника відповідача б/н від 25.11.14 р. про оголошення

До початку судового засідання 11.12.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подано письмове клопотання № 2014/12/11-1/2 від 11.12.14 р. про відкладення розгляду справи в зв'язку з відрядженням представника відповідача.

Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.12.14 р. представником позивача на виконання вимог ухвал суду від 23.10.14 p., від 06.11.14 р. та від 25.11.14 р. подано письмове клопотання б/н від 11.12.14 р. про долучення документу до матеріалів справи, а саме - витягу з ЄДРПОУ щодо позивача № 19618548 від 18.11.14 р..

Клопотання судом задоволено, документ долучений до матеріалів справи.

Щодо поданої заяви про забезпечення позову № 20/5468 від 17.10.14 р. суд зазначає, що ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" (далі - Постанова № 16) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 Постанови № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

На підставі викладеного суд зауважує, що тягар доказування того, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути чи зменшитись за кількістю, покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову та підлягає доказуванню на загальних підставах в порядку приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. Втім, викладені у заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставини мотивовано лише припущеннями позивача.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що у відповідності до п.п. 7.1., 7.2 Постанови № 16 у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.

Тобто, згідно аналізу вказаних норм Постанови №16 суд зазначає, що у позові про стягнення грошей слід застосовувати накладення арешту на кошти. Арешт на майно можливо застосовувати тоді, коли кошти в боржника відсутні, а тому виконання рішення про стягнення коштів є неможливим.

Судом встановлено, що наданий позивачем Акт перевірки наявності та стану зберігання майна наданого/запропонованого в заставу від 26.09.14 р. складений тільки представниками позивача за відсутності представників відповідача та незасвідчений підписом уповноваженого представника ПАТ «ДІВІ БАНК», і не може розцінюватись як належний та допустимий доказ на підтвердження підстави забезпечення позову.

Отже, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених в заяві фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певних видів забезпечення позову, а також не обґрунтовано застосування обраного способу забезпечення, в тому числі щодо арешту рухомого та нерухомого майна, без зазначення його місцезнаходження та ознак, які ідентифікують заявлене до арешту майно і відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного), суд доходить висновку, що в задоволенні заяви ПАТ» КБ «Хрещатик» про вжиття заходів до забезпечення позову має бути відмовлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Документи, витребувані ухвалами суду від 23.10.14 p., від 06.11.14 р. та від 25.11.14 р., сторонами надані не в повному обсязі.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, беручи до уваги заперечення представників позивача щодо задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 11.12.14 р. уповноважені представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09 липня 2013 р. між Публічним акціонерним товариством «ДІВІ БАНК» (Банк за договором, відповідач у справі) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (Кореспондент за договором, позивач у справі) було укладено Договір № 09072013 про відкриття та обслуговування мультивалютного кореспондентського рахунку банку-резидента України (далі - Договір), за умовами якого Банк відкрив Кореспонденту мультивалютний кореспондентський рахунок згідно із заявою Кореспондента та зобов'язався вести його обслуговування у відповідності до умов цього Договору та норм діючого законодавства України.

За умовами п.2.1 Договору Банк відкриває Кореспонденту Рахунок в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку України з питань відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, запобігання використанню банківської системи для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, після здійснення повної ідентифікації Кореспондента та осіб, уповноважених розпоряджатися Рахунком та осіб, які є власниками істотної участі в статутному капіталі Кореспондента.

Згідно пункту 2.3. Договору Банк відкриває Кореспонденту Рахунок № 16003000006001 (далі - Рахунок).

Порядок ведення рахунку, обов'язки та права сторін, а також порядок розрахунків за надані послуги узгоджені сторонами в розділах 3-6 Договору.

Відповідно до п.10.1 Договору цей Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє один календарний рік. Якщо жодна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про своє бажання припинити дію цього Договору за 20 календарних днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього Договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Додатковою угодою від 26.03.14 р. до Договору сторони підтвердили, що станом на дату укладення цієї Додаткової угоди залишок на кореспондентському рахунку №16003000006001 в ПАТ «ДІВІ БАНК» складає 937884,13 Євро. Крім того п.2 вказаної Додаткової угоди сторони узгодили графік повернення коштів з вищевказаного рахунку Банком на рахунок Кореспондента, що буде вказаний у відповідному платіжному дорученні Кореспондента.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором банківського рахунку, який підпадає під правове регулювання норм глави 72 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Так, за умовами пункту 3.5. Договору Банк зобов'язався виконувати операції по рахунку Кореспондента протягом операційного часу, виключно в межах залишку коштів по цьому Рахунку, на підставі розрахункових документів, які надаються до Банку безпосередньо уповноваженою особою Кореспондента та/або у формі розрахункових документів, що передаються Узгодженими засобами зв'язку, форма та порядок оформлення яких визначаються законодавством України та міжнародними банківськими стандартами.

Відповідно до п. 3.1-3.3 Договору сторони домовились для здійснення операцій за Рахунком і обміну інформацією використовувати наступні засоби зв'язку (Узгоджені засоби зв'язку): основний засіб зв'язку: SWIFT; резервний засіб зв'язку: TELEХ, Електронна пошта НБУ.

У відповідності до п.п. 3.2, 3.3 Договору з метою забезпечення конфіденційності та цілісності Інформації, що передаватиметься Узгодженими засобами зв'язку, Банк та Кореспондент обмінюються SWIFT/ TELEХ ключами протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня відкриття Рахунку. Для обміну інформацією по Узгодженими засобами зв'язку використовуються відповідні стандартні формати повідомлень системи SWIFT, а для платежів в українській гривні - формати УкрСВІФТ.

Згідно п.3.7 Договору списання коштів з Рахунку здійснюється за дорученням Кореспондента, за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством України та цим Договором. Списання коштів з Рахунку відбувається в межах кредитового залишку коштів на рахунку. Овердрафт по Рахунку не допускається.

Згідно з пунктом 4.1. Договору Банк бере на себе зобов'язання, зокрема, забезпечити надання послуг в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим Договором; забезпечувати збереження грошових коштів, які знаходяться на Рахунку; здійснювати операції по Рахунку у відповідності з законодавством України, зокрема, нормативно-правовими актами Національного банку України і цим Договором.

В свою чергу, відповідно до п.5.2. Договору Кореспондент має право самостійно розпоряджатися коштами на Рахунку з урахуванням обмежень, встановлених законодавством України; вимагати від Банку своєчасного, повного та якісного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим Договором Послуг.

Залученими до матеріалів справи виписками СВІФТ - формату МТ950 по рахунку № 16003000006001 підтверджується, що станом на 26 вересня 2014 р. на рахунку обліковувалася сума 11321400,00 грн., станом на 15 жовтня 2014 р.- 115097,92 дол. США та станом на 01 жовтня 2014 р. - 907214,42 Євро.

Відповідно до пункту 1.35. частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Як встановлено судом згідно матеріалів справи, Кореспондент, скориставшись своїм правом, передбаченим пунктами 3.1. та 3.5. Договору, передавав банку Узгодженими засобами зв'язку, а саме через SWIFT, відповідні розрахункові документи.

Так, 16 жовтня 2014 р. позивач ініціював списання з відкритого згідно спірного Договору кореспондентського рахунку № 16003000006001 списання власних коштів шляхом надсилання платіжних доручень, а саме: в сумі 115095,42 дол. США (платіжний документ формату МТ202 реф. 17/КНR141016-982, в сумі 907209,42 Євро (платіжний документ формату МТ202 реф. 17/КНR141016-955, в сумі 11321399,00 грн. (платіжний документ формату МТ202 реф. 17/КНR141016-956. Копії відповідних свіфтових повідомлень про перерахування коштів з кореспондентського рахунку наявні в матеріалах справи.

Отже, факт надання позивачем розрахункових документів відповідачу для здійснення за ними списання грошових коштів належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно ч.1 ст. 1072 Цивільного кодексу України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Однак, жодних операцій по Рахунку на підставі вищезазначених свіфтових повідомлень Банком після їх отримання у встановлений Договором та законодавством строк виконано не було.

Відповідно до пункту 3.7.1. Договору якщо Банк із будь-яких причин не може виконати доручення Кореспондента, він повідомляє Кореспондента Узгодженими засобами зв'язку про причину його невиконання не пізніше наступного робочого дня після дня отримання розрахункового документу.

Втім, матеріали справи не містять жодних доказів того, що Банк повідомляв Кореспондента про причини невиконання розрахункових документів (свіфтових повідомлень).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

ПАТ « КБ Хрещатик» було направлено на адресу відповідача претензії № 22-24/4407 від 18.08.14 р. та № 22-03/5137 від 01.10.14 р., отримання яких ПАТ «ДІВІ БАНК» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень №№ 0100119495282, 0100120072913 відповідно.

Зазначені претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо перерахування з рахунку позивача грошових коштів в сумі 115097,92 дол. США (1490752,63 грн.), 907214,42 євро (14859398,35 грн.) та 11321400,00 грн., всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у ПАТ «ДІВІ БАНК» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 09072013 про відкриття та обслуговування мультивалютного кореспондентського рахунку банку-резидента України від 09.07.2013 р. суду не надано.

Згідно статті 1066 Цивільного кодексу України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

У відповідності до частини 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно статті 1073 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав непідтвердження викладених в позовній заяві обставин наданими позивачем свіфтовими повідомленнями як неналежними доказами у справі, оскільки у відповідності до умов, передбачених пунктами 3.1. та 3.5. укладеного між сторонами Договору, позивач передавав банку Узгодженими засобами зв'язку, а саме через SWIFT, відповідні розрахункові документи.

Суд зазначає, що відповідно до загальноприйнятої міжнародної термінології SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications) - це Товариство Світових Міжбанківських Фінансових Телекомунікацій або міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів. Система дозволяє здійснювати перекази в іноземній валюті у будь-яку країну світу на користь фізичних та юридичних осіб, а також інших фінансових установ.

Надані позивачем стандартні повідомлення системи SWIFT складаються латиницею, відповідають стандартним форматам повідомлень, передбаченим умовами Договору та Положення про правила формування ІВАN (міжнародного банківського рахунку) в Україні, розміщеному на офіційному сайті УкрСВІФТ (http://ukrswift.org/files/2/IBAN_563.pdf).

Отже, за висновками суду, надані позивачем до суду копії SWIFT-повідомлень є належними та допустимими доказами у справі, які підтверджують доручення Кореспондента Банку щодо перерахування відповідних коштів з кореспондентського рахунку.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про заявлені позовні вимоги про примусове стягнення з Банку (відповідача) належних Кореспонденту (позивачу) коштів в сумі 115097,92 дол. США (1490752,63 грн.), 907214,42 євро (14859398,35 грн.) та 11321400,00 грн., які Банк протиправно не перераховує за вказівками власника та не повертає власнику, підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Також, беручи до уваги, що абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 01.09.2014 офіційний курс НБУ (http://www.bank.gov.ua) становить 1567,2305 грн. за 100 доларів та 1942,1120 грн. за 100 євро, а відтак:

- 115097,92 доларів США заборгованості - 1803849,71 грн.;

- 907214,42 євро заборгованості - 17619120,12 грн..

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1066, 1068, 1073 Цивільного кодексу України ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Діві Банк» (м. Київ, вул. Ігорівська/Набережно-Хрещатицька, 13/5 літ. А, код 37572263) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (вул. Хрещатик, 8а, м. Київ, 01001, код 19364259) 115097,92 доларів США (1803849,71 грн.), 907214,42 євро (17619120,12 грн.), 11321400,00 грн. та 73080,00 грн. витрат зі сплати судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 16 грудня 2014 року.

Суддя А.М. Селівон