Рішення

від 22.12.2014 по справі 916/4403/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2014 р.Справа № 916/4403/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „СИНЕРГІЯ 1999"

До відповідача : Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ"

про стягнення 129284,21

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Гереєва І.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 22.12.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „СИНЕРГІЯ 1999" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ" про стягнення заборгованості в сумі 129284,21грн., яка складається з основного бору в розмірі 113069,48грн., 3% річних в сумі 1974,30грн. та пені в розмірі 14240,43грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.11.2014р. було порушено провадження по справі №916/4403/14 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 3А, каб. 3

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 22.12.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

25.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СИНЕРГІЯ 1999" (Продавець) та Приватним підприємством „ТРАНСВЕЛЛ" (Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №14П/07/2013.

01.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СИНЕРГІЯ 1999" (Продавець) та Приватним підприємством „ТРАНСВЕЛЛ" (Покупець) був укладений договір поставки нафтопродуктів №14П-1/10/2013.

Пунктом 1.1 договорів передбачено, продавець зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти - дизельне паливо, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти - дизельне паливо ( далі - товар) в обсягу (в тоннах), по цінам, в терміни відповідно до умов договору.

Обсяг та ціна товару, що є предметом даного договору, визначається у накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами договору в частині визначення ціни та обсягу товару (п.1.2 договорів).

Партією товару вважається його кількість (обсяг в тоннах), зазначена в одній накладній, що є невід'ємною частиною договору (п.1.3 договорів).

Загальний обсяг товару, що поставляється за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості поставленого товару за всіма переданими відповідно до умов договору окремими партіями (п.1.4 договорів).

Прийом-передача товару здійснюється представниками сторін в пункті доставки в порядку, визначеному чинним законодавством України, та оформлюється шляхом підписання накладних (п.4.1 договорів).

Пунктом 3.6 договорів передбачено, що датою передачі товару вважається дата приймання-передачі товару, зазначена у відповідній накладній (відповідному товаросупроводжувальному документі).

Розділом 5 договорів передбачена ціна та порядок розрахунків. Так, пунктом 5.1 договорів передбачено що ціна товару встановлюється продавцем в накладних на момент відвантаження та вважається погодженою між продавцем і покупцем за наявності печаток та підписів уповноважених осіб. Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних. Покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, якщо інше не передбачено додатковою угодою (п.5.2 договорів). Оплата товару здійснюється покупцем за всю партію поставленого товару протягом двох днів з моменту поставки (приймання товару) (п.5.3 договорів). Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п.5.4 договорів). Загальна сума договору складається із сум, зазначених в накладних, якими оформлюється приймання-передача товару, поставленого на підставі договору (п.5.5 договорів).

Позивач вказує, що свої зобов'язання щодо поставки товару виконав належним, здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 113069,48грн, що підтверджується видатковими накладними та актом звірки взаєморозрахунків копії яких містяться в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої грошові зобов'язання за договором поставки належним чином та в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 113069,48грн.

08.08.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію №08082014 з вимогою погасити існуючу заборгованість. Проте зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушення відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за договорам поставки нафтопродуктів №14П/07/2013 від 25.07.2013р. та №14П-1/10/2013 від 01.10.2013р. щодо розрахунку за отриманий товар стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „СИНЕРГІЯ 1999" з відповідним позовом до господарського суду Одеської області за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договорам поставки нафтопродуктів №14П/07/2013 від 25.07.2013р. та №14П-1/10/2013 від 01.10.2013р. в розмірі 113069,48грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 6.1 договорів передбачено, що у разі порушення однією із сторін термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, сторона що порушила зобов'язана сплатити іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договорам поставки нафтопродуктів №14П/07/2013 від 25.07.2013р. та №14П-1/10/2013 від 01.10.2013р. а саме не сплатив позивачу вартість поставленого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 14240,43грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю „СИНЕРГІЯ 1999" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 14240,43грн. за порушення грошових зобов'язань за договорам поставки нафтопродуктів №14П/07/2013 від 25.07.2013р. та №14П-1/10/2013 від 01.10.2013р. підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 1974,30грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано 3 % річних у розмірі 1974,30грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення з Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ" трьох відсотків річних в сумі 1492,55грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ТРАНСВЕЛЛ" (65101, м. Одеса, проспект Маршала Жукова, 3А, каб. 3, код ЄДРПОУ 38352883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СИНЕРГІЯ 1999" (01103, м. Київ, пр-т Голосіївський, 118Б, код ЄДРПОУ 37449253) 113069 (сто тринадцять тисяч шістдесят дев'ять)грн. 48 коп. основного боргу, 1974 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 30коп. 3% річних, 14240 (чотирнадцять тисяч двісті сорок)грн. 43коп. пені та 2585(дві тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 68коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 грудня 2014 р.

Суддя К.Ф. Погребна