Рішення

від 22.12.2014 по справі 916/4624/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2014 р.Справа № 916/4624/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „СІ ГЕЙТ ЛТД"

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄФТ"

про стягнення 12991,67грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Бойко О.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 22.12.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Бойко О.В. - довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „СІ ГЕЙТ ЛТД" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄФТ" про стягнення заборгованості в сумі 12991,67грн., яка складається з основного боргу в сумі 6540,88грн., пені в розмірі 2258,78грн., три проценту річних в сумі 404,02грн., індексу інфляції в розмірі 3787,99грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2014р. було порушено провадження по справі №916/4624/14 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач у засідання суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄФТ" є саме та адреса на яку судом здійснювалась відправка поштової кореспонденції, а саме: 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були здійсненні саме за адресою зазначеною у витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 22.12.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

17.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „СІ ГЕЙТ ЛТД" (експедитор) та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄФТ" (клієнт) був укладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування №17-05 (договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що клієнт поручає, а експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (надалі - ТЄО), перевозу експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України та в міжнародному сполученні, а також надавати інші транспортно-експедиторські послуги Клієнту за домовленістю сторін.

Умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг Експедитора, а також інші умови пов'язані з виконанням дійсного договору, встановлюються за домовленістю сторін (п.1.2 договору).

Згідно з дійсним договором експедитор зобов'язується, зокрема, за плату та за рахунок Клієнта організовувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надавати інші послуги Клієнту за погодженням сторін (п.2.1.1 договору).

Пунктом 3.1.7 договору передбачено, що Клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати послуги експедитора за тарифами встановленими за домовленістю сторін.

Виконані роботи регламентуються актом виконаних робіт та рахунком експедитора (п.4.1.9 договору). Експедитор надсилає Клієнту оригінали документи (Акти виконаних робіт та податкові накладні) один раз в місяць за попередній місяць до 5(п'ятого) числа наступного місяця (п.4.1.10 договору). Клієнт зобов'язується після отримання Актів виконаних робі підписати їх та вислати їх Експедитору або надати мотивовані заперечення по ним (п. 4.1.11 договору).

Перелік послуг які надаються, а також вартість послуг Експедитора встановлюються за домовленістю сторін (п.4.1.1 договору).

Плата Експедитору зазначається в додатках к даному договору. Такий додаток може мати вид додаткової угоди, заявки Клієнта, акту виконаних робот, рахунок Експедитора (п.4.1.14 договору).

Як зазначає позивач, відповідно до умов договору та додаткової угоди від 30.09.2013р. №8495, укладеної між сторонами по справі, позивач забезпечив для відповідача транспортно-експедиторське обслуговування вантажу в контейнерному обладнанні №ТCNU7770457. Сторони погодили, що транспортно-експедиторське обслуговування вантажу в контейнері включає морське перевезення вантажу, вантажно-розвантажувальні роботи та наземне перевезення вантажу, включаючи експедирування вантажу.

Крім того, відповідно до додаткової угоди від 30.09.2013 року укладеної між сторонами по справі за №8495, позивач забезпечив для відповідача транспортно-експедиторське обслуговування вантажу в контейнерному обладнанні №MRKU3108991. Сторони погодили, транспортно-експедиторське обслуговування вантажу в контейнері включає морське перевезення вантажу, вантажно-розвантажувальні роботи та наземне перевезення вантажу, включаючи експедирування вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені послуги були відповідачем прийняті, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п.1.6 додаткових угоди, оплата вартості послуг Експедитора за транспортно-експедиторське обслуговування вантажів Клієнта проводиться на підставі рахунку Експедитора протягом 3(трьох) днів з моменту виставлення такого рахунку.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору виставив відповідачу рахунки №1189 від 30.09.2013р. на суму 5244,80грн., №1541 від 13.11.2013р. на суму 540,88грн., №1232 від 03.10.2013р. на суму 37903,88грн., №1542 від 13.11.2013р. на суму 17742,18грн.

Проте зазначені рахунки були оплачені не частково, в зв'язку з чим у відповідача за отримані послуги утворилась заборгованість в розмірі 6540,88грн.

21.08.2014р. позивач надсилав на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість, втім зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушення Відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасного розрахунку за отримані послуги стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Сі Гейт ЛТД" з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами по справі 17.05.2013р. був кладений договір на транспортно-експедиторське обслуговування.

Положенням ст. 929 передбачено що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

З аналізі умов договору вбачається що цей договір за свою правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 ст.. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно частини 1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзац 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором на транспортно-експедиторське обслуговування від 17.05.2013р. за №17-05 в сумі 6540,88грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 4.1.14 договору передбачено, що у разі прострочення Клієнтом здійснення платежів за надані Експертом послуги Клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми яка належить до сплати за кожен день прострочення, Пеня нараховується за весь період прострочення.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором №17-05 від 17.05.2013р., а саме не розрахувався з позивачем за отримані послуги, що зумовило нарахування останнім пені в розмірі 2258,78грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства щодо періоду нарахування пені, в зв'язку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені, з урахуванням періоду нарахування 183дні, суд доходить висновку що розмір пені який підлягає задоволенню становить1294,20грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних в розмірі 404,02грн. та індексу інфляції в сумі 3787,99грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та індексу інфляції, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄФТ" трьох відсотків річних в сумі 404,02грн. та індексу інфляції в розмірі 3787,99грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄФТ" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21.; код:38080680) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СІ ГЕЙТ ЛТД" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, буд.19 код:38227373) 6540 (шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 88 коп. - основного боргу; 1294 (одну тисячу двісті дев'яносто чотири) грн. 20коп. - пені; 404 (чотириста чотири) грн. 02 коп. - 3% річних; 3787 (три тисячі сімсот вісімдесят сім) грн. 99коп. - індексу інфляції; 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29 грудня 2014 р.

Суддя К.Ф. Погребна