Рішення

від 18.12.2014 по справі 910/23053/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23053/14 18.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атехно" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОНС" про стягнення 311 331,53 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Медвідь О.І. (за дов.б/н від 30.09.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атехно" (надалі по тексту - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОНС" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 311 331,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/23053/14 та призначено справу до розгляду на 02.12.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 02.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.10.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 02.12.2014 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.12.2014 року.

16.12.2014 року через відділ діловодства Господарського суду від позивача надійшли додаткові матеріали по справі.

Представник позивача у судовому засіданні 18.12.2014 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 18.12.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/23053/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 11, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та підприємців.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атехно" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОКОНС" (продавець) було укладено договір № 23/12 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця пиловник дубовий І-ІІ ґатунку, надалі - товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору кожна поставка товару здійснюється у відповідності з виписаними ТТН, накладними. Поставка товару здійснюється на протязі 60 днів з дати оплати.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання накладних уповноваженими представниками сторін (пункт 2.4. Договору).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3 Договору покупець здійснює передоплату за товар. Загальна сума Договору складає 250 000,00 грн.

На виконання умов Договору позивач здійснив передоплату товару, що є предметом Договору на суму 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 980 від 26.12.201 року на суму 200 000,00 грн. та № 102 від 31.01.2012 року на суму 50 000,00 грн.

За твердженням позивача, відповідач не здійснив поставку товару у визначений Договором строк.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що в тому випадку, якщо оплачений товар не виданий покупцю, продавець зобов'язаний повернути 100% передоплату на протязі трьох днів, з дати закінчення строку поставки вказаного в пункті 2.1. Договору.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що в порушення умов чинного законодавства та умов Договору, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач не повернув грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атехно" .

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 250 000,00 грн. суму основного боргу, 20 013,70 грн. три проценти річних та 41 317,83 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач не скористувався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 23/12, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача пиловник дубовий І-ІІ ґатунку, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами Договору.

Положенням статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач здійснив передоплату товару, що є предметом Договору на суму 250 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 980 від 26.12.201 року на суму 200 000,00 грн. та платіжним дорученням № 102 від 31.01.2012 року на суму 50 000,00 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Проте, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОКОНС" не передав у власність позивача у строки, передбачені Договором товар, а саме, пиловник дубовий І-ІІ ґатунку.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати кількості товару якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки відповідачем не передано позивачу товар, а саме, пиловник дубовий І-ІІ ґатунку, а позивачем було здійснено попередню оплату у розмірі 250 000,00 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 250 000,00 грн. попередньої оплати, є правомірною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 20 013,70 грн. три проценти річних та 41 317,83 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З наведених вище підстав, вимога позивача про стягнення з відповідача 20 013,70 грн. три проценти річних та 41 317,83 грн. інфляційних нарахувань є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Атехно" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмір 250 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКОНС" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 11, код ЄДРПОУ 32108196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атехно" (03055, м. Київ, вул. Політехнічна, буд. 5, кв. 110, код ЄДРПОУ 34979504) 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) 00 грн. заборгованості, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частин позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк