Рішення

від 16.12.2014 по справі 921/1108/14-г/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2014 р.Справа № 921/1108/14-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК", вул. Тепловозна, 1, м. Київ, Київська область, адреса для кореспонденції (листування): вул. Богуна, 9, кв. 4, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова Шляховик", вул. Тернопільська, 7, смт. Козова, Козівський район, Тернопільської області, 47600

про: стягнення заборгованості в сумі 22 812,29 грн., з яких 16 170,84 грн. - плата за поставлений товар, 1 125,31 грн. - пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 754,93 грн. - 3% річних, 3 144,13 грн. - інфляційні втрати, 1 617,08 грн. - штраф 10% від вартості партії продукції

за участю представників сторін:

від позивача Брикса Христина Ігорівна, довіреність від 29.09.2014 р.

від відповідача не з'явився

Представнику позивача в попередніх судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 78, 81-1 ГПК України.

Сторони, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Судом в порядку ст. 81-1 ГПК України фіксація (звукозапис) судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК", вул. Тепловозна, 1, м. Київ, Київська область, адреса для кореспонденції (листування): вул. Богуна, 9, кв. 4, м. Тернопіль, 46000 (далі по тексту також - позивач або ТзОВ "СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК") звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова Шляховик", вул. Тернопільська, 7, смт. Козова, Козівський район, Тернопільської області, 47600 (далі по тексту також - відповідач або ТзОВ "Козова Шляховик") про стягнення заборгованості 24377,64 грн., з яких : 16 170 грн. 84 коп. - плата за надані послуги, 405 грн. 37 коп. - 3% річних, 2 215 грн. 24 коп. збитки завданих інфляцією, 5 586 грн. 19 коп. - 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення оплати.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору поставки № 055 від 24.04.2013 р.; гарантійного листа № 15 від 25.04.2013 р.; заявки № 01 від 24.04.2013 р.; накладної від 25.04.2013 р.; інформації з перевізного документа; претензії № 01/11/13-01 від 01.11.2013 р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 03.10.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 21.10.2014 р. о 15 год. 40 хв.

Позивачем 21.10.2014 р. на розгляд суду подано клопотання, яким виправлено допущену в тексті позовної заяви помилку, а саме в частині вказаних координат стягувача.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та для надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 28.10.2014 р. на 11 год. 30 хв.

Позивачем 27.10.2014 р. на розгляд суду подано заяву про уточнення позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача 24 677,94 грн., з яких: 16 170,84 грн. - плата за поставлений товар, 405,37 грн. - 3% річних, 2 215,24 грн. - інфляційні втрати, 5 886,19 грн. - 0,2 відсотки від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Ухвалою суду від 28.10.2014 р., у зв'язку з поданням позивачем заяви про уточнення позовних вимог, неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладався на 11.11.2014 р. на 15 год. 20 хв.

Позивачем 11.11.2014 р. на розгляд суду подано клопотання про витребування доказів та клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалами суду від 11.11.2014 р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів, витребувано від Залізничної станції Козова Тернопільської дирекції залізничних перевезень "Укрзалізниця" оригінал накладної № 34522649 від 25.04.2013 р., виданої Коростень-Житомирською залізничною станцією на підтвердження факту прийняття та відгрузки ТОВ "Козова Шляховик" вантажу, а саме відсіву гранітного у кількості 210 тон, який направлений ТОВ "СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК" 25.04.2013 р. та розгляд справи відкладався до 02.12.2014 р.

На адресу суду 01.12.2014 р. надійшла від позивача заява № 001 від 24.11.2014 р. про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача на його користь 22 812,29 грн., з яких 16 170,84 грн. - плата за поставлений товар, 1 125,31 грн. - пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 754,93 грн. - 3% річних, 3 144,13 грн. - інфляційні втрати, 1 617,08 грн. - штраф 10% від вартості партії продукції.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначені заяви позивача, суд розцінює їх як заяви, якими позивач фактично збільшив та зменшив розмір позовних вимог, а тому суд приймає їх до розгляду, як такі, що подані в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої в частині майнового спору є: стягнення 22 812,29 грн., з яких 16 170,84 грн. - плата за поставлений товар, 1 125,31 грн. - пеня з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 754,93 грн. - 3% річних, 3 144,13 грн. - інфляційні втрати, 1 617,08 грн. - штраф 10% від вартості партії продукції

Позивачем 02.12.2014 р. на розгляд суду подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалами суду від 02.12.2014 р. витребувано від Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" оригінал накладної № 34522649 від 25.04.2013 р., виданої Коростень-Житомирською залізничною станцією на підтвердження факту прийняття та відгрузки ТОВ "Козова Шляховик" вантажу, а саме відсіву гранітного у кількості 210 тон, який направлений ТОВ "СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК" 25.04.2013 р. та розгляд справи відкладався до 16.12.2014 р. на 15 год. 40 хв.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог № 001 від 24.11.2014 р. (вх. № 22197 від 01.12.2014 р.) підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав наведених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог

Відповідач участі повноважного представника в судове засідання, призначене на 16.12.2014 р. не забезпечив, письмових пояснень, заперечень, клопотань не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 77 ГПК України, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строки розгляду справи, визначені ст. 69 ГПК України, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані та додатково представлені докази в сукупності, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд встановив наступне.

24 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК", як Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Козова Шляховик", як Покупцем укладено договір поставки № 055 (далі по тексту - Договір) відповідно до п. 1.1. якого відповідно до умов цього Договору та у визначені ним строки Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю гранітний щебінь, а Покупець зобов'язався прийняти цю продукцію та сплатити за неї визначену цим Договором грошову суму.

Відповідно до п. 2.1. Договору загальна кількість продукції складається із кількості продукції, вказаної у замовленнях на постачання.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Продукція за цим Договором поставляється частинами, розмір яких визначається Покупцем та вказується у відповідних Замовленнях на поставку, які Покупець зобов'язаний складати за формою, вказаною в Додатку № 2 до цього Договору, та надавати Постачальнику протягом дії цього договору.

Згідно п. 3.3. Договору Постачальник зобов'язаний поставити вказану в Замовленні Партію Продукції протягом строку, зазначеного в прийнятому до виконання Замовленні. Невиконання Постачальником прийнятого до виконання Замовлення, несвоєчасне виконання або виконання його не в повному обсязі вважається порушенням умов цього Договору, за яке Постачальник несе передбачену чинним законодавством України та/або умовами цього Договору відповідальність.

Таким чином, відповідач 24.04.2013 р. надіслав позивачу Заявку № 01 на відступлення будівельних матеріалів, а саме: відсів гранітний в кількості 210 тон для виробництва асфальтобетону. У Заявці відповідач зазначив період для поставки продукції з 25.04.2013 року по 30.04.2013 року та адресу поставки - смт. Козова, станція і залізниця призначення - Козова Львівської ж/д.

Також, 25.04.2013 р. позивач отримав від відповідача факсову копію гарантійного листа № 15 від 25.04.2013 р., в якому відповідач гарантував оплату за отриману в майбутньому Продукцію.

З матеріалів справи вбачається, що позивач після отримання від відповідача Заявки приступив до виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо поставки Продукції у кількості та належній якості на вказану адресу відповідача, що підтверджується виданою Коростень-Житомирською залізничною станцією залізничною накладною № 34522649 від 25.04.2013 р.

29.04.2013 р. відповідач отримав Продукцію на залізничній станції Козова Львів, яка була ним безперешкодно розвантажена в той же самий день, що підтверджується Довідкою: 9009d від 04.09.2014 р. виданої Єдиною автоматизованою системою керування вантажними перевезеннями Укрзалізниці.

Відповідно до п. 5.1. Договору Оплата Продукції, що є предметом поставки за цим Договором, здійснюється Покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п. 5.2. Договору оплата Партії Продукції, кількість якої вказана в Замовленні Покупця, здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати протягом 3-х днів з моменту виставлення Постачальником рахунку на Партію Продукції.

Позивачем 24.04.2013 р. виставлено відповідачу рахунок № 60 на оплату поставленої продукції на загальну суму 16 170,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань по Договору перед позивачем щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 16 170,84 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача 01.11.2013 р. направлено претензію № 01/11/13-1 разом з відповідними документами для підтвердження виконання зобов'язань та проведення відповідних розрахунків з вимогою сплатити борг протягом семи робочих днів, яка відповідачем залишена без відповіді та без задоволення.

Відповідно до п. 6.3. Договору, в разі порушення строків (прострочення) оплати Продукції, вказаних в цьому Договорі, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення оплати. Згідно розрахунку позовних вимог позивачем нараховано відповідачу з врахування положень Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеню на загальну суму 1 125,31 грн. у розмірі подвійної облікової ставки нарахованої на півроку.

Також, позивач керуючись приписами п. 6.6. Договору нарахував відповідачу штраф за несвоєчасну оплату отриманого товару на загальну суму 1 617,08 грн.

Крім того, позивачем у відповідності до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати на суму 3 144,13 грн. та 3% річних на загальну суму 754,93 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

В силу вимог ст. 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений договір підлягає виконанню належним чином і в установлений строк відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким в силу положень ч. 1 ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар, а саме: відсів гранітний в кількості 210 тон для виробництва асфальтобетону на загальну суму 16 170,84 грн.

Згідно п. 5.2. Договору оплата Партії Продукції, кількість якої вказана в Замовленні Покупця, здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати протягом 3-х днів з моменту виставлення Постачальником рахунку на Партію Продукції.

Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на загальну суму 16 170,84 грн.

Позивачем 01.11.2013 р. направлено відповідачу претензію № 01/11/13-01 з вимогою погасити заборгованість, яка останнім залишена без відповіді та без задоволення.

Отже, суд вважає що позивачем обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16 170,84 грн., а отже позов в цій частині є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України визначено поняття неустойки, а саме неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Сторонами в Договорі встановлено відповідальність за порушення умов Договору, а саме п. 6.3. передбачено нарахування пені у разі невиконання Покупцем умов договору щодо оплати отриманого товару.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі 1 125,31 грн., а отже позов в цій частині є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Щодо нарахування позивачем штрафу на підставі п. 6.6. Договору на загальну суму 1 617,08 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.6. Договору, у випадку, коли Постачальник прострочить поставку будь-якої Партії Продукції і таке прострочення триватиме більше, ніж 10 календарних днів від граничної дати поставки, Покупець має право додатково стягнути з Постачальника штрафні санкції у вигляді штрафу, розмір якого становить 10% від вартості Партії Продукції, поставка якої прострочена.

З аналізу п. 6.6. Договору вбачається нарахування штрафу за прострочення Постачальником поставки товару, а не прострочення оплати товару Покупцем.

Отже, відповідачем неправильно застосовано п. 6.6. Договору щодо нарахування відповідачу штрафу за несвоєчасну оплату товару, а отже в цій частині позовних вимог у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, то згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 3 144,13 грн. та 3% річних на загальну суму 754,93 грн., а отже позов в цій частині є підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач своїм правом щодо заперечення позовних вимог не скористався, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно вимогам, правомірність яких встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Суд вважає, що спір виник виключно з вини відповідача, а отже судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. слід покласти на нього повністю.

У судовому засіданні 16.12.2014 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 32-33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Козова Шляховик", вул. Тернопільська, 7, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область (р/р 26005205154 у ПАТ "РБ "Аваль" м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 05423610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-ТРАНС-ЛОГІСТИК", вул. Тепловозна, 1, м. Київ (р/р 26009479714400 у ПАТ Банк "УкрСиббанк", м. Київ, МФО, код ЄДРПОУ 38418907) - 16 170 (шістнадцять тисяч сто сімдесять) грн. 84 коп. основного боргу, 1 125 (одна тисяча сто двадцять п'ять) грн. 31 коп. пені, 3 144 (три тисячі сто сорок чотири) грн. 13 коп. інфляційних втрат, 754 (сімсот п'ятдесять чотири) грн. 93 коп. - 3% річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

4. У частині позовних вимог щодо стягнення штрафу на суму 1 617,08 грн. у задоволенні позову відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29.12.2014 р.

Суддя В.Л. Гевко