Рішення

від 24.12.2014 по справі 911/3996/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/3996/14 24.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вілан" доПідприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" простягнення 6327,20 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Гончарук В.І. - представник від відповідача не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вілан" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" про стягнення 6327,20 грн, з яких: 3606,00 грн. основної заборгованості за договором №135-П/11 від 25.01.2011, 2017,88 грн. пені, 461,18 грн. інфляційних втрат та 242,15 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині здійснення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.09.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №911/3996/14 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2014 справу №911/3996/14 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 справу №911/3996/14 прийнято до свого провадження суддею Смирновою Ю.М. та призначено її розгляд на 24.12.2014.

Представник позивача в судове засідання 24.12.2014 з'явився, позов підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

Оскільки відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті, справа відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядвється за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вілан" (продавець) та Підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (покупець) було укладено договір №135-П/11 (надалі - договір), за умовами якого продавець продає, а покупець купує антисептичні і дезінфекційні засоби та аксесуари для їх використання відповідно до рахунків, що є невід'ємною частиною договору (п.1.1.), розрахунки по цьому договору здійснюються шляхом переводу коштів згідно накладної на розрахунковий рахунок продавця протягом 15 календарних днів з дати отримання товару (п.5.1.), за порушення термінів сплати, передбачених у п.5.1. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені від вартості боргу на дату розрахунку пені (п.6.1.).

Відповідно до накладної від 06.06.2012, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 3606,00 грн. 07.06.2012. Повноваження представника відповідача на отримання товару підтверджується довіреністю №001203 від 07.06.2012.

Як стверджує позивач в своїй позовній заяві, відповідач за отриманий товар не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий товар.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 5.1. договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару станом на момент розгляду справи настав.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті товару належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 3606,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 3606,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 2017,88 грн. пені, 461,18 грн. інфляційних втрат та 242,15 грн. - 3% річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 6.1. укладеного між сторонами договору встановлено, що за порушення термінів сплати, передбачених у п.5.1. цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені від вартості боргу на дату розрахунку пені.

Позивачем заявлено до стягнення суму пені у розмірі 2017,88 грн., яка нарахована за період з 21.06.2012 по 15.09.2014.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За змістом ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Тобто, та обставина, що сторони в умовах договору погодили, що неустойка нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань, не означає погодження сторонами іншого, аніж встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховується неустойка.

Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені починаючи з 23.06.2012 (дата визначена судом відповідно до умов п.5.1. укладеного між сторонами договору) з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

За здійсненим судом перерахунком, за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за виконані позивачем роботи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 268,97 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті переданого на підставі договору товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими. Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 23.06.2012 (дата визначена судом відповідно до умов п.5.1. укладеного між сторонами договору), у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 241,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 461,18 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (03170, м. Київ, вул. Тулузи, буд. 3-Б, ідентифікаційний код 21568905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Вілан" (04053, м. Київ, вул. Воровського, 7-Б, кв.11, ідентифікаційний код 21589190) заборгованість у розмірі 3606 (три тисячі шістсот шість) грн. 00 коп., пеню у розмірі 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 241 (двісті сорок одна) грн. 40 коп., інфляційні втрати у розмірі 461 (чотириста шістдесят одна) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) 78 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.12.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова