Постанова

від 31.12.2014 по справі 823/3905/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2014 року справа № 823/3905/14

11 год. 10 хв. м. Черкаси

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Бабич А.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2014 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (далі-позивач) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі (далі-відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача неприйняті до відшкодування витрати позивача за вересень-листопад 2014 року на виплати пенсій з інвалідності, отриманих особами внаслідок каліцтва на підприємствах колишнього СРСР, та їх доставки на загальну суму 531,09грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не приймає до заліку та не відшкодовує позивачу вищевказану заборгованість.

Відповідач надав до суду письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що відшкодування проводиться лише на централізованому рівні, а тому позивач не є належним стягувачем. Стосовно ОСОБА_1 відповідач зазначає, що акт про нещасний випадок за формою Н-1 від 10.12.2003 та акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 02.02.2004 складено всупереч вимогам чинного на той час законодавства. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

У зв'язку з надходженням до суду заяв усіх сторін спору про розгляд справи без їх участі, на підставі вимог ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов висновку розглянути цю справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, у зв'язку з таким.

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідач не приймає до заліку та не відшкодовує позивачу витрати за період вересень-листопад 2014 року в сумі 531,09грн. з виплати та доставки пенсій, виплачених ОСОБА_1 у зв'язку з отриманою інвалідністю, внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємстві, розташованому на території країн СНД, а також ОСОБА_2, як опікуну ОСОБА_3, яка отримує пенсію як член сім'ї особи, що отримала інвалідність, внаслідок нещасного випадку на виробництві на підприємстві, розташованому на території країн СНД,

Факт виплати зазначених сум відображено в актах щомісячної звірки витрат в особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за вересень-листопад 2014 року (а.с.9, 12, 15).

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд взяв до уваги таке.

Ст.1 Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі - Основи законодавства) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ законодавства).

Відповідно до п.4 ст.25 Основ законодавства за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з п.2 ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 №2272-ІІІ (далі - Закон № 2272-ІІІ) Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, ПФУ та Фонду. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Ч.2 ст.2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV) встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування, наведено у ст.21 Закону №1105-XIV. Відповідно до вимог цієї статті Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, у тому числі пенсії з інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання.

Ч.1 ст.81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що призначення і оформлення документів для виплати пенсій, у т.ч. внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначений відповідним Порядком, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України №5-4 від 04 березня 2003 року та постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №4 від 04 березня 2003 року.

Згідно з п.4 вказаного Порядку відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат підлягають суми, а саме: сума основного розміру пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з абз. 2-3 п.3 Прикінцевих положень Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.

Вся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності Законом № 1105-XIV підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника Фондом.

З матеріалів справи суд встановив, що на обліку позивача перебуває ОСОБА_2, як законний опікун ОСОБА_4 згідно з рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 14.05.2014, яка отримує пенсію, як член сім'ї (дочка) ОСОБА_5, який отримав інвалідність у зв'язку з отриманим трудовим каліцтвом в Новоросійському морському порту 05.04.1966. Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом форми Н-1 №45 (а.с.26).

За період вересень-листопад 2014 року позивачем було виплачено пенсію ОСОБА_2, як законному опікуну ОСОБА_4 в розмірі 194,73грн. Правомірність призначення такого виду пенсії відповідачем не оскаржувалась.

Крім того, на обліку позивача перебуває ОСОБА_1, який отримує пенсію з інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, яке отримано ним 10.12.2003 в результаті ДТП. Факт нещасного випадку на виробництві підтверджується актом форми Н-1 №45 (а.с.18).

За період вересень-листопад 2014 року позивачем було виплачено пенсію ОСОБА_1 в розмірі 336,36грн. Правомірність призначення такого виду пенсії відповідачем не оскаржувалась

Враховуючи позицію Верховного суду України з такої категорії справ (постанова від 06.06.2011 у справі № 21-116а11), яка є обов'язковою для врахування судом згідно з ч.2 ст.161 КАС України, взявши до уваги вищенаведені нормативно-правові акти, суд дійшов висновку, що Фонд соціального страхування зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати, пов'язані з виплатою та доставкою пенсій з інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, що отримані на території країн учасників СНД.

Оскільки в добровільному порядку такі суми не сплачені, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів на виплату та доставку пенсії з інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві на території держав СНД вищевказаним особам, за період вересень-листопад 2014 року в сумі 531,09грн. підлягають задоволенню.

Суд не взяв до уваги посилання відповідача, що акт про нещасний випадок ОСОБА_1 за формою Н-1 від 10.12.2003 складено у супереч вимогам чинного на той час Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 21.08.2001 №1094, з огляду на таке.

Невідповідність форми вищевказаного акту вимогам законодавства не є предметом розгляду цієї справи. Відповідачем під час судового розгляду не було надано жодного доказу оскарження зазначеного акту у судовому порядку, визнання акту недійсними чи його скасування, а також доказів визнання неправомірними дій позивача щодо призначення вказаної пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 159-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області задовольнити повністю.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Каневі (19000, Черкаська обл., м.Канів, вул.Героїв Дніпра, буд.41; код ЄДРПОУ 25875082) на користь управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області (19400, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, м. Корсунь-Шевченківський, вул.Шевченка, буд.42; код ЄДРПОУ 21366656) грошові кошти в сумі 531грн. 09коп. (п'ятсот тридцять одна гривня 09коп.), що не були прийняті до відшкодування як витрати за вересень-листопад 2014 року на виплати та доставку пенсій ОСОБА_1 та ОСОБА_2, призначених у зв'язку з інвалідністю, отриманою на території країн Співдружності незалежних Держав.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич