Рішення

від 09.10.2014 по справі 910/14249/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14249/14 09.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей ЛТД" про стягнення 12 847,15 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Римська А.П. (дов. б/н від 04.11.2013 року) від відповідача Чакун Л.І. (дов. б/н від 03.09.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 жовтня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей ЛТД" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 12 847,15 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 року порушено провадження у справі № 910/14249/14, розгляд справи призначено на 14.08.2014 року.

12.08.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання 14.08.2014 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 16.07.2014 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2014 року розгляд справи було відкладено на 04.09.2014 року, у зв'язку з неявкою сторін, поданим клопотанням про відкладення розгляду справи та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року справу № 910/14249/14 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/14249/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 09.10.2014 року.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року справу № 910/14249/14 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/14448/14 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали суду від 04.09.2014 року.

У судовому засіданні 09.10.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2014 року надав усні пояснення по справі, в яких не заперечив проти позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Музей ЛТД" (покупець) було укладено договір № БО181 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується доставити в зазначене покупцем місце товари народного споживання (далі - товар) та передати його у власність покупця, згідно специфікації або видаткової накладної, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити доставлений товар на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.1. постачальник здійснює доставку замовленого товару самостійно в торгівельну точку покупця.

Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в повному об'ємі в с трок не пізніше ніж 10 календарних днів з моменту отримання товару за накладною на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України (пункт 2.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.3. Договору приймання - передача товару здійснюється за участю представників сторін, про що виконується відмітка у відповідній накладній. Сторони дійшли згоди, що перехід права власності на товар здійснюється в момент підписання покупцем накладної.

На виконання умов Договору позивач поставив на користь відповідача товар на загальну суму 12 078,33 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін, а саме, № БС - 00000057 від 01.11.2012 року на суму 8 063,83 грн., № БС - 00000942 від 23.11.2012 року на суму 1 327,20 грн., № БС - 00000064 від 01.11.2012 року на суму 2 687,30 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення у мов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" у розмірі 10 739,93 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 739,93 грн. заборгованості за договором № БО181 від 01.12.2011 року, 814,30 грн. пені, 533,31 грн. три проценти річних, 759,61 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, проте у судовому засідання надав усні пояснення по справі, в яких не заперечив проти задоволення позову.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № БО181 від 01.12.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей ЛТД" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" у розмірі 10 739,93 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 10 739,93 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей ЛТД" 10 739,93 грн. заборгованості за договором № БО181 від 01.12.2011 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 814,30 грн. пені, 533,31 грн. три проценти річних, 759,61 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми невчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення.

Зважаючи на вищенаведене, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на загальну суму 814,30 грн., нарахованої за період з 03.12.2012 року по 05.06.2013 року, є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 533,31 грн., нарахованих за період з 10.11.2012 року по 10.07.2014 року.

Разом з тим, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей ЛТД" інфляційних втрат на загальну суму 759,61 грн., нарахованих за період з 10.11.2012 року по 30.04.2014 року, є обґрунтованими.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Оскільки сума позову у даній справі складає 12 847,15 грн., то розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову становить 1 827,00 грн.

Водночас, як вбачається з платіжного доручення № 1075 від 10.07.2014 року позивач сплатив судовий збір за подання позову у даній справі у розмірі 1 835,00 грн., тобто у розмірі більшому ніж встановлено чинним законодавством.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, вищенаведене позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 8,00 грн. (1 835,00 грн. грн. - 1 827,00 грн.)

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музей ЛТД" (03680, м. Київ, вул. Боженка, буд. 86 - Н, код ЄДРПОУ 37924264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, код ЄДРПОУ 32980408) 10 739 (десять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 93 коп. заборгованості, 814 (вісімсот чотирнадцять) грн. 30 коп. пені, 533 (п'ятсот тридцять три) грн. 31 коп. три проценти річних, 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 61 коп. інфляційних нарахувань, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Бетта - Сервіс" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, код ЄДРПОУ 32980408) з Державного бюджету України 8 (вісім) грн. 00 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 1075 від 10.07.2014 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.10.2014 року

Суддя С.В. Стасюк