Рішення

від 18.12.2014 по справі 910/21880/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21880/14 18.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-АГРО" про стягнення 6 000,88 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Машковська О.А. представник за довіреністю № 84 від 03.02.2014 року від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18 грудня оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Київстар" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-АГРО" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 6 000,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/21880/14 та призначено справу до розгляду на 18.11.2014 року.

17.11.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 17.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.10.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 18.11.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 18.12.2014 року.

У судовому засіданні 18.12.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 09.12.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/20761/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 88, кв. 25, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-АГРО" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2012 року між Приватним акціонерним товариством "Київстар" (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-АГРО" (абонент) було укладено угоду № 5481415 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку (надалі по тексту - Угода), за умовами якої оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку (надалі - послуги зв'язку), а абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно сплачує оператору їх вартість на умовах, викладених в Угоді.

Відповідно до пункту 3.1.1. Угод абонент має право користуватись замовленими послугами в мережі оператора в України, а також в мережах інших операторів, з якими оператором укладені відповідні угоди щодо роумінгу та які мають технічну можливість надати такі послуги.

Відповідно до пункту 3.2.1. Угод абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж на рівні не нижче мінімального та сплачувати абонентську плату. Абонентська плата сплачується абонентом і в тому випадку, коли надання йому послуг призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку. У випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, абонент зобов'язаний ліквідувати таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: а) отримання від оператора відповідного повідомлення б) припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня.

Відповідно до пункту 3.3.1. Угод оператор має право призупинити надання послуг стільникового мобільного зв'язку, якщо абонент своєчасно не сплатив місячну абонентську плату або якщо авансовий платіж на особовому рахунку абонента вичерпано нижче мінімального рівня. Вищевказане стосується всіх телефонних номерів абонента, включених до його особового рахунку.

У відповідності до пункту 3.4.1. Угод оператор надає абоненту SIM-картку, вказаний в заяві телефонний номер в мережі оператора і послуги зв'язку після здійснення абонентом дій, передбачених пунктом 4.1 Угод.

Згідно з пунктом 4.1. Угод при підключенні до мережі оператора абонент здійснює оплату замовлених послуг та початкові платежі згідно діючому тарифному плану.

Пунктами 6.1. Угод визначено, що вони набувають сили після підписання уповноваженими представниками сторін з моменту реєстрації у Центрі обслуговування абонентів. Угоди укладаються на невизначений термін У разі наміру однієї із сторін припинити для себе дію цієї угоди ця сторона зобов'язана письмово попередити іншу сторону за 5-ть днів до моменту припинення.

Також, одночасно сторони погодили та підписали Замовлення б/н до Угоди відповідно до яких сторони погодили базові послуги.

Для отримання визначених сторонами послуг на підставі зазначеного замовлення оператором абоненту були надані персональні SIM-картки та виділені номери для доступу до мережі оператора, що відповідає умовам пункту 3.4.1 Угод.

За твердженням позивача, ним його зобов'язання за Угодою виконувалися належним чином та в повному обсязі, в той час як відповідачем допущені порушення його грошових зобов'язань. Так, загальна сума заборгованості позивача перед відповідачем за надані послуги мобільного стільникового зв'язку за травень-липень 2014 року по особовому рахунку № 5481415 становить 5 724,27 грн.

Для оплати наданих послуг позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки - фактури, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути відповідача 5 724,27 грн. заборгованості, 68,57 грн. три проценти річних та 208,04 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з 21.04.2014 року по 05.10.2014 року.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Угода від 17.09.2012 року № 5481415 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень статі 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, на виконання умов угод (договорів) позивач надав, а відповідач прийняв послуги з мобільного стільникового зв'язку по особовому рахунку № 5481415 на загальну суму становить 5 724,27 грн.

Позивачем умови Угоди № 5481415 про надання послуг мобільного зв'язку від 17.09.2012 року виконані в повному обсязі, що підтверджується рахунками - фактурами (належним чином засвідчені копі містяться в матеріалах справи), у відповідності до вимог чинного законодавства та умов угоди, відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності надання послуг з мобільного стільникового зв'язку умовам угоди не заявлялось.

Відповідно до статті 63 Закону України "Про телекомунікації", телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

В силу приписів частини 5 статті 33 Закону України "Про телекомунікації", споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

У відповідності до статті 68 Закону України "Про телекомунікації", розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Як визначено пунктом 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.

З огляду на те, що Угодою не передбачено строку здійснення розрахунків між сторонами за надані послуги, суд дійшов висновку, що відповідач мав їх оплатити за загальними правилами сплати за телекомунікаційні послуги не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг в розмірі 5 724,27 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 68,57 грн. три проценти річних та 208,04 грн. інфляційних нарахувань, нарахованих за період з 21.04.2014 року по 05.10.2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати останнім 3% річних за порушення грошового зобов'язання від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 68,57 грн.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-АГРО" інфляційних нарахувань на загальну суму 208,04 грн. є обґрунтованими.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київстар" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛАРІТ-АГРО" (03150, м. Київ, вул. Горького, буд. 88, кв. 25, код ЄДРПОУ 37558741) на користь Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03110, м. Київ, пр. Червонозоряний, 51; код ЄДРПОУ 21673832) 5 724 (п'ять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 27 коп. заборгованості, 208 (двісті вісім) грн. 504 коп. інфляційних нарахувань, 68 (шістдесят вісім) грн. 57 коп. три проценти річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк