Рішення

від 18.12.2014 по справі 911/4815/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа № 911/4815/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Приватне підприємство «Львівметалпласт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВАЛ-ТЕХ»

про стягнення 30 366,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Романюк О.М. (довіреність №б/н від 03.12.2014);

від відповідача: не з'явився;

секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

11.11.2014 Приватне підприємство «Львівметалпласт» (далі - позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою №950 від 07.11.2014 (вх. №4992/14) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВАЛ-ТЕХ» (далі-відповідач) про стягненя 30 366, 42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №15-к, а саме щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.11.2014 порушено провадження у справі №911/4815/14 та розгляд справи призначено на 18.12.2014.

09.12.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідним листом №70 від 05.12.2014 (вх. №27660/14) документи, витребувані ухвалою суду від 11.11.2014.

У судовому засіданні 18.12.2014 представник позивача підтримав вимоги викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 18.12.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду повідомлений належним чиномє.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 08320, Київська обл., Бориспільський район, с. В. Олександрівка, вул. Леніна 102, на яку було відправлено ухвала суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору .

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судовому засіданні 18.12.2014 господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

07.10.2013 між Приватним підприємством «Львівметалпласт» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВАЛ-ТЕХ» (покупець за договором, відповідач у справі) уклали №15-к поставки (далі - договір), відповідно до п.1.1. цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Товаром за цим договором є ПВХ та інші товари (п.1.2. договору).

Відповідно до п.1.3. договору ціна товару, його найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, визначаються специфікацією, що є невід'ємним додатком до даного договору. Специфікація складається на перше число кожного місяця та/або на кожну партію товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на відвантаження товару або специфікацій на поставки за цим договором.

Згідно п. 2.1. договору покупець за цим договором здійснює 100% попередню оплату товару на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку.

За згодою сторін, покупець може оплачувати товар у інші узгоджені з постачальником строки, які вказуються в специфікації (п.2.3. договору).

Пунктом 4.1. договору зазначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін.

Даний договір укладено строком на один календарний рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.4.2. договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар-смолу ПВХ (neralit 652) у розмірі 21,00 т. на суму 261 450,00 грн. про, що свідчить підписана та скріплена печатками сторін специфікація №1 до договору №15-к від 07.10.2013 за жовтень 2013.

Крім того, в матеріалах справи міститься видаткова накладна №РН-0000037 від 08.10.2013 на суму 261 450,00 грн. та рахунок-фактура №СФ-0000033 від 08.10.2013 на оплату 261 450,00 грн.

Господарським судом встановлено, що вищезазначені специфікація №1 та видаткова накладна підписані обома сторонами договору та оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність №194 від 08.10.2013 на отримання представником відповідача матеріальних цінностей, а саме товар-смолу ПВХ (neralit 652) у розмірі 21,00 т.

Дослідивши умови договору та подані документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково про, що свідчать банківські виписки та акт взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2013 по 09.02.2014, який підписано та скріплено печатками обох сторін.

Крім того, гарантійним листом №2602/1 від 26.02.2014 представник відповідача визнав заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ч.1 ст. 35 ГПК України зазначено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 17 450,00 грн. підлягає задоволенню в повному розмірі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8553,92 грн. та 4 362,50 грн. 25% штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору за прострочення поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

За прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочення та штраф в розмірі 10% від вартості поставленого товару при простроченні оплати до 10 днів від дати, яка зазначена у специфікації, в розмірі 15% від вартості поставленого товару при простроченні оплати до 20 днів від дати, яка зазначена в специфікації, в розмірі 25 % від вартості поставленого товару при простроченні оплати до 30 днів від дати, яка зазначена в специфікації (п.5.3. договору).

Здійснивши власний розрахунок пені, господарський суд приходить до висновку, що розрахунок позивача арифметично вірний та підлягає задоволенню у розмірі 8 553,92 грн.

Перевіривши нарахований позивачем розмір 25% штрафу на заборгованість 17 450,00 грн. становить 4 362,50 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на те,що відповідач не подав докази, що підтверджують своєчасне виконання ним своїх зобов'язань, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, у сумі 30 366,42 грн., з яких 17 450,00 грн. основний борг, 8 553,92 грн. пеня та 4 362,50 грн. 25% штрафу.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України покладається повністю на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВАЛ-ТЕХ».

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВАЛ-ТЕХ» (08320, Київська обл., Бориспільський район, село Велика Олександрівка, вулиця Леніна, будинок 102, ідентифікаційний код: 33114090) на користь Приватного підприємства «Львівметалпласт» (79069, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 321, ідентифікаційний код: 36248365) 17 450 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 8 553 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 92 коп. пені, 4 362 (чотири тисячі триста шістдесят дві) грн. 50 коп. 25% штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 30.12.2014 року