Постанова

від 23.12.2014 по справі 804/9022/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 р. Справа № 804/9022/14 :

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Бабіч К.Ю.

представника відповідача - Мадалиць В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смєла» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Смєла» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2014 року № 0005342204 та № 0005332204.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Дніпропетровської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі висновків, викладених в акті перевірки від 11.06.2014 року № 344/22-04/23646555, винесено податкові повідомлення-рішення від 24.06.2014 року № 0005342204 та № 0005332204, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, оскільки взаємовідносини з ТОВ «Зернові джерела» підтверджені первинними документами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що податковим органом під час проведення перевірки було встановлено, що правочини, вчинені між ТОВ «Смєла» та ТОВ «Зернові джерела», не спрямовані на реальне настання наслідків, фактичного здійснення господарської операції між вказаними особами не відбулося, позивачем в порушення вимог діючого законодавства відображено в податковому обліку суми валових витрат та податкового кредиту за вказаним правочином. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що висновки податкового органу є обґрунтованими та правомірними, а тому податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Товариство з обмеженою з обмеженою відповідальністю «Смєла» зареєстроване як юридична особа 30.10.1995 року та перебуває на податковому обліку в Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

11.06.2014 року працівниками Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 344/22-04/23646555 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Смєла», код за ЄДРПОУ 23646555 з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Зернові джерела» (код 34560868) за березень 2013 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Відповідно до висновків вказаного встановлено:

1. За результатами перевірки ТОВ «Смєла» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Зернові джерела» за березень 2013 року їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій.

2. На порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.4 ст.137. п.138.2 ст.138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТОВ «Смєла» занижено валові доходи, отримані від невстановленої юридичної та/або фізичної особи за 2013 року всього на суму 2 150 000 грн. та завищено валові витрати за 2013 року всього на суму 1 791 667 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік всього на суму 709 499,99 грн.

3. На порушення п. 198.3,п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Смєла» встановлено заниження податку на додану вартість всього на суму 358 333,33 грн., у т.ч. за квітень 2013 року на суму 78 833,33 грн., за травень 2013 року на суму 126 348,33 грн. та за червень 2013 року на суму 153 151,67 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Зернові джерела».

На підставі висновків вищевказаного акту, податковим органом 24.06.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005332204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 064 250,00 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 709 500 грн. та за штрафними санкціями - 354 750 грн., № 0005342204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 537 499,67 грн. в т.ч. за основним платежем в розмірі 358 333 грн. та за штрафними санкціями - 179 166,67 грн.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ТОВ «Смєла» грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Зазначена правова позиція також узгоджується з положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Відповідно до п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Позивачем у позовній заяві та під час надання пояснень у судовому засіданні було зазначено, що 20.03.2013 року між ТОВ «Смєла» (покупець) та ТОВ «Зернові джерела» (постачальник) укладено договір поставки № 2003/1, предметом якого є придбання соняшника врожаю 2012 року в кількості 500 тон на загальну суму 2 150 000 грн.

На підтвердження факту виконання вказаного договору позивачем надано копії: договору поставки від 20.03.2013 року № 2003/1, податкових накладних № 1 від 22.03.2013 року, № 2 від 25.03.2013 року, № 3 від 26.03.2013 року, № 4 від 27.03.2013 року, № 5 від 28.03.2013 року, товарно-транспортні накладні від 22.03.2013 року №№Р42, Р43, Р44/1, Р45, від 23.03.2013 року № Р44/2, від 25.03.2013 року №№Р48, Р49, Р51, Р52, від 26.03.2013 року №№ Р53, Р54, Р55, Р54/1, Р53/1, від 27.03.2013 року №№Р56, Р58, Р58/1, Р59, від 28.03.2013 року №№Р60, Р60/1, від 29.03.2013 року №№ Р61, Р61/1, рахунки-фактури № СФ-0000001 від 22.03.2013 року на постачання соняшника врожаю 2012 року в кількості 106,500 тн., на загальну суму з ПДВ - 457 950 грн., № СФ-0000002 від 25.03.2013 року на постачання соняшника врожаю 2012 року в кількості 110 тн., на загальну суму з ПДВ - 473 000 грн., № СФ-0000003 від 26.03.2013 року на постачання соняшника врожаю 2012 року в кількості 107,200 тн., на загальну суму з ПДВ - 460 960 грн., № СФ-0000004 від 27.03.2013 року на постачання соняшника врожаю 2012 року в кількості 85,200 тн., на загальну суму з ПДВ - 366360 грн., № СФ-0000005 від 28.03.2013 року на постачання соняшника врожаю 2012 року в кількості 91,100 тн., на загальну суму з ПДВ - 391 730 грн., видаткові накладні № РН-0000001 від 22.03.2013 року, № РН-0000002 від 25.03.2013 року, № РН-0000003 від 26.03.2013 року, № РН-0000004 від 27.03.2013 року, № РН-0000005 від 28.03.2013 року. З копій наданих документів вбачається, що їх було підписано зі сторони ТОВ «Зернові джерела» директором - ОСОБА_4.

Згідно наданих податкових накладних позивачем відображено в податковому обліку суму податкового кредиту в розмірі 358 333,33 грн.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом з посиланням на акт Криворізької Центральної ОДПІ від 29.10.2013 року № 34/220/34560868 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові джерела», щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення взаємовідносин з суб'єктами господарської діяльності за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року» встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Зернові джерела» здійсненні з метою штучного формування податкового кредиту по ПДВ та валових витрат з податку на прибуток.

Окрім того, податковим органом зазначено про відсутність інформації про наявність довіреностей на отримання товару придбаного у ТОВ «Зернові джерела» у березні 2013 року та відсутні сертифікати відповідності на товар.

Оцінюючи наявність вказаних податковим органом в акті перевірки та в ході судового розгляду обставин на підтвердження правомірності винесення оскаржуваних рішень та пояснень позивача, які стосуються спростування висновків податкового органу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Суд вважає, що обов'язок підтвердити витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету, на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, визначену постачальником.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

З метою правильного вирішення справи по суті, суду необхідно встановити, зокрема такі факти, як наявність у контрагента-постачальника достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, наявність реалізованого товару (його фізичні, якісні, кількісні характеристики) встановити чи є реалізований товар власного виробництва чи придбаний з метою подальшої реалізації, факт здійснення фізичного переміщення придбаного товару (ким, яким чином та на чому здійснювало перевезення, цим це підтверджується) не обмежуючись лише дослідженням паперових носій з відображеними даними.

З метою підтвердження реальності здійснення господарських операцій та наявності в ТОВ «Зернові джерела» необхідних ресурсів для постачання соняшнику врожаю 2012 року позивачем долучено до матеріалів справи копії статистичної звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові джерела» (код ЄДРПОУ 34560868) за формою 37-сг за серпень 2012 року, за формою 4-сг за 2012 рік та за формою 29-сг за грудень 2012 року.

Оскільки долучені до матеріалів справи копії статистичної звітності не були завірені належним чином, що поставило під сумнів достовірність даних, які в них містяться суд, з метою дослідження та з'ясування усіх обставин по справі, своєю ухвалою витребував з Головного управління статистики у Дніпропетровській області завірені належним чином копії статистичної звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові джерела» (код ЄДРПОУ 34560868) за формою 37-сг за весь 2012 рік, за формою 4-сг за 2012 рік та за формою 29-сг за 2012 рік.

01.10.2014 року Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області долучено до матеріалів справи оригінали статистичної звітності товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові джерела» (код ЄДРПОУ 34560868) за формою № 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2012 року», за формою № 4-сг (річна) «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року», за формою № 37-сг (місячна) «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 1 травня 2012 року, на 1 червня 2012 року, на 1 липня 2012 року, на 1 серпня 2012 року, на 1 вересня 2012 року, на 1 жовтня 2012 року, на 1 листопада 2012 року». Вказана звітність заповнена директором ТОВ «Зернові джерела» ОСОБА_4.

Зі статистичної звітності ТОВ «Зернові джерела» за формою № 29-сг (річна) «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2012 року» вбачається, що в 2012 році підприємством посіяно озимих культур восени минулого року на зерно та зелений корм, включаючи ріпак - 771,00 га., з них повністю загинуло до закінчення сівби ярих культур - 246,00 га. Відповідно до гр.1 «Зернові та зерновобобові культури» посіяно озимі зернові культури, що збереглися до закінчення сівби ярих - усього 303,00 га., з них пшениця озима - 303,00 га., загальна площа збирання 303,00 га, з них пшениця озима 303,00 га., одержано врожаю у початково оприбуткованій вазі 4121,00 центнер, у вазі після доробки 4006,00 центнер, з них пшениця озима 4121,00 ц. та 4006,00 ц. відповідно. Відповідно до гр.2 «Технічні культури» посіяно ріпак озимий на 222,00 га., загальна площа збирання врожаю 222,00 га., одержано врожаю 1554,00 ц. Посівна площа всього 525,00 га.( з 303,00 га. зібрано пшеницю озиму та з 222,00 га. зібрано ріпак озимий).

Таким чином судом встановлено, що в 2012 році ТОВ «Зернові джерела» не здійснювало засівання земель соняшником та відповідно не отримувало врожай соняшника, що також підтверджується статистичною звітністю за формою № 4-сг (річна) «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2012 року», за формою № 37-сг (місячна) «Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 1 травня 2012 року, на 1 червня 2012 року, на 1 липня 2012 року, на 1 серпня 2012 року, на 1 вересня 2012 року, на 1 жовтня 2012 року, на 1 листопада 2012 року», з якої вбачається, що засівні площі використовувались під озиму пшеницю та озимий ріпак.

З метою дослідження та з'ясування усіх обставин по справі, зокрема факту наявності у контрагента соняшнику врожаю 2012 року, в судовому засіданні судом, в якості свідка було допитано директора ТОВ «Зернові джерела» ОСОБА_4, який пояснив, що статистична звітність ТОВ «Зернові джерела» є правдивою і суду, при розгляді справи, при з'ясуванні факту наявності або відсутності врожаю соняшника у 2012 році слід керуватися даними цих статистичних звітностей. Також свідок зазначив, що вказані пояснення є остаточними та правдивими.

Таким чином, наведені обставини ставлять під сумнів реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Зернові джерела».

Щодо твердження позивача про те, що реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є достатньою обставиною, що надає право на використання податкового кредиту, суд вважає дане твердження необґрунтованим, оскільки сама по собі наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому постачальником товарів та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та формування валових витрат.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

Суд зауважує, що відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що стає підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Суд також зазначає про необхідність прояву платником податку розумної обережності при укладенні договорів зі спірними постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в податкових органах не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентноспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

Зважаючи на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин, який закріплює відсутність відповідальності платника за протиправні дії контрагентів, що перебувають поза межами його впливу та контролю, суд вважає, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, шляхом позбавлення в силу вимог податкового законодавства можливості скористатися при визначенні об'єкта оподаткування правом на зменшення суми доходів в сумі витрат, на підставі документів, які не підтверджують здійснення платником податку цих витрат, і тому не мають силу первинних.

Оскільки в ході судового розгляду справи позивачем жодним чином не спростовані висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарської діяльності з ТОВ «Зернові джерела» в березні 2013 року, та враховуючи те, що судом підтверджено висновки податкового органу про відображення в податковому обліку наслідків здійснення безтоварних операцій, що спричинило заниження позивачем податку на прибуток за 2013 рік на суму 709 499,99 грн. та про заниження податку на додану вартість всього на суму 358 333,33 грн., суд вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення обґрунтованим та такими, що не підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги в даному випадку є майновими, отже позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 4 872 грн., а сплатив лише 487,20 грн., тому суд стягує з позивача 4 384,80 грн. (4872 грн. - 487,20 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Смєла» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смєла» судові витрати у розмірі 4384,80 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 23.12.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 23.12.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля