Рішення

від 16.06.2009 по справі 14/93

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/93

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.06.2009р.                                                                                Справа №14/93

          за позовом Приватного підприємства "Хорол-Центр", 37600, Полтавська область, Миргородський район. с. Вовнянка; адреса для листування: вул. Гоголя, 103, кв. 1,                               м. Миргород, Полтавська область, 37600

          до Селянського (фермерського) господарства "Водолій", с. Гаркушинці, Миргородський район, Полтавська область,37600

          про стягнення 215159,26 гривень

                                                     Суддя  Іваницький О.Т.

Представники сторін:

від позивача: Кирпичова О.Г., представник за довіреністю

від відповідача: Красюк І.І., представник за довіреністю

          Справа слухається після перерви, оголошеної  в судовому засіданні  11.06.2009 р.  для надання можливості представникам сторін витребувати та подати первинні бухгалтерські документи щодо проведення  реєстрації господарських операцій по роботі комбайну у спірний період, які як речові докази по справі №  148 2008р. згідно вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2008 року, були повернуті  підприємствам - законним володільцям - ТОВ «Хорол-Дон-2», ПП «Хорол-Центр»і СФГ „Водолій“ після набрання вироком законної сили та обґрунтування обставин, на які посилаються сторони у відповідності до вимог статті 77 ГПК України.

          Суть спору: розглядається  позовна заява про стягнення 176946,20 гривень, в тому числі: 139802,86 гривень заборгованості за виконані роботи, 31182,41 гривень - збитків від інфляції, 5960,93 гривень - 3% річних, а також заява про уточнення позовних вимог від 20.02.2009 р. (вхід. № 03919 канцелярії суду) до суми 215159,26 гривень, з яких сума основного боргу 205472,47 гривень та 9686,79 гривень 3% річних.

          Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.04.2008 року провадження у справі № 14/93 було зупинено до вирішення по суті кримінальної справи № 07669063 Миргородським  міськрайонним судом.

          31.12.2008 р. Миргородським міськрайонним судом зазначена справа розглянута з оголошенням вироку, який вступив в законну силу 16.01.2009 р. Таким чином усунуті обставини, що були підставою зупинення провадження у справі № 14/93.

16.03.2009 р. від Позивача у справі поступило клопотання (вхід. № 03599 від 16.03.2009 р. канцелярії суду) про поновлення провадження по справі та вирішення її по суті. Суд клопотання прийняв, розглянув та задовольнив.

               В судових засіданнях 23.04.2009 р., 19.05.2009 р. та 11.06.2009 р. оголошувались перерви для надання можливості сторонам подати додаткові докази в обґрунтування заявлених вимог  та  доведення  обставин на які посилаються  сторони як на підставу своїх вимог і заперечень.

          19.05.2009 р. представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ч. 4 ст. 69 ГПК України. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув та задовольнив ухвалою від 19.05.2009 року.

           Позивач заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про їх збільшення підтримує та просить суд задовольнити позов.

          Відповідач проти заявлених вимог заперечує з мотивів і підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 19.05.2009 року (в матеріалах справи).

          В судовому засіданні 16.06.2009 р. за згодою представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін суд встановив, що  позивач  в якості доказів по справі надав світлокопії та фотокопії документів, засвідчених печаткою адвоката Огризкова Андія Анатолійовича і частково печаткою приватного підприємства „Хорол-Центр“. Оригіналів статутних документів та первинних бухгалтерських документів  для огляду в судовому засіданні учасниками судового процесу позивач суду не подав незважаючи на вимоги суду.

                   Згідно тексту фотокопії статуту приватного підприємства „Хорол-Центр“. затвердженого засновником  М.В. Шульженко (дата  і підпис  засновника  на фотокопії відсутні), державну реєстрацію юридичної особи проведено 20.03.2006 року, номер запису  1578102 0000000176 державним реєстратором Миргородської районної адміністрації Полтавської області Піскун Наталією Володимирівною. В пункті 1.1 статуті вказано, що засновником його є громадянин Російської Федерації Шульженко Михайло Васильович, паспорт 18 01 554866, виданий УВС Красноармійського району міста Волгоград 11 вересня 2001 року, мешкає та зареєстрований за адресою: м. Волгоград, бульвар Енгельса, 9, кв.100.

              Згідно розділів 3-4,7 статуту підприємства підприємство може від свого імені  укладати угоди /контракти/, зокрема,  угоди купівлі-продажу, підряду, будівельного підряду, страхування, перевезень, зберігання, доручення, комісії, позики, поруки та інші згідно з чинним законодавством, набувати майнові та особисті немайнові   права, вступати в

зобов'язання, бути позивачем або відповідачем у суді, господарському, третейському судах України, а також у судах інших держав (п. 3.6); можливі збитки підприємства відшкодовуються на підставі рішення засновника про джерела їх покриття (п. 4.6); підприємство має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям, установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати  безкоштовно в тимчасове користування та/або в позику майно та/або майнові права, що належать підприємству на праві власності, відчужувати їх іншими способами на користь юридичних та фізичних осіб, а також списувати їх з балансу, згідно з чинним законодавством; підприємство має право здійснювати будь-які дії, надані йому чинним законодавством, в тому числі укладати угоди на власний розсуд з юридичними та фізичними особами, як в Україні так і за її межами              (п.п. 4.9. - 4.10. статуту).

                   В розділі 7 статуту підприємства (пункти  7.1. - 7.7.) визначено порядок управління ПП  „Хорол-Центр“, а саме: управління підприємством проводиться засновником. Засновник може приймати рішення з будь-яких питань діяльності підприємства. Виключною компетенцією при прийнятті рішень засновником є: визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження їх планів та звітів про їх  виконання; внесення змін та доповнень до статуту підприємства, зміни розміру статутного фонду, утворення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження Положень про них та їх  статутів, затвердження процедури  зборів та інших внутрішніх документів підприємства, визначення їх внутрішньої структури; прийняття рішення про припинення діяльності підприємства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; призначення та відкликання членів дирекції; затвердження порядку розподілу прибутку, призначення джерел покриття збитків; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності працівників підприємства; встановлення порядку внесення додаткових вкладів; визначення умов оплати праці найманих працівників підприємства та його дочірніх підприємств, філій та представництв; підбирає кадри та створює робочий апарат (п. 7.3.). Управління поточною діяльністю підприємства здійснюється директором. Директором може бути засновник або призначений ним найманий

Працівник. Апарат підприємства формується директором. Директор є підзвітною особою засновникові, несе перед ним відповідальність за  виконання рішень засновника (п. 7.4.-7.7.).

Приватне підприємство „Хорол-Центр“, ідентифікаційний код 34070484,  зареєстроване в державному реєстрі 20.03.2006 року за записом № 1 573 102 0000 000170, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО № 587203 (див. т. 1 а.с. 13-35). Згідно  фотокопії рішення засновника від 17 березня 2006 року, посвідченого нотаріусом Миргородського міського нотаріального округу Гіль Д.В., громадянин Російської Федераціїї Шульженко Михайло Васильович вирішив створити в селі Вовнянка Миргородського району Полтавської області новий суб'єкт  підприємницької діяльності –юридичну особу –приватне підприємство „Хорол-Центр“ і затвердив статут підприємства. Створив статутний фонд підприємства у розмірі один мільйон гривень за рахунок внеску засновника. Призначив на посаду директора приватного підприємства Хорол –Центр Красюка Івана Івановича. Рішення засновника підписано Івлєвим  В'ячеславом  Олександровичем ( див. т. 1 а.с. 16-17)

               05.04.2006 року засновник  приватного підприємства „Хорол-Центр“ Шульженко М.В. як роботодавець з одного боку та громадянин Красюк І.І. уклали договір (контракт                     № 1) далі як працівник прийнятий на роботу в ПП „Хорол-Центр“ директором підприємства. Даний контракт підписаний від імені роботодавця Івлєвим В.О. (див. т.1 а.с. 26). В пункті 4 контракту сторони узгодили, що працівник несе повну  відповідальність згідно законів України в разі нанесення збитків підприємству, якщо ці збитки явились результатом явної безгосподарності, грубих прорахунків, а також крадіжок, фальсифікацій в облікових документах і інших адміністративних  проступків чи  кримінальних злочинів згідно Законів України. Працівник для забезпечення виконання своїх обов'язків та повноважень має право за узгодженням з довіреною особою засновника вступати в договірні відносини з підприємствами та організаціями з питань закупівлі та продажу сільськогосподарської техніки, посівного матеріалу і т.д., а також  підписувати угоди по лізингу, кредиту і інші угоди пов'язані з господарською діяльністю підприємства. Право підпису банківських документів, пов'язаних з розрахунковими операціями, в тому числі, по договорах та угодах, а також кредитних та лізингових –залишається за довіреною особою засновника.

               Ні засновник підприємства,  ні його представник за дорученням Івлєв В.О. в статуті і  контракті не визначили форму узгодження права та повноваження  працівника щодо вступу в договірні відносини.

                 За текстом світлокопії статуту селянського (фермерського) господарства «Водолій»підписаного головою господарства і зареєстрованого розпорядженням голови  Миргородської райдержадміністрації № 16 від 21 січня 2002 року –засновником господарства є Красюк Іван Іванович, який також  є  головою господарства(п. 1.2.). Розділом 8 статуту господарства (п.п. 8.1. - 8.4.) управління господарством здійснює  його голова. Голова господарства може доручати виконання обов'язків і використання прав голови одному з членів господарства. Голова представляє інтереси господарства перед підприємствами, установами і організаціями, окремими громадянами як на території України, так і за її межами. Голова організує роботу господарства, розпоряджається майном і коштами, підписує відповідні фінансові документи, приймає і звільняє з роботи, встановлює правила трудової  і  виробничої дисципліни, накладає стягнення.

                  23 червня 2006 року між  ТОВ  «Південно - Українською лізинговою компанією»„лізингодавцем“ в особі начальника фінансового департаменту Кузьменко О.В. та  приватним підприємством  „Хорол-Центр“ в особі директора Красюк І.І. „надалі лізингоодержувач“ було укладено  договір фінансового лізингу № Л0068. Предметом якого є комбайн зернозбиральний CLAAS  310, рік випуску 2006 вартістю 956923,25 грн. з ПДВ.           

В тексті вищевказаного договору здійсненні підписи за  лізингодавця Кузьменко О.В. і  за лізингоодержувача директор Красюк І.І. та засвідчено печатками підприємств.

           10.07.2006 року позивач  згідно акту прийому-передачі № 01-Л0068 отримав цей комбайн. В свідоцтві про реєстрацію машини серії АБ № 333391 вказано, що власником вказаної сільгоспмашини є Товариство з обмеженою відповідальністю "Південно-Українська лізингова компанія" (вул. Космічна,  122, м. Запоріжжя) - див. а.с. 35-40,  т. 1. Передача лізингодавцем та прийняття лізингоодержувачем предмету лізингу відбувається після сплати першого платежу відповідно до п. 3.3 цього договору, протягом  3 (трьох) банківських днів після його представлення лізингоодержувачу, та засвідчується актом прийому-передачі, в якому підтверджується комплектність, якість та технічні характеристики предмету лізингу. Предмет лізингу надається та буде знаходиться і використовуватися лізингоодержувачем на території: Полтавська область, Україна. Пунктом 3.1. договору сторони узгодили, що первісна вартість предмету лізингу (відповідно до специфікації) складає 1021000,00 грн.                   (один мільйон двадцять одна тисяча гривень 00 копійок).  До вартості предмету лізингу                   (також відповідно до специфікації) в рамках цього договору зараховуються: вартість послуг Лізингодавця за оформлення договору лізингу, вартість державної реєстрації предмету лізингу (у разі необхідності такої реєстрації) та транспортний податок ( у разі необхідності його сплати), а також вартість послуг з підготовки та укладення договору страхування предмету лізингу на перші 12 місяців її експлуатації (з урахуванням сплати страхового платежу). Сукупність всіх додаткових послуг, що зараховані  до загальної вартості предмету лізингу, дорівнює 3.2% від первісної вартості предмету лізингу, а сума цього договору таким чином складає 1054150,00 грн. (один мільйон п'ятдесят чотири тисячі сто п'ятдесят) 00 коп. –а.с. 35 т. 1 - п 3.1. договору.

                 Вартість предмету лізингу, одержаної за даним договором, встановлюється на день підписання договору, і збільшена бути не може  - див.  п. 3.2. договору.   

                Перший платіж згідно цього договору складає 19,5% від загальної вартості  предмету лізингу, вказаної в п.3.1., і становить 205559,25 грн. (двісті п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень) 25 коп. Решта вартості предмета лізингу у сумі 848590,75 грн. (вісімсот сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто) 75 коп. підлягає сплаті щомісячно впродовж 60                    (шістдесят) місяців рівними частками.

             Лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця відшкодування або зменшення суми лізингових платежів у випадку перерви в експлуатації предмету лізингу, з якої б причини це не сталося. Лізингоодержувач не має права затримувати оплату лізингових платежів чи провадити неповну їх сплату, посилаючись на пошкодження  предмету лізингу або будь-які інші причини (п. 4.15. договору).

             Пунктом 5.1. вказаного вище договору  сторони узгодили, що протягом усього строку дії договору право власності на предмет лізингу (все надане за цим договором майно) залишається у лізингодавця  (а.с. 36). Лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається згідно з актом викупу, який надається йому лізингодавцем після оплати усіх платежів, передбачених договором. Лізингоодержувач не має права відчужувати одержаний предмет лізингу будь-яким способом, продавати, дарувати, передавати його у оренду, заставу, сублізинг, тощо.

               Пунктом 6.3.2. договору лізингу сторони узгодили, що у разі сплати у повному обсязі платежів за даним договором беззаперечно одержати акт викупу  предмету лізингу, який таким чином переходить у його власність. Незважаючи на вимоги суду позивач так і не подав суду первинних бухгалтерських документів оригіналів для огляду складом суду та  світлокопії їх для матеріалів справи щодо оплати вартості комбайна  зернозбирального CLAAS 310, рік випуску 2006. Відсутні у справі і інші документи які б підтверджували право власності позивача на цей  зернозбиральний  комбайн. Відсутній і витяг з державного реєстру про реєстрацію комбайну  зернозбирального  CLAAS  310, рік випуску 2006 вартістю 956923,25 грн. з ПДВ за позивачем.

              Відповідно до п. 9.1. договору строк дії договору визначається з моменту підписання його сторонами і діє до 23 червня 2011 р., але може бути продовжений за взаємною згодою сторін. У разі дострокової сплати Лізингоодержувачем своєї заборгованості договір може бути припинено достроково, але не раніше 12 місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі Предмета лізингу.

                Відповідно до приписів статей 316-323 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших  осіб. Власникові  належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

             Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Власник має право використовувати своє майно для  здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених  законом.

             Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

              Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.  Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та  інтересів визначені  ч. 2 статті 16 ЦК України. Здійснення права на захист особа  на свій розсуд (див. ст.ст. 15-16, 18-20 ЦК України).

              Позивач вказує, що в період з 31.07.2006 року по 14.11.2006 року директором приватного підприємства “Хорол-Центр” являвся Красюк Іван Іванович, який одночасно був головою і засновником селянського (фермерського) господарства “Водолій”.    

          Суд, відповідно до положень  статті 35 ГПК України,  виходить із того, що вирок з кримінальної справи, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суди при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

                   Дійсно у вироку Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2008 року у справі № 148 2008р. судом встановлено, що  20 липня 2006 року Красюк І.І., являючись директором  ПП. „Хорол-Центр“, уклав договір суборенди зернозбирального комбайн  CLAAS  310  і передав  його в строкове користування з 20 липня 2006 року по 31 грудня  СФГ „Водолій“.

Згідно умов договору в рахунок орендної плати за користування комбайном СФГ                 „Водолій“ надав в користування ПП „Хорол-Центр“ приставку по збиранню врожаю кукурудзи (жатку) „Geringhoff RD 400“ для комбайна „CLAAS  medion 310“,  вартість якої в декілька разів менша від вартості комбайна та яку в подальшому, в період дії договору суборенди, разом з комбайном використовувало СФГ „Водолій“  для виконання зобов'язань щодо збору зернових культур та отримання прибутку.

             Протягом дії договору СФГ „Водолій“ під керівництвом підсудного Красюка І.І. уклало договори з сільськогосподарськими підприємствами по збиранню врожаю зернових культур. Провівши збирання зернових культур, на підставі укладених договорів, використовуючи комбайн „CLAAS medion 310“,  належний  ПП „Хорол-Центр“  та найману працю працівників (механізаторів) ПП. „Хорол-Центр“ Селянське (фермерське) господарство отримало за надані послуги від сільськогосподарських підприємств кошти та товарно-матеріальні цінності на загальну суму 107922,00 грн.

               На підставі договорів від 20.07.2006 року № 1 та 30.09.2006 року № 02/06 між       СФГ „Водолій“ та СВК „Червона Зірка“, с. Новоаврамівка, Хорольського району на збирання врожаю зернових та технічних культур, протиправно використовуючи лізинговий комбайн та найману працю механізаторів ПП. „Хорол-Центр“, проведено збиранню врожаю пшениці на площі 216,7 гектарів, ячменю на площі 55 гектарів та соняшника на площі 140 гектарів. За надані послуги по збиранню врожаю СФГ „Водолій“ отримало в якості оплати від СВК „Червона Зірка“ зерно пшениці, соняшника та  ячменю на загальну суму 67106,00 грн.

               На підставі договору від  20.09.2006 року № 3/06 між СФГ „Водолій“ та Фермерським господарством „Золота Нива“ с. Черкащани, Миргородського району проведено збирання врожаю соняшника на площі 100 гектарів. За надані послуги по збиранню врожаю ФГ „Золота Нива“ заплатило готівкою 8400,00 грн., які були оприбутковані до каси СФГ „Водолій“.

               На підставі договору від 26.09.2006 року укладеного  між СФГ „Водолій“  та АПОП “Великообухівське”, с. В.Обухівка,  Миргородського району  на  збирання врожаю зернових та технічних культур, було проведено збирання врожаю кукурудзи на площі 123 гектари, сої на площі –23 гектари, соняшника на площі 65 гектарів.  За надані послуги по збиранню врожаю  АПОП “Великообухівське” перерахувало на рахунок СФГ „Водолій“ 32415 грн.

               Згідно актів виконаних робіт по збиранню врожаю в СВК „Червона Зірка“ , АПОП “Великообухівське” та ФГ „Золота Нива“ механізатори ПП. „Хорол –Центр“ Матвійченко

Олексій  Олексійович та Богиня В'ячеслав Іванович відпрацювали на збиранні врожаю у вказаних підприємствах 37 днів і їм була виплачена ПП. „Хорол-Центр“ заробітна плата в сумі 1041,66 грн., чим даному підприємству було завдано майнову шкоду на вказану суму.

                  Свою вину підсудний Красюк Іван Іванович не визнав та пояснив, що він протягом періоду з 2005 року по кінець 2006 року працював на посадах директора ТОВ „Хорол-Дон-2

ПП. „Хорол-Центр“ та головою СФГ „Водолій“. З приводу перерахування ним коштів з рахунку ТОВ „Хорол-Дон-2“  в сумі  6539 грн. на банківський рахунок СФГ „Водолій“ він пояснив, що це являлась позика, яку ТОВ „Хорол-Дон-2“ надало фермерському господарству відповідно до договору про надання позики, копію якого він надав суду.

          З приводу переведення 43 тон кукурудзи на суму 28380 грн. з ПП. „ Хорол-Центр“ на СФГ „Водолій“ підсудний пояснив, що ця операція являлась погашенням позики в сумі 102 тис. грн.., яка була надана СФГ „Водолій“ приватному підприємству „Хорол-Центр“ на підставі договору від 01 серпня 2006 року. Щодо відвантаження з ЗАТ „Миргородський елеватор“ 2160 кг кукурудзи, яка рахувалась за ПП. „Хорол-Центр“, Красюк І.І. пояснив, що кукурудза була відвезена особисто Івлєву В.О. до його родичів за його усною вказівкою, а враховуючи, що він був довіреною особою засновника підприємства Шульженка, він беззаперечно виконав його прохання. 12.09.2006 року з рахунку ТОВ „Хорол-Дон 2“ на рахунок СФГ „Водолій“ були перераховані кошти у сумі 21 тис. грн.. на оплату збирання урожаю, Красюк І.І. повідомив, що дані кошти були перераховані згідно договору про збирання урожаю зернових, який був заключний між СФГ „Водолій“ та  ТОВ „Хорол-Дон-2“. Так як з початку заснування по даний час в ТОВ „Хорол-Дон-2“ немає ні тракторів, ні комбайнів і взагалі ніякої техніки, то СФГ „Водолій“ збирав урожай на полях ТОВ „Хорол-Дон-2“ у 2006 році. У СФГ „Водолій“ була технічна можливість провести збір урожаю, так як відповідно договору суборенди від 02.07.2006 року з ПП. „Хорол-Центр“ користувалось зернозбиральним комбайном  „CLAAS  medion 310“. Даний  договір був укладений з метою оптимізації оподаткування ПП. „Хорол- Центр“. Кошти, які були отримані від  підприємств на полях яких комбайном проводився збір урожаю, перераховувались на рахунки СФГ                   „Водолій“ що являлось прибутком господарства. В період дії договору суборенди на комбайні працювали механізатори ПП. „Хорол-Центр“ Матвійченко О.О. та Богиня В.І., так як обслуговування комбайну згідно  договору суборенди покладалось саме на орендодавця, тому механізатори були працівниками ПП. „Хорол-Центр“ та отримували заробітну плату за рахунок коштів приватного підприємства.

                  Суд вважає недоведеними обвинувачення підсудного в частині зловживання службовим становищем підсудним Краснюком І.І. перебуваючи на посаді директора ТОВ               „Хорол-дон-2“ з приводу перерахування платіжним дорученням № 84 з банківського рахунку ТОВ „Хорол-Дон-2„ на підприємство СФГ „Водолій“ грошових коштів в сумі  21000 грн., вказавши в платіжному дорученні підставу платежу - оплата за послуги по збиранню урожаю згідно договору № 7 від 01.09.2006 року.  Так як воно не  підтверджене доказами та ґрунтується на припущенні, не вірних висновках та оцінці доказів по справі. В ході судового та досудового слідства обвинуваченням не представлено суду доказів збирання врожаю зернових  культур з полів ТОВ „Хорол-Дон-2“, які згідно заключного звіту про підсумки сівби під урожай 2006 року ТОВ „Хорол-Дон-2“ (а.с. 49 т. 3) становили 140 гектарів технікою власного підприємства або інших підприємств. Окрім цього, в ході судового розгляду встановлено, що в суборенді СФГ „Водолій“ перебував зернозбиральний комбайн „CLAAS medion 310“, яким проводився збір урожаю на полях сільськогосподарських підприємств Миргородського району.

               Умисні та протиправні дії підсудного Красюка І.І. виразились в укладенні від імені ПП. „Хорол Центр“ заздалегідь невигідного та збиткового договору суборенди зернозбирального комбайна „CLAAS  medion 310“ від 20 липня 2006 року, в порушення умов договору лізингу, без отримання дозволу лізингодавця та використання найманої праці механізаторів ПП „Хорол-Центр“ по обслуговуванню та експлуатації комбайну, який перебував у суборенді СФГ „Водолій “, що  спричинили збитки підприємству ПП. „Хорол-Центр“ на  загальну суму 108962,66 грн.

               Загальні положення про найм (оренду) визначенні статтями 759-777 ЦК України. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний  строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.      

               Відповідно до приписів статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

                Передання наймачем у користування іншій особі (піднайм ) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

                Статтями 283-291 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення ( або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

              Умови договору оренди визначені статтею 284 ГК України. Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір  оренди; орендна  плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а  також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Орендна плата - це фіксований платіж, який  орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї  господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

                 Орендар має право передавати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено  законом або договором оренди.

                 Статтею 292 Господарського кодексу України визначен,о що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів –фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Перехід  права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

               З матеріалів справи вбачається, що зернозбирального комбайна   „CLAAS medion 310“ належить  ПП „Хорол-Центр“. За договором фінансового лізингу № Л0068 від 23 червня 2006 року /пункти 5.1-5.2/ сторони узгодили, що  протягом усього строку дії договору право власності на предмет лізингу (все надане за цим договором майно) залишається у лізингодавця. Лізингоодержувачем право власності на предмет лізингу набувається згідно з актом викупу, який надається йому лізингодавцем після сплати усіх платежів, передбачених цим договором. Лізингоодержувач не має права відчужувати одержаний предмет лізингу будь-яким способом, продавати, дарувати, передавати його у оренду, заставу, сублізинг, тощо. Таким чином із тексту вищевказаного договору лізингу та із вироку суду не вбачається заборона або погодження права на суборенду зернозбирального комбайна   „CLAAS  medion 310“.

              До кримінальної відповідальності за вироком  Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 31 грудня 2008 року у справі № 148 2008р. притягувався Красюк Іван Іванович 1963 р.н.  Суд визнав його винним  і призначив покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з матеріальною відповідальністю, або посади пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядження матеріальними цінностями на строк 1 (один рік ) та 6 (шість) місяців. На підставі статті 75 КК України Красюка Івана Івановича звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, іспитовий строк встановити 2 (два) роки.

              В задоволенні цивільного позову приватного підприємства „Хорол-Центр“ про стягнення з підсудного витрат на проведення економічних експертиз та аудиту відмовити в повному обсязі.

             Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Хорол-Дон-2“ задовольнити частково стягнути з Красюка Івана Івановича на користь ТОВ „ Хорол-Дон-2“ шкоду заподіяну злочином на суму 32508,81 грн. В іншій частині позовних вимог ТОВ „ Хорол-Дон-2“ відмовити.

             Судом встановлено, що приватне  підприємство „Хорол-Центр“  не заявляло по кримінальній справі № 07669063 до Красюк Іван Івановича 1963 р.н. як директора товариства з обмеженою відповідальністю „Хорол-Дон-2“  з 29.03.2005 року, с. Вовняна, Миргородського району  та  одночасно директора приватного  підприємства „ Хорол-Центр“ цивільний позов по відшкодуванню збитків на загальну суму 108962,66 грн. відповідно до чинного законодавства України.

              Судом встановлено, що згідно матеріалів справи Красюк Іван Іванович був призначений  директором  приватного  підприємства „Хорол-Центр“  17 березня 2006 року на підставі  рішення засновника від 15 січня 2007 року і з ним був укладений  договір                       (контракт № 1) засновника роботодавця з від 05.04.2006 року.

              15 січня 2007 року з метою забезпечення управління виробництвом ПП «Хорол –Центр»директором підприємства засновник призначив  Вітченко Валентину Леонідівну.

               Відповідно до статті 22 ЦК України  особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі статтею 526  ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пунктів 1-2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

             Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

                    Із змісту статті 225 Господарського кодексу, збитками, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення є:

              Вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

        Додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені  стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення  зобов'язання   другою стороною; неодержаний прибуток ( втрачена вигода ), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі  належного зобов'язання  другою стороною;  матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,  передбачених законодавством.  Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання  зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день  задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у  разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

                   Враховую той факт що до кримінальної відповідальності притягнено  посадову особу позивача, з яким засновником як роботодавцем в особі Шульженко Михайлом Васильовичем з одного боку та громадянином  Красюк Іваном Івановичем  укладено договір (контракт №1) від 05.04.200 6р.  і  прийнято на роботу директором  ПП «Хорол-Центр», який одночасно був головою і засновником селянського (фермерського) господарства “Водолій” як фізична особа  і ці  правовідносини  врегулюванні  Кодексом законів про працю України № 32-VШ від 10 грудня 1971 року із змінами та доповненнями  який введено в дію  У казом Президії Верховної  Ради Української РСР 30.05. 1972р. № 726-VШ. (ст.ст.130-134, 1351 ,1353 -136-138) для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею  130 цього Кодексу, а саме:  працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладені матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством і за  умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило обмежується певною частиною заробітку працівників і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На працівників не може бути покладена відповідальність за  шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої  необхідності шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої  необхідності. Випадки повної  матеріальної відповідальності  працівників визначені статтею 134 КЗпП  України коли:

          Між  працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 1351  цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілістності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником аід звіт за разовою довіреністю або іншими разовими документами; шкоди  завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;  шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; шкоди завдано недостачею умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовлені, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; відповідно до  законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за  шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконані трудових обов'язків; шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; службова особа винна в  незаконному звільнені або переведенні працівника на  іншу роботу.

              Красюк Іван Іванович відповідно до договору (контракту № 1) від 05.04.2006 року як  працівник ПП «Хорол-Центр»/п.4/ несе повну відповідальність  згідно Закону України. В разі нанесення збитків підприємству, якщо ці збитки явились результатом явної безгосподарності, грубих прорахунків а  також  крадіжок, фальсифікації в облікових документах і  інших адміністративних проступків чи кримінальних злочинів згідно Законів України.

               Красюк Іван Іванович не був і не є суб'єктом підприємницької діяльності, і на момент скоєння  злочину лічився  посадовою  особою  підприємств позивача.

Згідно зі  статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших  осіб,  які  беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення  представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести  ті обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Докази  подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування, не   можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору  має  значення  лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.   Оригінали  документів  подаються,  коли   обставини    справи відповідно до законодавства мають бути  засвідчені  тільки  такими документами,  а  також  в  інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідачем  у відповідності до вимог статті 614 ЦК України,  статей 32-33, 36 ГПК України надано належні докази про відсутність його вини /у матеріалах справи/.

          Позивач у відповідності до статей 32-36  ГПК України не надав належних   доказів, не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог і безпідставно заявив позов до юридичної особи, тоді як за вироком суду винним у скоєні злочину є працівник (директор) –фізична особа –Красюк І.І. підприємства Позивача.

          Крім того, суд у відповідності до вимог ст. 42 ГПК України суд висновок                          № 20 Судово-економічної експертизи Полтавського бюро судово-економічної експертизи та аудиту відносно фінансово-господарських операцій ПП «Хорол-Центр»по кримінальній справі № 07660054 за підписом експерта О.М. Шейко та висновок експерта Л.П. Щербаковського судово-технічної експертизи документів № 6250/7217/7218 по кримінальній справі по обвинуваченню І.І. Красюка від 19.09.2008 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.. заслуженого професора Н.С. Бокаріуса оцінює за приписами ст. 43 ГПК України.

          На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.          

          Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись статтями 22, 32-36, 42-43, 44, 49, ч. 4 ст. 69, 77, 79, 82-85   ГПК України, суд, -

                                                  В И Р І Ш И В:

          Відмовити в позові повністю.

          Повний текст рішення складено та підписано 22.06.2009 р.

          СУДДЯ                                                                      Іваницький О.Т.