Рішення

від 17.12.2014 по справі 908/4406/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 12/111/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2014 Справа № 908/4406/14

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/4406/14

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» в собі філії Концерну «МТМ» Хортицького району, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного малого підприємства «Шеки», м. Запоріжжя

про стягнення 1214,18 грн.

за участю представників:

від позивача - Воропай М.І., довіреність № 9155/27 від 31.12.13 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Приватного малого підприємства "Шеки" про стягнення заборгованості в сумі 3832,61 грн., штрафу в сумі 766,52 грн., трьох процентів річних в сумі 60,38 грн. та інфляційних в сумі 387,28 грн. за Договором № 425001 від 01.01.13 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Разом з тим, з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 18.09.14 року вбачається, що місцезнаходження відповідача відповідає адресі, на яку направлялись ухвали господарським судом у даній справі, а саме: 69068, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 39.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, а судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом відповідно до ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

До прийняття рішення по справі позивач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру позовних вимог за змістом якого повідомляє суд про сплату відповідачем суми основного боргу.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог, поданого в порядку ст. 22 ГПК України. За замістом вказаного клопотання позивач посилається на те, що відповідачем сплачено основний борг в сумі 3832, 52 грн., на підтвердження чого надав виписки банку по рахунку від 22.10.2014 року та від 05.11.2014 року. на загальну суму 3832,52 грн. З урахуванням сплаченого відповідачем боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 766,52 грн., три проценти річних в сумі 60,38 грн. та інфляційні в сумі 387,28 грн.

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

З огляду на викладене, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог та формування нової ціни позову, в розумінні п. п. 3.10, 3.11. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Таким чином, має місце нова ціна позову, заявлена позивачем, з якої спір вирішується судом по суті.

Разом з тим, позивач звернувся до суду із заявою про усунення описки, оскільки у тексті позовної заяви невірно вказано найменування позивача, а саме: Концерн «Міські теплові мережі» в особі директора філії Концерну «МТМ» Хортицького району Кириленка Сергія Ілліча, враховуючи описку просить суд по тексту позовної заяви читати найменування позивача: Концерн «Міські теплові мережі» в собі філії Концерну «МТМ» Хортицького району.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи позивача, письмові пояснення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.01.2013 року між Концерном "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району, далі Теплопостачальна організація, та приватним малим підприємством «Шеки», далі Споживач, був укладений договір № 42501 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. Договору за цим договором Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 1.2. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про теплопостачання», «Правилами користування теплової енергії», «Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду», «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари тагарячої води» «Правилами технічної експлуатації теплових установок і теплових мереж», та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами.

Пунктом 3.2.6. Договору передбачений обов'язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до п. 5.1. Договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Умовами пунктів 6.1. - 6.4. Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. 6.6. Договору сторони дійшли згоди, що при перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі Споживач повинен зазначити район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Пунктом 6.7. Договору, сторони врегулювали питання приймання передачі документів за розрахунковий період, зокрема Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Новгородська, буд. № 15, тел. 227-22-02, документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання - передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Відповідно до п. п. 6.7.1., 6.7.2. Договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем в судовому порядку.

Згідно з пунктом 7.2.10. Договору сторони дійшли згоди, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього Договору, останній сплачує Теплопостачальній організації штраф у розмірі 20% від суми заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до Пункту 10.1. викладеного в редакції додаткової угоди №1 від 24.12.13 року до Договору встановлено, що цей договір діє з 01.01. 2013 року до 31.12.2014 року.

Згідно з п. 10.2. Договору він припиняє свою дію у випадках:

- взаємної згоди сторін про його припинення;

- прийняття відповідного рішення господарським судом;

- ліквідації однієї із сторін.

Докази розірвання договору в матеріалах справи відсутні, а тому умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив оплату за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 3832,61 грн., яку і намагається стягнути позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 3832.61 грн., про що свідчать акти приймання-передачі теплової енергії, зокрема:

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.10.2013 року - на суму з ПДВ 370,13 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.11.2013 року - на суму з ПДВ 333,12 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2013 року - на суму з ПДВ 264,64 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.01.2014 року - на суму з ПДВ 428,20 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2014 року - на суму з ПДВ 421,69 грн.;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2014 року - на суму з ПДВ 537,07 грн;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.04.2014 року - на суму з ПДВ 490,39 грн;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.05.2014 року - на суму з ПДВ 316,16 грн;

акт приймання-передачі теплової енергії від 30.06.2014 року - на суму з ПДВ 320,38 грн;

акт приймання-передачі теплової енергії від 31.07.2014 року - на суму з ПДВ 350,07 грн;

На підставі актів приймання-передачі теплової енергії позивачем були виписані рахунки на оплату від 04.11.2013 року, 10.12.2013 року, 04.01.2014 року, 05.02.2014 року, 05.03.2014 року, 05.04.2014 року, 03.05.2014 року, 04.06.2014 року, 03.07.2014 року, 05.08.2014 року.

Акти за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року відповідачем не підписувалися та жодних заперечень до них відповідач не надав, тому відповідно до положень п. 6.7.2. договору акти вважаються погодженими.

Матеріали справи також свідчать, що позивачем були надіслані відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на адресу: 69068, м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд.39, що підтверджується завіреними копіями фіскального чеку від 15.10.2014 року та опису вкладення від 15.10.2014 року, які містяться в матеріалах справи (а.с. 33).

10 вересня 2014 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 0803/1062-30 від 08.09.2014 року з вимогою про сплату заборгованості за договором № 425001 купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді від 01.01.2013 року, що підтверджується копією реєстру відправки претензії, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 34). Однак, зазначена претензія залишена останнім без відповіді та виконання.

Проте, докази у справі свідчать, що відповідачем була здійснена оплата спожитої теплової енергії за договором на загальну суму 3832.61 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, зокрема:

- банківською випискою від 22.10.2014 року на суму 100,00 грн.;

- банківською випискою від 05.11.2014 року на суму 3732,61 грн.

Таким чином, відповідачем погашено борг за спожиту теплову енергію в сумі 3832.61грн.

Так, припинення провадження у справі - це форма завершення судової процедури, за якою рішення по суті не виноситься.

Законодавець зазначає, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки відповідачем проведений розрахунок за спожиту теплову енергію за вказаним Договором, провадження у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району до Приватного малого підприємства "Шеки" щодо стягнення з останньої заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 3832,61 грн., слід припинити за ознаками п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Втім, враховуючи ті обставини, що відповідачем порушено строки оплати за теплову енергію, позивач намагається стягнути з відповідача штраф в сумі 766,52 грн. на підставі п. 7.2.10. Договору. Так, умовами вказаного пункту визначено, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених у пункті 6.4. цього Договору, останній сплачує теплопостачальній організації штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості за спожиту теплову енергію.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 21.1211.2013 року по 15.10.2014 року в сумі 60,38 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2013 року по вересень 2014 року в сумі 387,28 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, в розумінні ст. 55 ГК України, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару - теплової енергії, його ціни, порядку розрахунків потрібно брати із загальних положень, присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. ст. 655-697 ЦК України

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідно до спеціальної норми права, передбаченої у статтях 24, 25 Закону України "Про теплопостачання" № 2633-IV від 02.06.2005 року споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, а також відповідних нормативно-правових актів. Статтями 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-IV від 24.06.2004 року передбачені умови укладення договорів на теплопостачання.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що оплата боргу за Договором здійснена в повному обсязі 22.10.2014 року та 05.11.2014 року, однак з порушенням строків, передбачених умовами Договору. Як вбачається з розрахунку трьох процентів річних та інфляційних витрат, які надані позивачем, вони розраховані з 21.11.2013 року по 15.10.2014 року, з жовтня 2013 року по липень 2014 року відповідно. З урахуванням вказаних обставин суд дійшов висновку, що з боку відповідача відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за договором, яке підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, нарахування штрафу позивачем в порядку п. 7.2.10 договору у розмірі 20 % від суми заборгованості за спожиту теплову енергію, правомірно та обґрунтовано, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 766,52 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, в розрахунку трьох процентів річних позивачем допущені помилки при визначенні початку періоду нарахування трьох процентів річних на заборгованість за рахунками на оплату спожитої теплової енергії за березень 2014 року та за червень 2014 року зокрема не враховано, що строк оплати рахунків за спожиту теплову енергію припадає на вихідні дні, а саме 20.04.2014 року та 20.07.14 р. Відтак, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми "Законодавство" за рахунком, в якому допущена помилка.

Три проценти річних за рахунками від 05.04.2014 року та від 03.07.14 року розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за рахунком від 05.04.2014 року за березень 2014 року, строк оплати якої настав 20.04.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України, кінцевим строком оплати якої є 21.04.2014 року, прострочка виникла з 22.04.2014 року,

- за період з 22.04.2014 року по 15.10.2014 року (177 днів прострочення) від суми 537,807 грн. три проценти річних складають 7,81 грн.

2) на заборгованість за рахунком від 03.07.14 року за червень 2014 року, строк оплати якої настав 20.07.2014 року, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК

- за період з 22.07.2014 року по 15.10.2014 року (86 днів прострочення) від суми 320,38 грн. три проценти річних складають 2,26 грн.

Розрахунок трьох процентів річних за рахунками від 04.11.2013 року, 10.12.2013 року, 04.01.2014 року, 05.02.2014 року, 05.03.2014 року, 03.05.2014 року, 04.06.2014 року, 05.08.2014 року, здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати спожитої теплової енергії становить 60,30 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району до Приватного малого підприємства "Шеки" про стягнення з трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 60,30 грн.

Позивачем доведено прострочення виконання грошового зобов'язання, а наданий ним розрахунок інфляційних втрат здійснений у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 387,28 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2014 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. ст. 24, 25, 26, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 55, 193, 230, 231, 232 ГК України, ст. ст. 254, 530, 599, 611, 625, 629, 655, 692, 714 ЦК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицьког району до Приватного малого підприємства "Шеки" щодо стягнення з останнього основного боргу за спожиту теплову енергію в сумі 3832,61 грн. - припинити.

2. Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району району до Приватного малого підприємства "Шеки" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Шеки", юридична адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул. Уральська, буд. 39, код ЄДРПОУ 13625121, на користь:

- Концерну "Міські теплові мережі", 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813, № 26007301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району, 69097, м. Запоріжжя, вул.Задніпровська, буд. 7, штраф в сумі 766, (сімсот шістдесят шість) грн. 52 коп., три проценти річних в сумі 60 (шістдесят) грн. 30 коп., інфляційні витрати в сумі 387 (триста вісімдесят сім) грн. 28 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 88 коп., видавши наказ.

5. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Хортицького району до Приватного малого підприємства "Шеки" щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,08 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 22.12.2014 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.