Рішення

від 23.12.2014 по справі 910/15608/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15608/14 23.12.14

За позовом Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол"

про стягнення 67 640,93 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Проценко В.О. (дов. № 25/1-286 від 16.07.2014 року) від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 67 640,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2014 року справу №910/15608/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

15.09.2014 року розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І., у зв'язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на навчанні в Національній школі суддів України справу № 910/15608/14 передано для розгляду судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року справу № 910/15608/14 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.10.2014 року.

29.09.2014 року розпорядженням В.о Голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А., у зв'язку з поверненням судді Блажівської О.Є. з навчання, справу № 910/15608/14 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 року справу № 910/15608/14 призначено на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з перебуванням судді Блажівській О.Є. у відпустці.

08.10.2014 року в результаті повторного автоматичного розподілу справ у Господарському суді міста Києва справу передано судді Стасюку С.В. для розгляду спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/15608/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 13.11.2014 року.

13.11.2014 року від через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов.

У судовому засіданні 13.11.2014 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року розгляд справи було відкладено на 04.12.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 13.11.2014 року не виконав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 04.12.2014 року представник позивача надав документ на часткове виконання вимог ухвали суду та клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем 04.12.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2014 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 23.12.2014 року.

У судовому засіданні 23.12.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.12.2014 року повторно не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13 літ. А, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

13.06.2013 року між Державним підприємством "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юзол" (замовник) було укладено договір №285/13 на надання послуг (надалі по тексту - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе надання послуг, направлених на підвищення рівня якості робіт: "Контроль експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості та світлоповертання) горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення в Рівненській області з метою підвищення якості дорожніх робіт (800 км лінії, 45 вимірів на 1 км)".

Результатами послуг за Договором є звіт про надані послуги (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 1.4. Договору приймання результатів наданих послуг за договором здійснюється відповідно до акту здачі-приймання послуг.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вартість послуг за договором становить 96 846,17 грн. (дев'яносто шість тисяч вісімсот сорок шість грн. 17 коп.), у відповідності із калькуляцією кошторисної вартості (додаток № 3 до договору).

Грошові кошти за надання послуг за договором замовник поетапно перераховує на поточний рахунок виконавця у розмірах та у строки, визначені календарним планом. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів наданих послуг. ( пункти 2.2., 2.3 Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору по наданню послуг за договором виконавець передає замовнику акт наданих послуг та комплект документів, зазначених у пункті 1.2 Договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з договору сторона несе відповідальність, визначену договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. (пункт 6.1. Договору).

Строк дії договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 договору та закінчується "31" "грудня" 2013 року, а в частині оплати - до повного розрахунку. (пункт 6.2 Договору)

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

На виконання умов Договору та чинного законодавства позивач виконав свої зобов'язання щодо контролю експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості та світлоповертання) горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення в Рівненській області з метою підвищення якості дорожніх робіт (800 км лінії, 45 вимірів на 1 км) та надав відповідачу обумовлені Договором послуги на суму 95 329,07 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме: підписаним та скріпленим печатками сторін актом № 285/13-1 від 17.07.2013 року, та актом № 285/13-2 від 05.09.2013 року.

За твердженням позивача, в порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату наданих Державним підприємством "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції", внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 49 733,98 грн.

25.12.2013 року позивачем на адресу відповідача направлялася претензія № 25/17-609 від 24.12.2013 року, яку останній отримав 10.01.2014 року, що підтверджує наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Зазначена претензія була залишена відповідачем без відповідного реагування. Відповідачем доказів, які б спростовували викладене позивачем не надано.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 49 733,98 грн. основного боргу, 8 504,51 грн. пені, 3 481,38 грн. штрафу, 5 719,40 грн. інфляційних нарахувань, 699,00 грн. три проценти річних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з підстав недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів отримання актів наданих послуг, звіту про надані послуги, рахунків відповідачем, що свідчить про недоведеність факту настання у відповідача зобов'язання по оплаті за договором наданих послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір № 285/13 на надання послуг, за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе надання послуг, направлених на підвищення рівня якості робіт: "Контроль експлуатаційних характеристик (коефіцієнтів яскравості та світлоповертання) горизонтальної дорожньої розмітки на автомобільних дорогах державного значення в Рівненській області з метою підвищення якості дорожніх робіт (800 км лінії, 45 вимірів на 1 км)".

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець), зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг за Договором виконав належним чином, що підтверджується актом № 285/13-1 від 17.07.2013 року та актом № 285/13-2 від 05.09.2013 року, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності якості наданих послуг умовам Договору не заявлялось та суду не надано. При цьому, враховуючи пункт 1.4 Договору надані позивачем відповідачу послуги на суму 49 733,98 грн. були прийняті відповідачем.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вже зазначалось судом, пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі актів наданих послуг.

З аналізу змісту пунктів 1.4., 2.2., 2.3., 2.4. Договору суд дійшов висновку, що строк оплати послуг за Договором сторонами погоджено не було.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2013 року позивач надіслав на адресу відповідача претензія № 25/17-609 від 24.12.2013 року на загальну суму 84 659,97 грн., з яких 49 733,98 грн. сума заборгованості за договором №285/13 на надання послуг від 13.06.2013 року.

Отже, враховуючи приписи частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був здійснити оплату передбачену договором у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, про що позивач зазначав в претензії. Претензія була отримана відповідачем 10.01.2014 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

З огляду на викладене, а саме пред'явлення позивачем відповідачу вимоги про оплату послуг наданих за Договором, у відповідача 18.01.2014 року перед позивачем виникло зобов'язання по оплаті послуг наданих за Договором у розмірі 49 733,98 грн.

При цьому, доводи відповідача щодо ненастання строку оплати за Договором, спростовані матеріалами справи.

Доказів виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг за договором, як вже зазначалось, матеріали справи не містять, відтак суд дійшов висновку, що протягом 7 днів встановлених статтею 530 Цивільного кодексу України і станом на момент винесення рішення по справі відповідач своє грошове зобов'язання за договором на суму 49 733,98 грн. не виконав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 49 733,98 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" 49 733,98 грн. заборгованості за договором №285/13 на надання послуг від 13.06.2013 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 8 504,51 грн. пені, 3 481,38 грн. штрафу суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 року № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов : якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 року у справі 42/563; від 20.12.2010 року у справі № 06/113-38).

Позивач нараховує відповідачу у відповідності до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України пеню в розмірі 0, 1 % та штраф в розмірі 7 % саме за порушення грошового зобов'язання, що не відповідає приписам частини 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати останнім 3% річних за порушення грошового зобов'язання від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 699,00 грн. за період прострочення з 18.01.2014 року по 08.07.2014 року.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" інфляційних нарахувань на загальну суму 5 719,40 грн. за період прострочення з 18.01.2014 року по 08.07.2014 року. є обґрунтованими.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юзол" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 16/13 літ. А; код ЄДРПОУ 34350814) на користь Державного підприємства "Центр науково-технічного супроводу дорожніх робіт та сертифікації дорожньої продукції" (03680, м. Київ, вул. Горького, буд. 51; код ЄДРПОУ 21476215) 49 733 (сорок дев'ять тисяч сімсот тридцяти три) грн. 98 коп. основного боргу, 699 (шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп. три проценти річних, 5 719 (п'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 40 коп. інфляційних втрат та 1 503 (одна тисяча п'ятсот три) грн. 26 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.12.2014 року

Суддя С.В. Стасюк