Постанова

від 08.12.2014 по справі 826/16932/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2014 року 13:42 № 826/16932/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кобилянського К.М., за участі секретаря судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників

позивача: не прибув (заява за відсутності)

відповідача: Денисенко О.Е.

свідки: не прибули

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.12.2014 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2014

№ 0007262201.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2014 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні 13.11.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні суми податкового кредиту з податку на додану вартість є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість. За таких обставин, податковий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

06 жовтня 2014 відповідачем на підставі акта перевірки № 4886/26-56-22-01-03/33348825 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007262201, яким позивачу за порушення п.п. 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 497838 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 331892 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 165946 грн.

Як слідує з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на обставинах безтоварності господарських взаємовідносин позивача з

ТОВ «Торенія» і ТОВ «Леотрейдінг Нью».

Суд погоджується з такими доводами відповідача, враховуючи наступне.

В перевіряємому періоді між позивачем і ТОВ «Торенія» укладено три договори: про надання послуг з прибирання (договір № 255-к від 01.11.2013), про надання поліграфічних послуг (договір № 256-к від 01.11.2013) та договір про надання мерчандайзингових послуг (договір № 257-7 від 01.11.2013).

Крім того, в періоді, що перевірявся між позивачем і ТОВ «Леотрейдінг Нью» укладено договір № 34-ОЗ від 03.01.2014 купівлі-продажу товарів господарського призначення (столи, лавки, тумби шафи, тощо.)

На підтвердження фактичності виконання зазначених договорів позивачем до матеріалів справи долучено копії: актів прийому-передачі, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткових та податкових накладних, доказів здійснення оплати (а.с. 111-113; 123, 140, 148-157, 159-207, 223-225 Том І).

Інших первинних бухгалтерських та податкових документів на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності позивачем до матеріалів справи не надано, незважаючи на те, що суд їх витребовував.

Окрім того, позивач надав до матеріалів справи копії буклетів «Старомак», «Сільпо» (а.с. 116 - 119 Том І) та копію звіту про надані послуги ТОВ «Торенія» (а.с. 124 - 139 Том І).

Суд відхиляє надані позивачем до матеріалів копії документів, як неналежні докази правомірності формування показників податкової звітності, з огляду на наступне.

Так, сам по собі документ під назвою «видаткова накладна» або «акт виконаних робіт», навіть за умови його складення у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», не може бути безумовним та виключно - достатнім доказом фактичності вчинення господарської операції, як то постачання товару (надання послуг), адже обставина руху товару між суб'єктами господарювання тягне за собою наслідком внесення змін до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких власне і формуються в подальшому відповідні показники податкової звітності.

Тобто, в разі фактичного виконання господарської операції у формі поставки товару або наданні послуги, вбачається за можливе прийти до висновку про обов'язковість причинно-наслідкового зв'язку між оформленням первинного документу, змінами в бухгалтерському обліку підприємства на підставі такого документу та подальшим відображенням матеріальних показників господарської діяльності підприємства в його (підприємства) податковій звітності.

Наполягаючи на фактичності виконання договорів з боку зазначених вище контрагентів, позивач до матеріалів справи не надає жодного письмового доказу відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку підприємства станом на дати, зазначені в видаткових накладних та актах виконаних робіт.

Представник позивача не зміг пояснити суду, яким чином обліковувалось надходження та подальший рух придбаного товару за договором № 34-ОЗ від 03.01.2014 виключно на підставі видаткової накладної № 333 від 31.01.2014 (а.с. 223 Том І).

Наданий до матеріалів справи документ під назвою «звіт по основним засобам» (а.с. 226 - 235 Том І) відхиляється судом як належний доказ обліку придбаного у ТОВ «Леотрейдінг Нью» товару, адже даний документа датовано 10.11.2014, в той час як згідно видаткової накладної № 333 від 31.01.2014 товар отримано представником позивача за довіреністю саме 31.01.2014. Доказів обліку товару станом на 31.01.2014 позивачем не надано. Не надано позивачем також і доказів існування довіреності № ХПЦ-0000000165-1 станом на 31.01.2014 (наприклад належним чином завірену копію довіреності, оригіналу журналу видачі довіреностей, або доказів звернення до ТОВ «Леотрейдінг Нью» з метою отримання довіреності для огляду в судовому засіданні).

Надані позивачем до матеріалів справи фотокопії буклетів (а.с. 114 - 119 Том І) і звіту (а.с. 124 - 139 Том І) відхиляються судом як належні докази фактичності виконання спірних господарських операції, адже зі змісту вказаних фотокопій не вбачається приналежності ТОВ «Торенія» до виготовлення буклетів та надання мерчандайзингових послуг. При цьому звіт про надані послуги ТОВ «Торенія» не дає можливості ідентифікувати особу, відповідальну за його складання та не містить в собі відтиску печатки зазначеного контрагента позивача.

Акти прийому-передачі не містять інформації про те, які саме буклети виготовлялись ТОВ «Торенія».

В той же час, матеріали справи не містять в собі жодного доказу переміщення/перевезення товарів (ТТН, докази оплати транспортних послуг).

За таких обставин, надана до матеріалів справи копія видаткової накладної відхиляється судом як доказ поставки (в т.ч. перевезення товару), адже за умови відсутності доказів змін в оборотних/необоротних активах підприємства, даний документ не є належним доказом правомірності формування показників бухгалтерського обліку в частині податкового кредиту. До того ж, оскільки значну частку оборотних активів на підприємстві складають запаси, а позивачем до матеріалів справи не надано доказу обліку запасів (придбаних товарів), надані позивачем документи відхиляються судом як докази повідомлених в них обставин поставки товару.

Крім того, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд приймає до уваги те, що відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (23740257), первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Так, допитаний в якості свідка по кримінальному провадженні директор ТОВ «Торенія» ОСОБА_3 зазначив (а.с. 72 - 78 Том І), що при реєстрації підприємства йому давали на підпис якісь папери, ніби-то це було необхідно для якогось банку (зі слів ОСОБА_3). Йому не відома адреса підприємства, він не підписував ніяких документів по оренді приміщень. Зі слів ОСОБА_3, він не вчиняв жодних дій по реєстрації підприємства в органах державної влади та йому не відомо, з якою метою створювалось ТОВ «Торенія».

Крім того, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ОСОБА_3 повідомив, що ніколи не працював на зазначеному підприємстві, хто здійснював ведення бухгалтерського і податкового обліку ТОВ «Торенія» йому не відомо.

Згідно із ч. 1 ст. 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи зазначені обставини, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України 05.03.2012 (23740257), суд приходить до висновку про те, що надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські (видаткові накладні) та податкові документи (податкові накладні) не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ та витрат до податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

За таких обставин, суд відзначає, що наявність законодавчо визначених документів для формування податкового кредиту та витрат, зокрема, наявність податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг) виписаних платником податку, є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо судом буде встановлено, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що наявність доказів оплати є достатнім доказом правомірності віднесення сум до податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, виключно за умови фактичного вчинення господарської операції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2008 за результатами розгляду скарги Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрейд» до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання, не є безумовним свідченням правомірності здійснення змін у податковому обліку такого платника податку.

За таких обставин суд погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит за вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналогічна позиція також викладена в постанові ВАСУ від 20.02.2013 по справі №2а-4458/12/2670.

Під час розгляду справи суд неодноразово звертав увагу позивача на необхідність надання додаткових доказів по справі, наприклад сертифікатів якості на придбані товари, доказів збільшення прибутку за наслідками отриманих мерчендайзингових послуг, однак окрім вищевказаних видаткових та податкових накладних і актив виконаних робіт (наданих послуг), інших доказів позивачем надано не було.

Суд звертає увагу на приписи Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі пункту 1 частини другої статті 110, статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У відповідності до вищезазначених приписів Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи частини другої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем.".

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «У Хромого Пола» -відмовити повністю.

2. Стягнути з ТОВ «У Хромого Пола» (код ЄДРПОУ 33348825) решту суми судового збору у розмірі 4384,00 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський