Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/22048/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22048/14 23.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГ ЦЕНТР" 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" про стягнення 99 483,77 грн. та розірвання договору Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Разуменко О. О. (дов. б/н від 20.12.2014) від відповідача-1 не з'явився від відповідача-2 не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (надалі по тексту - відповідач-2) про стягнення 99 383,77 грн., в тому числі 87400,00 грн. основного боргу, 1042,81 грн. 3 % річних та 7649,49 грн. інфляційних; про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГ ЦЕНТР" (надалі по тексту - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (надалі по тексту - відповідач-2) солідарно 100,00 грн. та розірвання договору № 1449 від 17.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/22048/14 та призначено справу до розгляду на 18.11.2014 року.

Представник відповідача-2 в судове засідання 18.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.10.2014 року не виконав.

У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача та відповідача-1 надали документи на часткове виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане сторонами 18.11.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.12.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача-2 та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 18.12.2014 року представників позивача та відповідача 2 розгляд справи було відкладено на 23.12.2014 року.

Позивач в судовому засіданні 23.12.2014 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судове засідання 23.12.2014 року не з'явився, про причини неявки суду невідомо.

Представник відповідача 2 у судове засідання 23.12.2014 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений ухвалою суду.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.12.2014 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2013 між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір № 1449 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставляти товар на умовах DDP (рампа торгового центру в місці поставки - згідно замовлення покупця (відповідач 2), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов договору. Товар, що підлягає поставці за цим договором, визначається специфікацією, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору покупець зобов'язується надавати постачальнику послуги в порядку та згідно умов, визначених у договорі і постачальник зобов'язується своєчасно сплатити їх вартість.

Договір діє з моменту його підписання між сторонами до 31.12.2014 року (пункт 9.1. Договору).

17.12.2013 року сторони погодили додаткові умови до Договору (надалі по тексту - Додаткові умови).

Відповідно до Додаткових умов до договору покупець надає постачальнику маркетингові, інформаційні, рекламні та інші послуги, перелік і ціна яких наведена у відповідному прайс-листі.

Покупець надає послуги постачальнику за умови попередньої оплати за вказані послуги зі допомогою банківського переказу на рахунок покупця протягом десяти календарних днів з моменту підписання графіку надання послуг або надання постачальником замовлення про надання послуг тощо в порядку, передбаченому пунктом 3 цього договору.

На виконання умов Договору та Додаткових умов позивач перерахував відповідачу 2 87 500,00 грн. попередньої оплати за послуги, що вбачається з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких додані до матеріалів справи.

Проте відповідачем 2 не було виконано свій обов'язок по наданню послуг на суму 87500,00 грн. у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 2 попередньої оплати перераховані позивачем за послуги по договору.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із наданням послуг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (статті 903 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач суму попередньої оплати за послуги перерахував, проте відповідач 2 свого обов'язку щодо надання послуг по Договору не виконав.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач свій обов'язок щодо надання послуг не виконав, що підтверджується відсутністю підписаних уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку актів виконаних робіт. У зв'язку із тим, що відповідач у встановлений договором строк не виконав обов'язок щодо надання послуг позивачу, чим істотно порушив умови договору, у останнього виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним своїх обов'язків по наданню послуг договором.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача 2 попередньої оплати у розмірі 87400,00 грн. за договором є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1042,81 грн. та 7639,49 грн. інфляційних втрат, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченої попередньої оплати за ненадані послуги. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи відсутність доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення попередньої оплати суд дійшов висновку про відсутність прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача.

З урахуванням встановлених обставин справи та норм наведеного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1042,81 грн. та 7639,49 грн. інфляційних втрат, у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поруки від 18.12.2013 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого відповідач 1 на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед позивачем відповідати в межах суми 100,00 грн. по зобов'язанням відповідача 2, які виникають з додаткових умов до договору № 1449 від 17.12.2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем 2, за умовами яких позивач сплачує кошти в розмірі 87500,00 грн., а відповідач 2 зобов'язується надати позивачу послуги відповідно до додаткових умов до договору поставки, в строки та на умовах, обумовлених додатковими умовами до договору поставки.

Враховуючи те, що відповідач 2 свої зобов'язання за договором поставки щодо надання послуг не виконав, позивач виставив відповідачу 1 лист-вимогу про сплату заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до вимог статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Статтею 554 названого Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи те, що відповідач 2 не виконав свої зобов'язання щодо надання послуг, які забезпечені порукою, яка не припинена в порядку статті 559 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення солідарно з відповідачів 100,00 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 100,00 грн. заборгованості за надані послуги є доведеними, обґрунтованими, відповідачами не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд розірвати договір № 1449 від 17.12.2013 року.

Стаття 907 Цивільного кодексу України передбачає, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, згідно зі статтею 615 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Надання послуг виконавцем по договору є істотною умовою договору про надання послуг.

Факт порушення відповідачем 2 договірних зобов'язань щодо повного і своєчасного надання послуг за Договором встановлений судом та по суті відповідачем 2 не спростований.

Оскільки ненадання послуг є істотним порушенням договору, позовні вимоги про розірвання договору № 1449 від 17.12.2013 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (83012, м. Донецьк, вулиця Соколина, 38 , код ЄДРПОУ 32516492) на користь Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вул.. Солонці, 31, код ЄДРПОУ 00378589) 87400 (вісімдесят сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. - суму попередньої оплати, 2164 (дві тисячі сто шістдесят чотири) грн. 41 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (83012, м. Донецьк, вулиця Соколина, 38 , код ЄДРПОУ 32516492) та з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГ ЦЕНТР" (01033, м. Київ, вулиця Жилянська, 41, код ЄДРОПУ 30437482) солідарно на користь Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вул. Солонці, 31, код ЄДРПОУ 00378589) 100 (сто) грн. 00 коп. боргу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНИЙ КОНСАЛТИНГ ЦЕНТР" (01033, м. Київ, вулиця Жилянська, 41, код ЄДРОПУ 30437482) на користь Приватного акціонерного товариства "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів" (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вул.. Солонці, 31, код ЄДРПОУ 00378589) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору.

5. Розірвати Договір № 1449 від 17.12.2013 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" та Приватним акціонерним товариством "Переяслав-Хмельницький завод продтоварів".

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк