Рішення

від 23.06.2009 по справі 19/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        23.06.2009 р.                                                                                     Справа №19/20

за позовом Прокурора Карлівського району Полтавської області, вул. Леніна, 52а, м.Карлівка, Полтавської області 39500 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, вул. Леніна, 1/23, м.Полтава, 36014

до Відкритого акціонерного товариства "Карлівський механічний завод", вул. Гурамішвілі, 1, м.Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права державної власності на будівлю гуртожитку

                                                            Суддя  Безрук Т.М.

Представники:

від позивача: Миськів В.М., дов. №15 від 20.03.2009р.

від відповідача: Сластьон С.В., дов. № 1618 від 04.03.2009р.

                             Дубинка Ю.С., дов. № 1620 від 04.03.2009р.  

від прокуратури: не з"явився          

Розглядається позовна заява про визнання неправомірним включення до статутного фонду, вилучення з  незаконного володіння та визнання права державної власності на будівлю гуртожитку та добудову до гуртожитку, що знаходиться за адресою  вул. Гурамішвілі,16, м.Карлівка.

Відповідач у відзиві проти позовну заперечує, посилаючись на те, що прокурор Карлівського району не має права подавати дану позовну заяву, оскільки у позовній заяві не вказано на порушення будь-яких інтересів держави в особі РВ ФДМ України по Полтавській області та необхідність їхнього захисту. Крім того, зазначає, що згідно наказу за № 381 від 01.11.1995року ФДМ України створив ВАТ "КМЗ" та сформував статутний капітал товариства, що підтверджується п.16 Актом оцінки вартості майнового комплексу від 02.11.1995р. Станом на 10.02.2009р. дані об'єкти включені до статутного фонду товариства. Також, позивачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

В судовому засіданні 23.06.2009 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Наказом Регіонального відділення ФДМУ України по Полтавській області від І листопада 1995 року створено відкрите акціонерне товариство "Карлівський механічний завод" відповідно  до Указу Президента України „Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів"  від 26 листопада  1994 року (а.с.7).

Пунктом 2 вказаного наказу затверджено Акт оцінки вартості майна Карлівського механічного заводу, згідно п. 16 якого визначено розмір статутного фонду акціонерного товариства у розмірі 265176,2  млн  крб.(а.с.8).

Па підставі акту оцінки вартості майна Карлівського машинобудівного  заводу до статутного фонду ВАТ відділенням ФДМУ було включено будівлю гуртожитку на 90 чоловік, розташованого за адресою вул. Гурамішвілі, 16 м. Карлівка (івн. №8135, балансовою вартістю 107500 грн.) та добудова до гуртожитку (івн. №8137, балансова вартість 124935100 грн.).

Рішенням Карлівської міської ради № 17 від 26 лютого 1998 року гуртожитку по вул. Гурамішвілі, 16 м. Карлівка було надано статус відомчого житлового будинку.

Наказом від 13.10.1998 р. Регіонального відділення ФДМУ України по Полтавській області визнано процес приватизації ВАТ «Карлівський механічний завод»завершеним.

22.10.1998р. сторони підписали Акт передачі державного майна Карлівського механічного заводу.

Листом за №2232 від 26 жовтня 2006 року ВАТ "Карлівський механічний завод" звертався до фонду державного майна України по Полтавській області щодо підтвердження права власності об"єктів  нерухомості - спірних будівлю гуртожитку  та добудову до нього.

Листом 304/4027 від 16 листопада 2006 року позивач відмовив у підтвердженні права власності на зазначені об'єкти  з посиланням на ст. 5  Житлового кодексу Української РСР, постанову КМУ від 6 листопада І995 року №891 "Про порядок передачі у комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств,  установ і організацій", у відповідності до яких відомчий житловий фонд - це державний житловий фонд, що перебуває у віданні міністерств, державних комітетів і відомств або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій та підлягає передачі у власність місцевих органів самоврядування для подальшої  приватизації мешканцями.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка діяла на момент приватизації, було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.

Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу Української РСР, до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також житлові приміщення інших будівлях. Житлові будинки і житлові приміщення в інших будівлях то належать державі, становлять державний житловий фонд.

Ст.ст. 127-131 Житлового кодексу УРСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР №208 від 03.06.86 передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки.

Враховуючи, що такі житлові будинки належать підприємствам на праві повного господарського відання, то гуртожитки, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управління      державних   підприємств,  установ та організацій.

Враховуючи викладене, гуртожитки як об'єкти державного житлового фонду не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" та відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" за бажанням державних підприємств, організацій та установ, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких вони знаходилися, могли передаватися у комунальну власність за місцем розташування будинків із наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно вимог закону.

Спірний гуртожиток та добудова донього, який у процесі перетворення державного підприємства у Відкрите акціонерне товариство "Карлівський механічний завод" залишався на балансі товариства, використовувався з метою забезпечення житлом працівників товариства, але права на їх включення до статутного фонду законодавство не передбачає.

Відповідно до п. 2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом ФДМУ №1450 від 22 липня 1998 року, невід'ємною частиною рішення про створення ВАТ (про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство) у процесі приватизації є акт передачі нерухомого майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства.

22 жовтня 1998 року між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Полтавській області та ВАТ "Карлівський механічний завод" було складено Акт передачі державного майна Карлівського механічного заводу, яке відноситься до державної власності за станом на 1 липня 1995 року, загальною вартістю 265176,2 млн.крб.

Спірні будівлі гуртожитку та добудови до нього по вказаному Акту до ВАТ "Карлівському механічному заводу" не передавалися.

Таким чином, відсутні докази вибуття спірного гуртожитку та добудови до нього з державної власності, а включення їх вартості до статутного фонду відповідача є незаконним.

Перебування спірних будівель на балансі відповідача не є ознакою набуття відповідачем права власності на них.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній  власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах  держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної  влади.

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що  власник  має  право витребувати своє майно від особи,  яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 392 вказаного кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Отже, позовні вимоги про вилучення з  незаконного володіння відповідача та визнання права державної власності на будівлю гуртожитку та добудову до гуртожитку, що знаходиться за адресою  вул. Гурамішвілі,16, м.Карлівка, є правомірними.

Заява відповідача про застосування позовної давності судом відхиляється, оскільки  Прокуратурою Карлівського району у ході розгляду звернення  гр-н. Жили Т. В., яке надійшло до прокуратури району у лютому 2008 року проведено перевірку додержання вимог законодавства щодо захисту житлових прав громадян - мешканців  гуртожитку розташованого за адресою вул. Гурамішвілі, 16 м. Карлівка (а.с.24), результатом вказаної перевірки прокурор звернувся до суду з даним позовом. Таким чином, прокурором не пропущено строк позовної давності, оскільки він дізнався про порушення інтересів держави лише в лютому 2008р. Також, судом враховано, що відповідно до ст. 83 ЦК УРСР позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України  способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

    1) визнання права;

    2) визнання правочину недійсним;

    3) припинення дії, яка порушує право;

    4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

    5) примусове виконання обов'язку в натурі;

    6) зміна правовідношення;

    7) припинення правовідношення;

    8) відшкодування  збитків  та  інші   способи   відшкодування майнової шкоди;

    9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

    10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

              Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявлення вимог, що не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушеного права є підставою для відмови у позові.

Згідно п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2229 від 25.11.2005р., дійшовши висновку,    що   предмет   позову   не   відповідає встановленим законом або  договором  способам  захисту  прав,  суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Зазначені факти можуть бути встановлені судом і їм надана відповідна оцінка при розгляді матеріальних вимог по суті спірних правовідносин.

Позовні вимоги про визнання неправомірним включення до статутного фонду будівлі гуртожитку та добудови до неї не відповідають матеріально правовим способам захисту порушеного права, визначеним законом (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України), тому задоволенню не підлягають. Оцінка вказаним фактам дана судом в даному рішенні при розгляді даного спору.

          Посилання відповідача на те, що прокурор не мав права звертатися з позовом в інтересах відділення ФДМУ України, судом відхиляється з наступного.

Відповідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва  інтересів громадян або держави у суді у випадках, визначених законом.

Згідно ч. 1 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави у суді полягає у здійсненні від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках передбачених Законом.

Підставою   представництва   прокуратурою  у суді інтересів держави відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" є наявність порушень або загрози порушень економічних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності фізичних або юридичних осіб, що  вчиняються у відносинах між ними або державою). Формами представництва є  внесення апеляції на судові рішення.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 36-і Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним Законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня  1999 року ст. ст. 2, 29 ГПК України визначено, що прокурор або його заступник подають до господарського суду позови в інтересах держави в особі opгану, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних - правовідносинах, тобто органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої  влади. Прокурор самостійно  визначає у   позовній  заяві у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує порушення інтересів, необхідних їх захисту.

На підставі викладеного суд вважає, що правомірним звернення прокурора в інтересах держави з позовною заявою в інтересах регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, так як відповідно до п. 1 положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 412 відділення Фонду є державним органом і здійснює державну політику у сфері приватизації майна.

          Судові витрати  покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (1075 грн. державного мита, розрахованого з балансової вартості будівлі –а.с. 24;  та 208,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

          Керуючись  ст.ст. 44, 49, 82-84  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов  задовольнити частково.  

2. Визнати за Державою право власності на будівлю гуртожитку за адресою вул. Гурамішвілі, 16 м. Карлівка, та добудову до  гуртожитку.

3. Вилучити з незаконного володіння Відкритого акціонерного товариства "Карлівський механічний завод" (м. Карлівка, вул.. Гурамішвілі, 1, ідентифікаційний код 14309439) будівлю гуртожитку, розташовану за адресою вул. Гурамішвілі, 16 м. Карлівка, та добудову до  гуртожитку та передати їх державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Карлівський механічний завод" (м. Карлівка, вул. Гурамішвілі, 1, ідентифікаційний код 14309439) 1075 грн. державного мита та 208,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В іншій частині - у позові відмовити.

          Суддя                                                                      Безрук Т.М.

Рішення підписано: